Рецензія на серіал «Асока» / Ahsoka

3 жовтня на Disney+ завершився показ першого сезону пригодницько-фантастичного серіалу «Асока», присвяченого однойменному персонажу із всесвіту «Зоряних війн». У цій рецензії розповідаємо, чи не заграються автори з фансервісом та чого чекати глядачам, лише поверхнево знайомим з культовою сагою.

«Асока» / Ahsoka

Жанр пригодницька фантастика
Режисери Дейв Філоні, Стеф Грін, Рік Фамуїва, Дженніфер Гетцінгер, Гіта Патель, Пітер Ремсі
У ролях Розаріо Доусон, Наташа Лю Бордіццо, Мері Елізабет Вінстед, Рей Стівенсон, Іванна Сахно, Гайден Крістенсен, Девід Теннант
Прем’єра Disney+
Рік випуску 2023
Сайт IMDb

Після повстання на Лоталі Асока Тано все ще не полишає надій ідентифікувати місцеположення гранд-адмірала Трауна та, за можливості, Езри Бріджера. Як відомо, ці двоє зникли у гіпепросторі, та про їхню подальшу долю наразі нічого не відомо.

Тим часом круті найманці, колишній джедай Бейлан Сколл та його учениця Шін Хаті, звільняють раніше захоплену Асокою Морган Елсбет, а згодом вирушають у гості до мандалорки Сабін Врен, щоб відібрати зоряну карту (не питайте, звідки та в неї взялась).

Таким чином поганці планують об’єднатися з синім червонооким гранд-адміралом, щоб вивести поважного пана з вимушеного вигнання та допомогти йому очолити залишки Галактичної Імперії.

Якщо ви дивилися усі фільми грандіозної космічної саги та навіть щось із серіалів (наприклад, «Мандалорця»), але деякі вищезгадані імена та події вам не здаються знайомими, значить ви не з тих, хто слідкував за розвитком подій ще й у анімаційних проєктах.

Згодом вона стала одним з основних персонажів однойменного мультсеріалу (2008—2020) та з’явилася у «Зоряних війнах: Повстанці» (2014—2018). Перша не анімаційна поява героїні відбулася у другому сезоні «Мандалорця», пізніше — у «Книзі Боби Фетта», і в обидвох партію тоґрути-войовниці виконала Розаріо Доусон. Тепер же акторка повертається до ролі Асоки вже у сольному проєкті.

Для тих глядачів, що мають уявлення про місцевий лор лише опосередковано (наприклад, розбираються у загальній міфології «Зоряних війн» або бачили персонажа у «Мандалорці»), ця історія може видатися не настільки зрозумілою, а значить і не такою цікавою. Втім, серіал абсолютно відповідає звичному для ЗВ пригодницькому духу, причому з усіма наслідками, що випливають з цього.

Тонкою червоною ниткою крізь сюжет проходить протиставлення Тано та її учениці з одного боку та їхніх прямих антагоністів — з іншого. Тут можна хіба що поспівчувати, що прекрасний перфоманс Рея Стівенсона виявився одним з останніх в його житті, і порадіти, що важлива роль дісталася нашій землячці Іванні Сахно.

В контексті поділу на чорне та біле з загального ряду дещо вибиваються персонажі Стівенсона та Розаріо Доусон, і це виглядає цікаво. Перший хоч і підтримує імперські плани Трауна, разом з тим діє згідно власних мотивів, які, за його ж словами, полягають у розриві нескінченно повторюваного циклу падіння джедаїв та піднесення Імперії. Асока ж, хоча і піклується про добробут Нової Республіки, не має наміру підкорятися наказам сенату, не кажучи вже про те, що колись покинула Орден джедаїв. У неї свій шлях, не пов’язаний з джедаями або ситхами.

Образ Асоки викликає певні асоціації з самураєм-роніном. Воїтелька орудує двома мечами на манір Дзатоіті з однойменної стрічки Такесі Кітано. Її стиль відсилає до давніх японських бойових мистецтв, зокрема, технік бою двома клинками. На додаток частина битв відбувається серед рясних багряних дерев, що віддалено нагадують квітучу сакуру. І тут немає нічого дивного, адже колись сам Джордж Лукас надихався класичними джідайґекі Акіри Куросави.

Сюжет геть не поспішає розхитуватись. Перші три епізоди можуть зійти за експозицію та зав’язку, що затягнулися. Та згодом все стає на свої місця: видовищні битви на світлових мечах, динамічні повітряні протистояння, космічні подорожі, химерні створіння, словом, все як має бути. При цьому з технічного боку серіал виконаний на найвищому рівні.

Не муляють око і важливі персонажі (і навіть події) з минулого, що мають за мету викликати приємні почуття ностальгії. Фансервіс подається грамотно та ненав’язливо, а головне — він не затьмарює розвиток основних сюжетних ліній.

Втім, відчуття того, що ти дивишся саме «Зоряні війни», а не фанфік, котрий паразитує на великій спадщині Джорджа Лукаса, все-таки присутнє. В епоху безжальної капіталістичної політики студій, коли з культових франшиз буквально вичавлюють усі соки, часом і цього може бути достатньо.