Немає усієї рідні Козирів: історія великої родини з Грози, яка загинула під час ракетного удару

На цвинтарі у Грозі готуються до масового поховання й вже підготували десятки могил. Біля дитячого майданчика місцеві жителі утворили імпровізований меморіал – туди постійно несуть квіти й лампадки.

Загинула вся рідня

Валентина Козир розповіла, що під час ракетного удару по кафе в Грозі загинули її чоловік, син, донька й онук. Вижила лише невістка, яка зараз у тяжкому стані в лікарні.

Жінка розповіла, що під час окупації довелося виїхати з Харківщини. Тоді її донька не хотіла полишати рідне село, тому залишилася. Пані Валентина забрала онука й виїхала у червні 2022 року на Волинь. Нині вона повернулася, аби поховати близьких.

Мені тяжко говорити. Донька в мене добра була, виховувала сина, вона не хотіла виїздити, я виїхала й вивезла онука, її сина. Мій син жив в іншому селі. На прощання вони приїхали із дружиною та восьмирічним сином. Йому тільки влітку виповнилося вісім років. Вони прийшли на прощання, бо Андрій був двоюрідним братом моїм дітям і рідним племінником моєму чоловікові. Всі загинули, це рідня. Крім моїх дітей загинула і чоловікова рідня,
– розповіла жінка.

Чоловік Валентини Анатолій Козир та донька Ольга / Фото Валентина Козир

Онук Валентини Іван Козир та син Ігор Козир​ / Фото Валентина Козир

Валентина ділиться спогадами про сім'ю. Так, її донька до війни працювала на підприємстві, яке виготовляло меблі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то окупанти його розграбували. Після деокупації донька Валентини влаштувалася в благодійну організацію й почала доглядати за людьми похилого віку. Син Валентини був волонтером і допомагав військовим. Військовослужбовець Андрій Козир, за яким відбувалися поминки в кафе, був її племінником. Валентина впевнена, що хтось здав росіянам, що у закладі буде багато людей.

Уся родина Андрія Козира загинула від рук російських окупантів. Родичка сім'ї розповіла, що дружина Героя разом з донькою приїхали з Польщі на перепоховання. Вони мали повертатися назад, адже дівчина мала там чоловіка-поляка. Вони жили за кордоном ще до повномасштабного вторгнення, проте після 24 лютого 2022 року Андрій разом з сином Денисом повернулися й стали на захист рідної країни.

Родина Андрія Козира / Фото "Суспільному" надала Валентина Козир

Андрій Козир разом з дружиною / Фото "Суспільному" надала Валентина Козир

Андрій Козир загинув у березні 2022 року від смертельного поранення, його син Денис обороняв країну більше як рік, проте звільнився з лав ЗСУ за станом здоров'я. Після цього він повернувся у рідне село, де хотів перепоховати батька, адже Андрія поховали на Дніпропетровщині, бо село Гроза було під окупацією. Валентина Козир ділиться, що Денис у 2022 році одружився з місцевою дівчиною Ніною. Вона ще навчалася в університеті.

Денис Козир / Фото з соцмереж

Денис Козир разом з дружиною Ніною​ / Фото з соцмереж

Від рук окупантів загинули й бабуся та дідусь Дениса Козира. Валентина зараз готується до поховання рідні Козирів. Вона говорить, що хоче, аби всі могили були поруч. Наразі розбита горем жінка може поховати лише чоловіка й доньку, адже інших ще опізнали й треба дочекатися результатів ДНК-тесту.

Сестра Андрія Козира Іветта Ірха нині мешкає у Швеції, вона розповіла, що велика родина мала кілька будинків у Грозі. З найближчих родичів лишилася лише старша сестра Андрія, яка нині живе у Польщі. Зараз усі будинки великої родини пусті – одним ударом Росія вбила майже всіх Козирів. Загинула й теща Дениса Козира.

Що говорять правоохоронці про ракетний удар

Про те, що хтось корегував ракетний удар по Грозі, впевнені не лише місцеві жителі, а й правоохоронці. Зокрема, про це писав і міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Він наголосив, що будівля кафе й магазину були маленькі, а російські військові влучили дуже прицільно. Це наштовхує на думку, що, ймовірно, був навідник.

У прокуратурі Харківської області також припускають, що міг бути корегувальник ракетного удару. Крім того, окупанти могли хибно припускати, що у кафе буде багато військових, проте на церемонію прощання з Героєм прийшли лише цивільні, більшість з яких – жінки.