Угода з дияволом: чому Україна качає російський газ в Європу і чим загрожує розірвання угоди

Європа поступово злазить з російської енергетичної "голки". У прагненні позбутися будь-якої залежності від держави-терориста, європейські країни відмовляються навіть від газу, імпорт якого не підпав під антиросійські санкції з боку колективного Заходу. Водночас Україна продовжує надавати свою газотранспортну систему для транзиту російського блакитного палива в країни ЄС, виконуючи укладену з рф угоду, строк дії якої спливає 2024 року.

Чому повномасштабне вторгнення росії не стало приводом для розірвання будь-яких домовленостей з агресором, і які наслідки для нас, росії та ЄС матиме зупинка пролонгації угоди наступного року? Про це "Телеграф" запитував у експертів в галузі енергетики.

Зобов'язання перед Європою

Днями в рф відбулось чергове засідання Міжнародного дискусійного клубу "Валдай". Відповідаючи на запитання, чому росія досі експортує газ через український газопровід і сплачує за це кошти, володимир путін заявив, що рф потрібно виконувати зобов'язання перед контрагентами, а Україна одержує гроші від рф, через те, що "гроші, мабуть, не пахнуть".

Насправді ж, вагомих причин не розривати угоду з ворогом у України декілька, і жодна з них не пов'язана із залежністю від російських грошей.

По-перше, на відміну від рф, Україна дійсно звикла виконувати зобов'язання, які на себе бере. Враховуючи, що російський газ експортують в Європу, невиконання умов контракту призведе до дефіциту енергоносія в країнах ЄС, які є нашими стратегічними партнерами.

За даними колишнього генерального директора ТОВ "Оператор ГТС України" Сергія Макогона, раніше країни ЄС декларували намір відмовитись від російського газу до 2027 року, проте це станеться вже за рік.

"Основними отримувачами цього газу по довгострокових контрактах є Італія, Австрія та Словаччина. Це вже не дуже значні обсяги, а крім того: Австрія готується до того, що транзит газу через Україну повністю припиниться в кінці 2024 року. Італія планує відмовитись від російського газу вже через рік. Словаччина активно працює над альтернативними поставками газу. Новий інтерконектор з Польщею та нові контракти дозволять країні прожити наступну зиму і без російського газу. Тому варто очікувати, що транзит газу буде припинено після 2024 року, або навіть і раніше через введення Європою санкцій на російський газ", — зазначає Макогон.

У тому, що бажання заробити гроші не є головною причиною продовження газової співпраці з рф, впевнений і екс-міністр енергетики та вугільної промисловості України (2016-2019 р.р) Ігор Насалик.

За словами політика, Україна зобов'язана виконувати умови угоди, доки Європа не буде повністю забезпечена газом із альтернативних джерел або принаймні до завершення дії поточного договору.

"До війни росія поставляла в Європу близько 330 млрд куб. м газу, зараз цей показник становить максимум 30-45 млрд куб. м, не більше. Процес відмови від російських енергоносіїв триває, але ми зі свого боку повинні виконати зобов'язання, які на себе взяли", — зазначає експерт в коментарі "Телеграфу".

Ситуація ускладнюється тим, що після підриву газопроводів "Північний потік" 1 і 2 альтернативного шляху для експорту газу з рф не існує, каже політичний експерт Тарас Загородній. Транзит суходолом теоретично міг би здійснюватися двома гілками — українською ГТС або через газогін у Польщі, проте останній зараз не працює.

Таким чином, у перегоні блакитного палива через Україну поки однаково зацікавлені всі сторони — експортер, посередник і споживач.

"Звісно, кремль не хоче втрачати потік валюти, який йде "Газпрому", адже газ не потрапив під санкції і залишається одним із джерел збагачення для росії. Альтернативою для Європи може стати скраплений газ зі США, Катару та інших країн. Це цілком реальний сценарій, який з часом може запрацювати у повну силу. По завершенні терміну дії угоди, звісно, Україна не буде підписувати нові контракти з рф, але, скоріше за все, в договорі є пункт, що передбачає продовження транзиту, навіть якщо угода не буде пролонгована на папері. Інше питання — яким чином і за яким тарифом цей транзит буде сплачуватись", — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Власні потреби

Станом на осінь 2023 року Україна здатна забезпечити потреби населення у газі за рахунок власного видобутку, який за прогнозами становитиме 18,2 млрд куб. м при обсягах споживання у 17,9 млрд куб. м. Втім, можливість самозабезпечення пояснюється не нарощуванням темпів видобутку чи підвищенням енергоефективності, а скороченням споживання енергоносія майже у 5 разів в результаті зупинки левової долі підприємств через війну.

Попри те, що ситуативна незалежність від імпорту в деякому сенсі грає на руку Україні, відмовившись від транзиту російського енергоносія через свій газовід, наша держава зазнає чималих збитків, адже обслуговування і плановий ремонт ГТС потребує регулярних фінансових вливань, які зараз покриваються коштом росії.

Якщо Україна не законсервує газогін, або не перепрофілює його для інших цілей, простій буде обходитись нам у кругленьку суму, зазначає Тарас Загородній.

"Якщо через нашу ГТС проходить менш як 20 млрд куб. м газу, ми залишаємось у мінусі, а при повній зупинці системи, збереження її технічного стану буде під запитанням. Уникнути простоїв можна за допомогою реверсу власного газу для забезпечення українських регіонів, але, знову ж таки, ми зазнаватимемо суттєвих збитків", — пояснює політичний експерт.

Окрім коштів на обслуговування ГТС, російський газ у нашому газогоні забезпечує необхідний високий тиск у мережах, що дає можливість забезпечити енергоносієм внутрішньорозподільчі мережі. За рахунок цього здійснюється доставка блакитного палива для населення та промислових об'єктів, каже екс-міністр енергетики та вугільної промисловості України (2016-2019 р.р) Ігор Насалик.

Втім, доклавши певних зусиль, навіть цю проблему можна вирішити, тому про критичну важливість збереження транзиту з рф годі й казати.

"Росія вже готується до зупинки транзиту і трансформує потоки з Європи. Саме з цим пов'язане будівництво газогону "Сила Сибіру" для постачання газу в Китай та Індію. Крім того, частину газу експортують в ЄС через Туреччину. Таким чином, сьогодні ані для нас, ані для росії виконання цієї угоди не є життєво необхідним. Європа також переорієнтувалася і отримує газ з Греції, Норвегії та США. Я більш, аніж переконаний, що 2024 року поставок через Україну вже не буде", — каже політик в коментарі "Телеграфу".

Запобіжник від "вибухової" помсти

Виходячи з вищенаведених фактів, можна зробити висновок, що вже за рік транспортування російського газу через українську ГТС в Європу не буде гострою потребою для жодної зі сторін.

За словами екс-міністра палива та енергетики України (2005–2006р.р.) Івана Плачкова, ми дійсно могли б майже безболісно розірвати угоду про транзит енергоносія, якби наша держава не піддавалася жорстоким ракетним обстрілам з боку рф. В умовах війни зацікавленість росії у функціонуванні ГТС гарантує цілісність газогону.

"Давайте згадаємо минулий опалювальний сезон. Скільки було прицільних ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі? Сотні. А по газотранспортній? Жодного. Росії поки що потрібен цей газогін, а нам — стабільне теплопостачання, адже запустити цю систему в разі пошкодження набагато складніше, аніж енергетичну. Поки угода діятиме, ми матимемо гарантію цілісності ГТС. Тому не слід реагувати на провокативні заяви володимира путіна. Пролонгація угоди є мудрим рішенням з нашого боку", — каже політик в коментарі "Телеграфу".

Що ж стосується морального та юридичного аспекту підписання нових договорів з державою-агресором, виходом може стати сценарій, обкатаний під час "газової війни" 2006 року: європейці просто купуватимуть газ на кордоні України та рф. Таким чином, контракт на транспортування ми укладатимемо не з росією, а з країнами ЄС.