10 турецьких фільмів, які варто подивитися

Чим менш гучну історію кіно має та чи інша країна – тим сильніше вражає кіношедевр, який виходить під прапором цієї держави. Це правило дуже точно діє у випадку з Туреччиною, яка хоч і не може похвалитися колосальною кінотрадицією – все ж вражає своїми стрічками останніх років. У зв’язку з цим ми відібрали десятку найбільш яскравих турецьких кінокартин.

Клуб невдах (2011) Толга Орнек

Ця, одна з найбільш стильних турецьких комедій, розповідає про двох діджеїв, які ведуть передачу на місцевому радіо. Протягом декількох годин нічного ефіру вони ставлять рідкісні пластинки і розмовляють про жінок, літературу, життя, немов двоє друзів, які зустрілися в барі за кухлем пива.

Буквально кожен кадр у цій стрічці просякнутий красою ночі, лірикою самотності і романтикою вільного життя.

Головою об стіну (2003) Фатіх Акін

У центрі цієї досить похмурою історії – туркеня Сібель, яка звикла до вільного життя, що не підкоряється ніяким традиціям і перешкодам. Та коли вона досягла віку, в якому вже «негоже вести розгульний спосіб життя» і треба виходити заміж, дівчина укладає фіктивний шлюб із невдахою Кахітом. Ця авантюра змушує її родичів відстати від неї з повчальними настановами, а їй самій – дозволяє продовжити колишній спосіб життя. Однак на ділі все складається не так-то просто…

Стрічка зібрала цілу колекцію престижних нагород, серед яких «Золотий ведмідь» Берлінале і призи Європейської Кіноакадемії.

Одного разу в Анатолії (2011) Нурі Більге Джейлан

Сюжет збирає безліч подій в одну історію. І при цьому залишається десь на другому, а то і на третьому плані. У той же час головний зміст стрічки складають спостереження за головними героями, які проводять час у дорозі за короткими розмовами, як ні про що, так і про найпотаємніші речі. Картина вражає своєю граничною реалістичністю і простотою, за якою, однак, ховається бездонна глибина смислів, підтекстів і символів.

Ця поетична картина одного з видатних близькосхідних режисерів Нурі Більге Джейлана була відзначена «Великим призом журі» Каннського кінофестивалю.

Мій батько і мій син (2005) Чаган Ирмак

Фільм описує вічний конфлікт у взаєминах батьків і дітей. У центрі сюжету чоловік Садик, якому доводиться одночасно залагодити огріхи своєї юності зі своїм батьком і в той же час виховувати маленького сина, щоб той не повторював його ж помилок.

Стрічка отримала безліч позитивних відгуків від критиків з усього світу і, як результат, зібрала цілу колекцію нагород на міжнародних кінофестивалях.

На краю раю (2007) Фатіх Акін

Історія, розказана в цій картині, відкриває перед глядачем цілу панораму найрізноманітніших людських доль. Тут і рятується від самотності старий Алі, і дівчина Йетар, що пішла заради благополуччя своєї дочки на панель, і цинічний інтелектуал Неджат, якому в результаті доведеться прийняти відповідальність за тих, ким він нехтував від початку. Фільм чудово передає колорит життя турецьких емігрантів у Німеччині.

Визнаний у всьому світі режисер Фатіх Акін отримав за сценарій до цієї стрічки приз Каннського кінофесту, а також нагороду Європейської кіноакадемії.

Осінь (2008) Озджан Елпер

Сюжет розповідає про політв’язнів Амшенце Юсуфе, який виходить на свободу на десятому році ув’язнення і намагається налагодити контакти з родичами і друзями. З в’язниці його випустили за станом здоров’я, адже прожити йому залишилося лише одну осінь. Однак саме цей недовгий час стане найпрекраснішим періодом його життя: він відчує, що таке краса світу, відчує свободу і зустріне справжню любов.

Стрічка зібрала цілу колекцію нагород, серед яких приз кінофестивалю в Локарно і номінація на «Відкриття року» Європейської кіноакадемії.

Відчуження (2002) Нурі Більге Джейлан

У центрі сюжету – фотограф-невдаха Махмуд, від якого йде дружина, і в той же час йому звалюється на голову його далекий родич, який приїхав до Стамбула на підробіток. Меланхолійна зимова пора загострює депресію Махмуда, тож навіть коли доля дає йому шанс виправити своє життя – він його відкидає. Головний герой немов входить в азарт, руйнуючи себе зсередини.

Режисер Нурі Більге Джейлан в цій стрічці зробив реверанс своєму кумиру – Андрію Тарковському. «Відчуження» не тільки передає атмосферу фільмів російського генія, а й містить кілька цитат зі «Сталкера».

Фільммейкер отримав за цю картину «Великий приз журі» Канн, а також був відзначений ФІПРЕССІ на кінофестивалі в Сан-Себастьяні.

Щастя (2007) Абдулла Огуз

Важка психологічна драма про молоду туркеню, яку одного разу знаходять згвалтованою поблизу її рідного села. Згідно з патріархальними традиціями, її треба вбити за те, що вона збезчестила не тільки себе, але і всю свою родину. Однак у батьків не піднімається рука зробити це і вони звуть «на допомогу» свого родича – молодого хлопця Джемаль, який недавно повернувся з військової служби.

Дихання: Хай живе Батьківщина (2009) Левент Семерджієв

Стрічка гранично точно передає атмосферу військової служби: взаємини між офіцерським складом і новобранцями, які ще не «нюхали пороху», а також кураж і страх під час бойових дій. На перший погляд, головні герої – не люди, а справжні звірі у військовій формі, які готові на все заради перемоги в битві. Але поступово сюжет відкриває людські – справжні – обличчя солдат, змушуючи співпереживати їм і щиро бажати, щоб кожен із них залишився в живих, хоч би як неможливо це не було.

Візонтеле (2001) Йілмаз Ердоган і Омер Фарук Сорак

Дія картини розгортається в 70-і роки, коли технологічний прогрес почав поступово добиратися навіть до найменших містечок. В одному з таких місць одного разу з’являється телевізор, який люди починають називати «Візонтеле».

Місцеві жителі відреагували на такий винахід абсолютно по-різному: хтось сказав, що це підступи диявола, хтось же проголосив початок нової ери людства. На відносинах із першим телевізором людей, які не мають жодного уявлення про телебачення, зав’язано безліч жартів в стрічці.