Право бути розбитою і пів кіло пухнастого щастя: ведучі Фактів ICTV про те, як переживають стрес війни

Сьогодні, 10 жовтня, світ відзначає День психічного здоров’я. Дата наповнена особливим змістом для українців, які переживають повномасштабне вторгнення РФ.

Напередодні популярні ведучі Фактів ICTV розповіли, як вони справляються з моральним тягарем війни, що допомагає їм справлятися зі стресом і тримати себе в тонусі.

– Зі стресом я ніяк не справляюся, я його приймаю. Я з ним живу, як і всі українці. Деяким у мільйон разів важче, тому я намагаюся менше скаржитися, більше робити, – розповідає Анастасія Мазур.

Ведуча зізнається, що плаче, коли особливо боляче, переймається за рідних, які на фронті, дає собі право бути розбитою, втомленою, без бажання працювати і вставати з ліжка…

За словами Анастасії, щоб тримати себе в руках, вона пішла у спортзал, читає, багато гуляє з дитиною на природі. Завела собаку, про що мріяла, але не наважувалася.

А ще намагається не відкладати цілі на потім, навчається, купує онлайн-курси, освоює щось нове.

А ось колега Анастасії Оксана Соколова зізналася, що не боїться тривог і не панікує, коли чує вибухи.

– Тисячоліття еволюції навчили наш мозок реагувати на загрози. Тож коли лунає тривога, мозок миттєво реагує – викидає гормони, щоб підготувати тіло до трьох сценаріїв виживання: бий, біжи або замри, – розповідає ведуча.

Оксана поділилася простою практикою, яка допомагає їй справлятися з панікою.

Потрібно сісти рівно і зручно на стілець, заплющити очі, зробити вдих-видих. Постаратися відчути, чим пахне навколо. Зафіксувати це. Потім – знову вдих-видих, і прислухатися до звуків навколо.

Вдих-видих, і фокус на смаку – можливо, це буде нещодавно випита кава.

Знову вдих-видих, і намагаємося зрозуміти, що відчувають у цей момент наші руки, долоні, ступні ніг, спина.

Вдих-видих. Відкриваємо очі й дивимося навколо себе зліва направо, фіксуємо звичайні речі поруч.

– Сенс у тому, щоб відчути себе тут і зараз, у цьому моменті, а не під владою стресу, за допомогою п’яти органів чуття. Це називається вкорінення або заземлення, – пояснює Оксана.

За її словами, це така швидка допомога, коли треба негайно вийти зі стану стресу й напруги.

– Велика війна для мене почалася в Маріуполі, де я був у відрядженні, тож 24 лютого мені довелося евакуюватися разом зі своєю знімальною групою з пекельного місця, – згадує Володимир Рунець.

За його словами, коли приїхав уночі на канал, побачив, що все миттєво змінилося. Колись теплий офіс був холодним, як морозилка, а ще втомлені ведучі, редактори, журналісти, продюсери.

Наступні два дні, окрім роботи, організовував евакуацію родини на Захід України.

Володимир зізнається, що в низці важких, сповнених тривогою та болем буднів йому допоміг папуга на ім’я Джоні, якого продавці зоомагазину залишили зачиненим у клітці.

Птах став справжньою віддушиною для стиснутих до краю нервів. Догляд за ним, добування спеціального корму відволікали від тяжких думок і надавали якийсь інший сенс тому, що відбувається навколо.

– Я сам не помітив, як мені стало набагато легше. Ті самі люди навколо, яких я нескінченно поважаю і люблю, але поруч щось маленьке, пухнасте і незвичайне, – посміхається Володимир.

За його словами, він не застосовує особливих практик, щоб пережити надмірний стрес. Достатньо знати, що вдома на нього чекає сіре пухнасте щастя, яке вітає незмінним: ку-ку, привіт.

А от ведуча Олена Фроляк, щоб подолати стрес, багато читає, гуляє, плаває, дивиться кіно.

– Ментальне здоров’я – це психологічний і душевний баланс, такий дефіцитний під час війни, – каже Олена.

Вона процитувала слова однієї героїні з її сюжету, яка колись їхала вранці після нічного обстрілу Києва і бачила навколо людей: “втомлених, пом’ятих, невиспаних, але незламних”.

Ведуча зізнається, що запам’ятала ці слова на все життя – пом’яті, але незламні.

– Це сильний меседж усім, хто пливе з тобою в одному човні, і кому так само страшно, як і тобі. Але разом ми справді – незламні! – впевнена Олена.

Ведучий головного політичного ток-шоу Свобода слова на ICTV Вадим Карп’як зізнається, що він стресостійка людина і якихось спеціальних технік – як себе збирати докупи та боротися зі стресом – не має. Робота в політичній журналістиці інших людей і не терпить, тому, за словами ведучого, він просто психологічно достатньо стійкий і адаптивний. 

– Але коли мені треба серйозно себе привести до тями, я просто відключаюсь від інформаційних потоків. У моїй роботі це небезпечно – не можна надовго випадати. Але день інформаційної детоксикації я собі час від часу влаштовую. На другий день, звичайно, треба багато надолужувати. Але коли я можу собі це дозволити або потребую цього, то цілий день не дивлюся новин, не гортаю стрічку соцмереж, – каже Вадим.

Замість цього ведучий читає художню літературу (бажано класику), слухає музику (бажано класику).  Це добре прочищає голову.

– І, звичайно, я щось готую. Я люблю куховарити і це моє guilty pleasure.  Я вмикаю якийсь класичний концерт і на кухні спокійно, нікуди не поспішаючи, щось роблю. Мені інколи достатньо навіть години-двох, щоб ось так витягнути себе зі стану завантаженості, стресового інформаційного потоку і привести до тями, – каже ведучий.

І, звісно, головне, що мотивує Вадима та дає сили – це  його діти.

– Я хочу, щоб у них все було добре. А у них все буде добре, коли все буде добре в їхній країні. Я помітив, що з народженням дітей я став сентиментальним. Раніше такого за собою не помічав. Але коли в мене народився старший син, потім дочка, а потім ще один син, я став на все дивитися через призму батьківства. І це мій найліпший мотиватор, – зізнається Вадим.