"Вкрали російський танк": український суддя розповів, як пересів на БМП, про обкурених окупантів і фільми про війну замість комедій

Андрій "Фізрук" Менько з Рівненщини 13 років працював баскетбольним суддею, обслуговував матчі чоловічої Суперліги, а також викладав в училищі. Але на початку березня 2022-го він вирушив захищати Україну від російських окупантів і вже більше року боронить нашу землю під Авдіївкою на Донеччині.

У розмові з OBOZREVATEL Андрій розповів про викрадення російського танка, коронну страву з армійської кухні та окупантів, які, наче обкурені, переступають через своїх поранених або загиблих побратимів і продовжують атаку.

– Піти добровольцем було досить спонтанне рішення. Оскільки я до цього ніколи не служив і взагалі не мав ніякого стосунку до армії. Але 2 березня 2022 року пішов до військкомату, а 3-го вже був у Львові. І з 24 березня у складі 110-ї окремої механізованої бригади стою біля Авдіївки. Керую бронетехнікою. Це БМП-2 і танк.

– Це було ваше бажання чи сліпий розподіл?

– Коли набирали людей, то запитували – хто і що. І я сказав, що готовий. Спочатку керував БМП, БМП-2, і так воно пішло-пішло. А рік назад, якраз на Покрову, наші противники залишили танк, а ми під'їхали вночі і витягли, вкрали його. Не Т-90, але дуже хороший був танк.

– Із сучасної іноземної бронетехніки щось бачили чи керували?

– Бачив Leopard 2.

– Можете провести якісь паралелі між роботою баскетбольного рефері та нинішньою службою?

– Іноді треба дуже швидко бігати (усміхається). Бувають такі випадки, коли хороші швидкі ноги дуже допомагають. Наприклад, коли кидали той самий фосфор, то треба було дуже швидко бігати. Але вночі дуже гарно, до речі. Хоча насправді це дуже страшна річ. Може і БМП пропалити. Але максимально близько ми під'їжджали на БМП – за 300 метрів від противника.

– Бойові дії на Донеччині дуже інтенсивні, але ви іноді навіть встигаєте дивитесь баскетбольні матчі.

– Буває, якщо у нас там є досить непоганий інтернет – "Старлінк" чи ще щось. Зараз у нас його немає. От якщо вдасться зібрати кошти. А так, коли є можливість, то вмикаю в ютубі і дивлюсь матчі.

– Олімпійський відбір чоловічої збірної дивилися?

– Ні, бо у нас тоді був такий період... Буває таке, що хочеться хоча б дві години за добу поспати.

– Окрім Донеччини, де ще доводилося воювати?

– Більше ніде. Лише на тому фронті. І ми вже стоїмо там більше року. От як зайшли навесні 2022-го, так до сьогодні і тримаємо там оборону.

– Чого найбільше не вистачає на війні?

– Навіть не знаю, по-різному буває. Але іноді просто хочеться поспати. Найбільше не вистачає саме нормального сну.

– А як вас годують?

– Ми самі себе годуємо. Нам дають деякі продукти, але більшість продуктів ми, на жаль, купляємо самі. Але що ми тільки не вміємо вже готувати. Ви до нас приїдьте, то ми вас таким нагодуємо, що ви навіть не уявляєте (усміхається).

– То яка у вас на фронті коронна страва?

– Смажена картопля на такому диску, смажена риба – самі ловили. Шашлики були, робили з м'яса.

– Теж там ловили?

– Ні-ні (сміється). З орків, думаю, вони були б не дуже смачними. Виїжджали в місто, там купляли м'ясо.

– Це не дуже приємна тема, але чи були поранення за ці півтори року?

– Слава Богу, ні, але трошки спина підкачала, оскільки танковий снаряд важить 22 кг. І треба все робити бігом-бігом. Вже був у Дніпрі і лікувався. Насправді не дуже приємно.

– Скільки БМП змінили за цей час?

– Ми за цей період, слава Богу, втратили лише одну БМП.

– А знищену техніку окупантів рахуєте? Засічки ставите?

– Хрестики не ставимо, але, повірте, багатенько. Не буду навіть підраховувати, але багато. І втрат у них дуже багато. І в нас є, але в них набагато більші, бо таке відчуття іноді, що вони якісь обкурені або обколоті. Оскільки нормальні люди так не можуть робити. Бувало таке, що йдуть 10 чоловік, міна влучила, двоє їхніх вже лежать, а вони їх переступили і пішли далі.

– Наскільки уявлення про війну і те, що ми бачили колись у військових фільмах, відрізняється від того, що відбувається насправді?

– Коли ми дивимося фільми про війну, це для нас наче комедія. В реальному бою такого зовсім не буває.

– Що найсмішніше?

– Наприклад, якщо міна летить і вона метрів за 20, то тебе щонайменше осколками поб'є. Це в кращому випадку. І ти далі вже не побіжиш. І в автомата є магазин, де закінчується патрони. Не можна 200 патронів за раз відстріляти.

– А ви на війні дивитесь фільми про війну?

– Іноді так. Треба ж собі якось настрій підняти. І треба якось відволікатися, бо це нереально просто. Якщо постійно грузитися – то це дуже недобре.

– Не замислюватись про військову кар'єру?

– Замислювався.

– І що? Невже кинете баскетбол?

– Не можу, особливо після того, як приїхав на матчі і зробив перше вкидання, мабуть, вже не кину. Але буду чекати закінчення війни і залишатися в лавах ЗСУ до перемоги – ні кроку назад, лише вперед.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!