Медики без освіти, агітатори з автоматами і труна без паспорта рф: як Донецьк виживає в окупації

Наприкінці вересня в росії з помпою відзначили річницю окупації частини півдня та сходу України. На честь "дня возз’єднання", як обізвали цей воєнний злочин самі росіяни, на Красній площі в москві навіть відбувся мітинг-концерт, хедлайнером якого став незмінний "ватний" батальйон російського шоу-бізу: газманов, басков і петросян.

На самих же окупованих землях їхнім жителям було скрутно. Цивілізаційна прірва, у яку росія скинула захоплені українські регіони, за словами самих місцевих, з кожним роком стає дедалі глибшою. Мабуть, краще за всіх масштаби трагедії усвідомлюють донеччани, які вже 9 років поспіль перебувають у тотальній окупації. Як виживає місто? На що Донецьк перетворила росія? Яким чином змушує до лояльності? Щоб дати відповіді на ці запитання, "Телеграф" поспілкувався з жителями найбагатшого 2012 року міста України, змушеними тепер жити в заручниках.

Паспортизація

Найперше питання, яким переймаються росіяни на окупованих територіях — масова паспортизація. У Донецьку цей процес триває вже п’ятий рік, але зараз він перетворився на радикальний примус.

"Жорстка паспортизація почалася ще з 2019 року, коли вийшов указ путіна про спрощене отримання громадянства, — розказує "Телеграфу" мешканець Донецька Валентин. — Тоді на оформлення паспортів відправляли цілими підприємствами: бюджетників, працівників фейкових "міністерств". Були дикі черги: спочатку черга, щоб взяти талон на подачу документів, потім черга, щоб подати документи… Дурдом, як завжди. Але цієї весни, мабуть, надійшла якась вказівка з москви, що треба швидше працювати, і не всі громадяни охоплені цією "радістю", тому відкрилось безліч нових пунктів оформлення паспортів. Що цікаво, в цих пунктах працюють саме росіяни, завезені з рф — цілий десант".

Та бюджетники і військові закінчились. За словами місцевих, до весни 2023 року в місті залишалося ще чимало людей, хто російський паспорт не взяв принципово.

"Однак їх почали обкладати з усіх сторін. Наприклад, зробили так, що без російського паспорта неможливо отримати поліс загального медичного страхування, а без цього полісу з нового року в лікарнях ніхто приймати вже не буде. Зрозуміло, що приватним лікарням "по барабану" ці поліси, але ж далеко не всі в Донецьку можуть собі дозволити лікуватися там. А хто залишився в Донецьку? Здебільшого люди старшого віку, а їм без лікарень ніяк не вижити, тому тут хочеш — не хочеш, а паспорт візьмеш. Взагалі перше, що питають в лікарні, це паспорт, а потім вже до якого тобі потрібно лікаря. Тобто це вже йде неприкритий примус", — додає "Телеграфу" донеччанка Ірина.

Через необхідність відвідувати лікарів, російський паспорт довелося оформити жительці столиці Донбасу Катерині.

"Мене терапевт одразу попередила, що не зможе призначити черговий прийом без полісу, а для його отримання потрібен російський паспорт. За два тижні мені паспорт зробили. Коли отримуєш, повинен з папірця прочитати присягу на вірність росії, то я сказала, що окуляри вдома забула, нічого не бачу, то мені так віддали", — пояснила Катерина.

Медицина

Втім, виборюючи з таким приниженням базову потребу в медичному забезпеченні, жителі Донецька стають заручниками іншої ситуації.

"З лікарями в місті повна д*па. Прямо дуже сильно. Бракує лікарів практично всіх спеціальностей. Працюють вже не те що інтерни, а студенти 2-3 курсу. Днями бачила оголошення: в аптеку запрошуються на роботу фармацевти та провізори, бажано з медичною освітою. Бажано! А коли нема, то й біс із нею, з тією освітою. Уявити собі таке раніше було важко", — додає Катерина.

Дефіцит лікарів у місті пояснюється просто — існуючі спеціалісти виїжджають, а поповнення нема.

"Раніше в Донецьку медичний виш вважався дуже престижним, однак зараз туди просто бояться вступати, адже медичні працівники — вони військовозобов’язані, а в окопи ніхто не хоче. Тому лікарі, хто зміг, вже давно виїхали: в Україну, росію, Казахстан. Мій хворий батько вже близько року бігає по лікарнях і щоразу потрапляє до якогось нового лікаря, адже колишні постійно чомусь то звільняються, то виїжджають. В новинах кажуть, що в Донецьк їдуть лікарі з "великої росії", та насправді ніхто нікуди не їде. Іноді вони з’являються для показових медичних оглядів, а потім швиденько валять назад", — іронізує Ірина.

Освіта

Критична ситуація в Донецьку не тільки з медичною освітою, а й усією системою загалом.

"У старших класах шкіл вчителі опитують учнів, чи взяли їхні батьки російський паспорт, а якщо не взяли, то чому? Абітурієнтам, також, неможливо навчатися без російського паспорта", — пояснює Валентин.

"Вчителі виють над новими підручниками з росії. За всі ці 9 років вчителі, звісно, бачили багато, але зараз у програмах з’явився явний ухил до жорсткого, махрового "патріотизму". Ледь не в кожен урок потрібно вставляти щось "патріотично-величне". Та що радує, багато дітей навчаються одночасно у двох школах: у Донецьку, тому що це потрібно, і на підконтрольній території, тому що це освітні перспективи", — додає мешканка Донецька Ірина.

Мобілізація

Торік, після оголошення кремлем часткової "могилізації", окупований Донбас одним з перших потрапив під мобілізаційний каток рф. Чоловіків хапали на вулицях, і через кілька тижнів повертали в чорних пакетах.

"Зараз мобілізації майже нема. Влітку намагались нагрібати людей на вулицях, потім лякали, що з вересня почнеться масова мобілізація, тепер з жовтня… Але особливо ажіотажу нема, бо банально нема кого мобілізовувати", — запевняє Валентин.

Через таку "утилізацію" чоловічого населення Донецьк перетворився на місто без робітників.

"Всі відчули на собі "ефективність" торішнього акту мобілізації, тепер у місті нема електриків, двірників, слюсарів, водіїв, механіків, шахтарів, бо вигребли всіх чоловіків. Щоб замінити трубу в квартирі — треба проводити пошукову операцію по всьому Донецьку, щоб знайти якогось старенького майстра. Тому мобілізацію трохи "прикрутили" і на вулицях вже не ловлять", — додає Катерина.

(Типу) "Вибори"

Попри перетворення міста на гуманітарну пустелю, кремль все ж намагається вдавати гарну міну при поганій грій, ґвалтуючи демократичні інституції. Так, на початку вересня, на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей пройшли т.зв. "місцеві вибори". Зі слів донеччан, це був апогей дешевого фарсу.

"Виборчої кампанії, у нашому звичному розумінні, не було. По місту над дорогами розвісили якісь борди, але хто ті люди, зображені на них — гадки не маю. І ніхто не має. Щоправда, якусь "макулатуру" роздавала комуністична партія. Дуже зручно — я коли стіну в домі шпаклював, то підкладав її, щоб сміття не летіло", — розповідає Валентин.

"Змагалися "Єдіная расія", ЛДПР, комуністи та партія "Нові люди". Ходили з урнами для голосування по будинках. Приходили до моїх стареньких батьків, що мешкають на Текстильнику (мікрорайон Донецька. — Ред.) Стоїть людина з урною, а поряд з нею людина з автоматом. Питають: "нє хатітє лі прагаласовать?" А як тут відмовити, при таких методах "переконування"", — додає Ірина.

"Голосування тривало три дні, але ніхто не казав, де знаходяться ті виборчі дільниці. Наче як з метою безпеки їхнє місцезнаходження не можна було говорити. От і все, що потрібно знати про ці "вибори". Та все ж таки, деякі люди дійшли до тих дільниць і розказували, що можна було прийти проголосувати без паспорта, і навіть взагалі без будь-якого посвідчення особи. Тих, хто проголосував, просто записували в шкільний зошит, а бюлетені що видавали… ну їх можна було роздрукувати на принтері вдома. Але ж нікого то не хвилювало. Та нічого іншого ніхто й не очікував", — резюмує Катерина.

Каміння з неба

Відповідаючи на запитання, що ж змінилося в місті після того, як росія офіційно визнала окупацію Донбасу, мешканці Донецька гірко іронізують.

"Дуже багато змінилося. Наприклад, змінилися прапори на магазинах: замість прапора "ДНР", поставили російський. А якщо серйозно, то окрім проблем із документами, паспортами, пропискою, нічого нового не з’явилося. Здебільшого всі говорять про проблеми. Одна "радість" — тепер у Крим можна доїхати на автобусі через Бердянськ та Маріуполь усього за 8 годин. Але кому то треба? Грошей на такий відпочинок у переважної більшості донеччан нема", — пояснює Ірина.

Однак "ідейні" патріоти рф радіють "камінню з неба" і просять ще.

"Ті, у кого мозок "відлетів" назавжди ще 2014 року, звісно, продовжують дути у свою дудку, мовляв, як добре, що ми тепер у росії, однак у більшості людей цієї "радості" нема. Величезних пенсій російських якось не трапилося, а комуналку з жовтня підвищили. Заробітних плат російських також якось не трапилося. Хтось їх, можливо, і отримує, але в "міністерствах". А звичайні люди — ні. А ціни зростають. Та завжди знаходяться "професійні" заспокоювачі, які кажуть: "падаждітє, нада немнога патєрпєть". Звісно, лякають, щоб тримати людей у "тонусі". Мовляв, якщо прийдуть ЗСУ, то всіх виріжуть, зроблять фільтраційні табори і одразу в піч всіх. Але я не знаю, кого цим вже можна вразити. Пропаганді стає складніше: за ці роки багато людей вже були на підконтрольній території і повернулися і ніхто їх не вбив за російську мову", — підкреслює Валентин.

У підсумку, саме колаборанти більше за всіх програли від російської окупації: в Україні їх чекає тюремний строк, в окупації — життя в гетто, а в росії їх не чекає нічого.

"В росії донеччан ніхто не чекає, це всі вже зрозуміли. Навіть ідейні днрівці для росіян все одно "хо*ли" на все життя, і вони навіть звинувачують жителів Донбасу, що це через них почалося "вот ето вот всьо". А це і зрозуміло: приїжджає людина, наприклад, в якесь селище під Ростовом, а там половини чоловіків нема — померли під Бахмутом. Росіяни і самі не розуміють, чого вони там померли, але звинувачують жителів Донбасу, мовляв, це все через них. Одразу згадується відомий мем: Боже, яке кончене", — резюмував донеччанин Валентин.