Хто намагається дискредитувати «Енергоатом» та чому саме зараз?

Хто намагається дискредитувати «Енергоатом» та чому саме зараз?.

Останнім часом на ряду із депутатом Железняком засвітився ще один активний «розслідувач» публічних закупівель Енергоатому народний депутат України від «Європейської Солідарності» Володимир Ар’єв.

Цікавим збігом є те, що цей персонаж завжди виникає і починає голосити про зухвалі порушення закону там, де є шанси поживитися, або де таке пильнування законів може хтось «простимулювати».

Такі епітети, як «борець за правду», «безкомпромісний журналіст», «послідовний викривач корупції» та інші гучні титули пана Ар’єва залишилися у далекому минулому.

Телевізійні програми «Закрита зона», «Не-провінція» зробили свою справу на початковому етапі кар`єри майбутнього нардепа, працюючи на створення позитивного іміджу Ар’єва, як принципового та непідкупного борця з корупцією.

Але вже через деякий час ці медійні ресурси стали непоганим джерелом досягнення особистих цілей ведучого – «рубання бабла».

Суть схеми достатньо проста, але ефективна, – проводиться журналістське розслідування, його матеріали надаються фігурантам розслідування, а вже потім йдуть торги щодо відступних, за які такий матеріал не потрапить в ефір.

Інший варіант – робота на замовлення, коли теми та фігурантів розслідувань замовник визначає за «гонорар».

За короткий час така схема почала приносити шалені, як для вітчизняного журналіста, кошти.

Але, як часто буває, раптовий успіх та збагачення тягнуть за собою й інші спокуси.

Зазвичай такі слабкості проявляються у прихильності до заборонених речовин, що і сталося з відомим на той час журналістом.

У 2006 році його з дружиною навіть затримали у аеропорту Варшави, оскільки у багажі Ар’єва виявили марихуану.

Журналіст стверджував, що просто віз з Амстердаму реквізит для майбутньої програми.

Польським прикордонникам пощастило, що у планах редакції не було випуску програми щодо проституції, інакше у багажі могли виявити реквізит у вигляді працівниці кварталу червоних ліхтарів.

Пристрасть до такого «реквізиту», ймовірно стала такою буденною, що навіть передалася дочці майбутнього депутата.

Восени 2022 Ярина Ар’єва у стані наркотичного сп’яніння скоїла ДТП, збивши пішохода та заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, зокрема численні переломи і черепно-мозкову травму.

Повертаючись до теми дочки депутата Ярини, то варто звернути увагу на те, що вона, скоріше за все, входить до тієї когорти талановитих дітей політиків, які у 20 років можуть стати депутатом Київської міської ради, звичайно, без жодної допомоги з боку «чесного і непідкупного» батька.

Карколомну політичну кар’єру спинила лише випадковість у вигляді уже згаданої ДТП, після якої влітку 2023 молодій депутатці довелося скласти мандат.

Але чомусь здається, що ми ще почуємо ім’я Ярини серед переліку політиків, якщо її батько ще буде при «ділі».

Амбіції акули пера, його публічність, рейтинги передач та запаморочення від впливу канабісу просто не могли не спокусити нашого героя і до політичної кар’єри.

Стартом депутатського періоду пана Ар’єва стало обрання до Верховної Ради від блоку «Наша Україна – Народна самооборона».

У 2012 році депутатський мандат був отриманий уже під прапорами ВО «Батьківщина».

А всього через 2 роки у 2014 Володимир Ар’єв обирається у Верховну раду вже від партії «Блок Петра Порошенка», з якою проходить до парламенту і у 2019 році, але під вивіскою «Європейська солідарність».

Політична міграція депутата Ар’єва – яскрава ілюстрація того, як можна зневажаючи політичні ідеали і вчорашні переконання залишатися у владі.

Головне – вміти відчути в який бік віє політичний вітер.

В БПП Ар’єву швидко вдалося знайти підхід до лідера політичної сили Петра Порошенка, довівши свою корисність Ар’єв почав обслуговувати його «по повній програмі», звичайно, не забуваючи і про власні шкурні інтереси.

Отримання від Порошенка вищого дипломатичного рангу – Надзвичайного і Повноважного Посла, делегування на посаду віце-президента ПАРЕ, включення дочки до списку партії на виборах у Київську міську раду, поява земельної ділянки площею 600+ квадратних метрів та будиночку в елітному Козині під Києвом – свідчення того, що свою справу Ар’єв робив добре.

Якщо ж повернутися до політичної кар’єри Володимира Ігоровича, то ми ще раз переконаємося у тому, що риба шукає де глибше, а депутат – де вигідніше.

Питання особистої вигоди проходить червоною лінією через усі депутатські каденції пана Ар’єва.

Чого варта тільки його авантюра із Консорціумом «Єдина державна автоматизована паспортна система» (ЄДАПС), коли вони разом із Кирилом Куліковим «за долю малую» настирливо пропонували керівництву ЄДАПСу сприяння у вирішенні проблемних питань Консорціуму на рівні Кабінету Міністрів.

А про такі дрібниці, як несподівана пропозиція від знайомого купити новий мерседес GLK 350 за 15 тисяч доларів США, при його ринковій вартості 51 тис доларів, тобто більше ніж втричі дорожче, то вже й годі говорити.

Світ не без добрих людей! Але за дивним збігом обставин, перебуваючи під могутнім крилом Петра Порошенко, він зміг оминути увагу НАЗК та інших борців з корупцією.

Цікаво, які б висновки з таких раптових успіхів рядового народного депутата зробив би принциповий і непідкупний борець з корупцією журналіст-розслідувач Ар’єв? Чи відмовився би Ар’єв-журналіст від роботи у тимчасовій слідчій комісії по розслідуванню опублікованих матеріалів так званих Панамський паперів з офшорами наших можновладців? Певно, що ні.

А от Ар’єв-депутат у 2016 році відмовився і взяв самовідвід від такого резонансного розслідування, оскільки згадані матеріали викривали верхівку БПП, починаючи із самого Порошенка, а принциповість борця з корупцією часто зводиться нанівець, коли справа стосується особистого.

Не виключено, що Ар’єв-журналіст критикував би Ар’єва-депутата і за кнопкодавство, коли сам депутат у відрядженні в США, а потім у Франції, а його карточка голосує в сесійній залі Верховної Ради.

А якби побачив відеозапис, на якому депутат Ар’єв у кулуарах парламенту палко вітається (аж до поцілунків) із сином Генерального прокурора Пшонки, то відзняв би про це цілу передачу.

Так що ж привернуло увагу нашого прибічника законності до публічних закупівель у державному Енергоатомі?.

Все досить банально – замовлення багаторічного хазяїна Петра Олексійовича, у якого є свої амбіції і багаторічні інтереси в атомній галузі.

Ще у роки свого президентства Порошенко наклав око на доходи від стабільно працюючої атомки.

Можливість наживи на різних сферах діяльності галузі не давала гаранту спокійно спати.

З цього стає зрозумілим, звідки у вірного соратника Президента Ігоря Насалика (на той момент – Міністра палива та енергетики) з’явилася ідея реанімувати проєкт з побудови заводу з виробництва ядерного палива в Україні.

Ця ідея так закружила голову тодішньому Президенту, що він навіть закрив очі на те, що реалізовувати цей проєкт мав росатомівський «ТВЕЛ».

Це у той час, коли РФ вже анексувала АР Крим та вела бойові дії на українському Донбасі.

Насалик навіть написав листа в «Росатом» з пропозицією у липні 2018 року зустрітися у Брюселі для обговорення деталей.

Лише громадській супротив не дав відбутися відвертій зраді.

Іншим грандіозним проєктом, завдяки якому партія Петра Порошенко, крім іншого, навіть отримала розкішний офіс на вулиці Лаврській, – це афера вірного однопартійця Максима Микитася по будівництву Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива у Чорнобильській зоні відчуження.

У цей же логічний ряд стають махінації на тодішніх закупівлях Енергоатому ще одного соратника Президента Миколи Мартиненка.

Показовий випадок – закупівля урану у Казахстану з подальшим перепродажем через компанію-посередника українському Схід ГЗК, але вже з накруткою у 20 млн доларів США.

Чомусь, тоді таке свавілля принципового нардепа Ар’єва не бентежило.

При сприянні тодішнього очільника Енергоатому Ю.

Недашковського та Ар’євіністра енергетики І.

Насалика, Президенту вдалося непогано поживитися на інфраструктурних проєктах Енергоатому та практично прибрати атомну галузь до своїх рук.

Після президентських виборів 2019 такі плани, ясна річ, довелося відкласти, але не повністю відмовитися від них.

Новим шансом для втілення меркантильних цілей колишнього гаранта Конституції може стати корпоратизація Енергоатому, в керівні органи якого і прагнуть потрапити побратими Петра Олексійовича для відновлення контролю за атомною галуззю.

Саме для цього, із залученням усіх наявних ресурсів (ЗМІ, депутати різних рівнів, експерти, громадські діячи), і ведеться інформаційна атака під надуманими приводами.

Саме пану Ар’єву, як фаховому спеціалісту з чорного піару, і було доручено втілення інформаційної складової цієї спецоперації з метою створення іміджевої кризи та підтримання постійної корупційної інформаційної повістки навколо керівництва Енергоатома.