Про це він розповів у своєму блозі.
«Термін (ред. – алія) – єврейський, це сходження, він означав фактично прибуття або навіть скликання етнічних євреїв з різних країн на Землю Обітовану, навіть ще коли не було держави Ізраїль. Потім цей досвіт використовувався у кількох країнах: успішно – у Німеччині, у Казахстані, неуспішно – у Киргизстані і фашистській росії. Фашистська росія – це окрема тема, не вдалося їм заохочувати етнічну російську імміграцію, тому вони просто загарбують територію. А Ізраїль, Німеччина і Казахстан провели успішні такі програми», - пояснює Олесь Доній.
Німеччина, розповідає він, запрошувала повернутися німців із соціалістичних, постсоціалістичних країн, і так звані російські німці зараз складають понад мільйон осіб населення країни. А у Казахстані у 1979 році, зазначає експерт, самих казахів була навіть меншість, тоді вони фактично виписували казахів із різних пострадянських держав та інших, з Китаю, Монголії, Афганістану, Ірану.
До того ж, зазначає ідеолог, цих іммігрантів у Казахстані намагалися розселяти у тих регіонах, де казахів була меншість, а у північні регіониах, в Астану, Алмати їх не направляли, тобто це була цілеспрямована етнодемографічна політика. І цю ідею, констатує він, Казахстан взяв у Ізраїлю, де заохочувалися поселення із представників новітньої алії на більш небезпечних територіях, тобто тих, які відвойовувалися або наново забиралися у палестинських арабів.
«Що для цього робилося? А насправді їх не просто заохочували ідеєю, а підкріпляли ідею ще матеріальною базою. Їм допомагали інтегруватися у суспільство, допомагали навчанню мови і давали відразу квартири, як у Німеччині, Ізраїлю, або інший матеріальний еквівалент, менший, але все одно помітний, як у Казахстані. Тобто допомагали. Українська держава не допомагала тим, хто прибував з територій інших держав. Тобто просто етнодемографічна політика була відсутня в Україні. Ще раз підкреслюю, українців протягом усієї незалежності зменшувалось», - підсумовує Олесь Доній.
Доній – автор концепції «25 сходинок до суспільного щастя», яку експерти оцінюють як осучаснення ідей Григорія Сковороди, а самого Олеся Донія – як модерний аналог Григорія Сковороди.