Нові можливості: чи прийде інвестор в Україну завдяки покращенням законодавця?

Приймаючи рішення про вихід на новий ринок, інвестори насамперед оцінюють рівень розвитку правової системи країни, в якій, можливо, працюватимуть, гарантії захисту прав інвесторів і гарантії безпеки інвестицій, незалежно від подій «на бекґраунді».

Звичайно, не обходиться і без сміливців, які, розуміючи необмежений потенціал українського ринку та перспективи подальшої євроінтеграції, готові йти ва-банк задля можливості інвестувати на привабливих «воєнних» умовах. Наразі вже маємо досить гучні проєкти за участі Grain Alliance, Kernel, Nibulon, Nestlé, Bayer, Kingspan Group і багатьох інших, умови інвестування яких наразі залишаються конфіденційними. Але, на жаль, такі інвестори навряд чи згенерують необхідний для відбудови країни обсяг фінансових вливань до бюджету. Адже, за оцінками Світового банку, відновлення економіки лише за результатами першого року війни коштуватиме 411 млрд дол.

Водночас саме інвестиції, а не прямі вливання міжнародних донорів мають стати наріжним каменем подальшої відбудови України. Це розуміє й українська влада, яка продовжує працювати над створенням більш сприятливих умов і преференцій для інвестора, особливо коли йдеться про великі інвестиції. Як результат, маємо зміни до Закону України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями в Україні» (далі — Закон), які вступили в силу 17 вересня 2023 року. Чи можемо казати про суттєві покращення? Або лише про «косметичні» зміни на папері? Розберімося.

Що маємо зараз

З моменту розробки Закону державна підтримка проєктів із значними інвестиціями та так звані інвестняні були презентовані як абсолютний game changer. Закон фактично став першим вітчизняним інструментом стимулювання інвестиційної активності і свого часу набув широкого розголосу в пресі.

Проте не так сталося, як гадалося. На практиці ситуація виявилася складнішою, і загальна зарегульованість процедури викликала багато питань серед інвесторів, особливо в контексті того, що рішення про погодження проєкту має приймати Мінекономіки. Тому досі очікуємо на успішні кейси співпраці держави та інвестора в рамках процедури державної підтримки, а також на укладення перших інвестиційних договорів.

Звісно, крім адміністративних складнощів, ключовим фактором у цьому стала війна. Так, багато інвесторів, які мали на меті реалізувати масштабні проєкти та розглядали можливість залучити державну підтримку (і навіть почали готувати пакет необхідних документів, як один із наших клієнтів), просто відмовилися від їхньої подальшої реалізації чи поставили проєкти на паузу до кращих часів.

Проте, як зазначає Сергій Цівкач, виконавчий директор Ukraineinvest (організації, яка наразі виконує функції інвестняні), Ukraineinvest зараз супроводжує десять інвестиційних проєктів, які ставлять собі за мету отримати державну підтримку. Звісно, хотілося б говорити не про десяток, а про сотні зацікавлених інвесторів. Чи можливо це?

Що зміниться

Зміни до Закону передусім спрямовані на усунення практичних перепон для інвесторів на шляху до державної підтримки та на пом’якшення вимог до проєктів. Зокрема, мова про таке:

1) зменшення вхідного порогу для інвестиції з 20 до 12 млн євро, що має збільшити кількість потенційних заявників;

2) розширення переліку сфер, у яких може надаватися державна підтримка, за рахунок, зокрема, електронних комунікацій і виробництва біогазу та біометану;

3) можливість залучити державну підтримку для вже діючих проєктів, якщо вартість уже здійснених приватних інвестицій становить не більш як 30% за останні 18 місяців (до подачі заявки) порівняно із загальним бюджетом проєкту;

4) розширення переліку об’єктів інвестування за рахунок об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, які побудовані інвестором, включно з платою за приєднання до мереж;

5) нова форма державної підтримки у вигляді компенсації витрат на будівництво суміжної інфраструктури, витрат на підключення та приєднання до інженерних і транспортних мереж, а також звільнення від відшкодування за використання лісових земель;

6) певні покращення процесу комунікації між інвестором і державою на етапі укладення інвестиційної угоди, зокрема за рахунок можливості двостороннього переговорного процесу.

Окрім зазначених покращень, зміни до Закону містять і певні підводні камені.

Зокрема, протягом десяти робочих днів після набрання чинності змінами всі вже подані заявки на отримання державної підтримки мають бути повернуті заявникам для їхнього приведення у відповідність до нових вимог (на момент публікації цієї статті вони вже мають бути повернуті). Після доопрацювання заявники, звісно, зможуть їх подати знову за спрощеною процедурою, але це все одно означатиме нове коло у проходженні процедури.

Крім того, технічно Мінекономіки зараз не має практичної можливості приймати нові заявки, оскільки підзаконну нормативно-правову базу для цього ще потрібно привести у відповідність до нових вимог Закону. Очікується, що Кабінет міністрів України розробить необхідне регулювання до березня 2024 року.

Які ж очікування

Маємо надію, що покращення Закону також стануть у пригоді активним інвесторам. Проте, з практичного погляду, більш важливими аспектами для покращення інвестиційного клімату все ж є подальша боротьба з корупцією, зменшення регуляторного навантаження (включаючи і щодо певних процедур Закону), впровадження проєвропейських реформ, а також збільшення можливостей для залучення інвесторами боргового фінансування (з чим уже суттєво допомагають ЄБРР та інші фінансові установи) та страхування (і перестрахування) інвестицій від політичних і воєнних ризиків.

Робота над цим триває, і вже маємо певні результати. Так, агентство з гарантування інвестицій MIGA, яке входить до групи Світового банку, та Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC) уже реалізовують пілотні проєкти зі страхування ризиків (до яких було залучено і команду CMS). До прикладу, MIGA має досвід реалізації проєктів у країнах, де велися бойові та терористичні дії. І хоча ситуація в Україні набагато складніша, такий досвід суттєво пришвидшує роботу на всіх рівнях.

Другий ефективний інструмент — гарантії іноземних держав-партнерів для свого бізнесу, який інвестував чи планує інвестувати в Україну. Такий шлях є досить ефективним через свою гнучкість і швидкість, і наразі вже бачимо програми від німецьких, французьких, англійських, датських, японських і польських урядів та урядових установ.

Хоча війна все ще гальмує подальший розвиток значної кількості проєктів, наразі можемо казати про певне пожвавлення зацікавленості інвесторів щодо України. Багато репутаційних компаній (включаючи наших клієнтів) уже зараз планують подальші кроки та бюджетують інвестиції, а також активно розвідують наявні можливості та підшукують партнерів для хеджування ризиків.