Катування з вироком: у Криму суд дав тривалі строки жителям Херсонщини з інвалідністю

У Криму чергові цивільні заручники москви — Сергій Котов та Микола Петровський з Херсонщини — почули обвинувальні вироки. Обидва українці визнані винними у шпіонажі та засуджені до тривалих строків ув'язнення, які мають відбувати у колонії суворого режиму.

Попри це рідні заручників кремля сподіваються на обмін. А тим часом "Телеграф" дізнавався подробиці справ.

Росіяни погрожували розстрілом

50-річний інструктор з водіння Сергій Котов зустрів повномасштабне вторгнення з дружиною і молодшою донькою у рідних Олешках на Херсонщині. В окупації родина провела трохи більше як місяць і планувала виїхати на підконтрольну Україні територію, але зробити цього не змогла.

— Тато з мамою і сестрою збиралися вирушити в дорогу 7 квітня 2022 року, але не встигли. О шостій ранку до них додому прийшли російські військові, провели обшук і забрали батька,— розповіла "Телеграфу" донька Сергія Вікторія Барабаш. — При цьому сказали, що до вечора він повернеться. Наступного дня я востаннє чула батьків голос, тоді він спочатку зателефонував мамі, за пару годин — сестрі, а потім — мені. Розмова була коротка, сказав, що з ним все гаразд і його скоро відпустять. Після того телефон був вимкнений і ми почали пошуки. Але тривалий час жодної правдивої інформації, де мій батько і що з ним, не було.

За словами Вікторії, до них доходили різні чутки: один зі знайомих у липні 2022-го повідомив, що її батька "сильно допитували, перебили ноги, вивезли в Крим, де він сидить" в очікуванні суду нібито за "здачу позицій".

— Лише в березні 2023-го року через адвокатський запит ми дізнались, що батько поміщений до установи кримінально-виконавчої системи "у зв'язку з протидією проведення спеціальної військової операції", — уточнює Вікторія. — Але приватного захисника, з яким ми уклали договір, до нього не допустили, відповідно, батько не знав, що за нього йде боротьба. Натомість російська сторона направила до нього державного адвоката, це сталося 10 травня — день, коли його офіційно затримали. Ця жінка почала на нього тиснути: "Давай, зізнавайся, так буде краще". І щось тато їй таки розповів, що йому пішло не на користь.

Але вона хоча б на його прохання зв'язалась з мамою, написала смс: "Добрый день. Я адвокат Сергея Котова. По нем ведется уголовное дело, вчера его допрашивала. Он в Крыму, с ним все хорошо". Я про це проінформувала нашого юриста, він перевірив інформацію і підтвердив, що це не обман, все так і є. І вже наступного дня — 11 травня — відбулось судове засідання, батьку висунули обвинувачення за статтею 276 Кримінального кодексу рф — "шпигунство". З того моменту і до осені тривали слідчі дії.

За час перебування батька в полоні його стан здоров'я значно погіршився, він все життя займався спортом, був міжнародним майстром спорту з жиму лежачи. Але ще до війни йому двічі оперували ноги, призначили третю групу інвалідності, бо занесли остеомієліт — це невиліковна хвороба, яка потребує певної терапії. Звісно, що її весь цей час поки батька утримують, ніхто не проводив. Кістка гниє, крім того, під час допитів батьку наступали на хвору ногу, тому він пересувається на милицях. У нього виявили гепатит С, хронічний панкреатит, вага зменшилась на 20 кг. Також тато страждає від наслідків контузії, бо росіяни погрожували розстрілом, одягали пакет на голову і стріляли з кулемета зовсім поруч. Це нам передав адвокат, — говорить жінка.

Вікторія каже, що до останнього родина плекала надію на обмін, бо прямих доказів вини її батька росіяни не мали. Але їхню відсутність ворог, швидше за все "компенсував" свідченнями, отриманими завдяки катуванням. В результаті процес добіг кінця і Сергію Котову оголосили вирок — 15 років за ґратами.

— На зв'язок батько виходив ще наприкінці червня, просив про зміну адвоката, — зазначила Вікторія. — Ми знайшли іншого і вже з ним подали апеляцію на рішення т.зв. "верховного суду Криму". На час, поки буде розглядатися скарга, батька мають залишити на території півострова. Наразі невідомо, в якому він стані перебуває, бо зрозуміло, що нормальної медичної допомоги він так і не отримує. Крім того, було відхилено і клопотання про повноцінне обстеження з огляду на проблеми з ногою та інші. Але його відхилили… через відсутність підстав.

Є вирок чи ні — на обмін не впливає

При оголошенні вироку поруч із Сергієм Котовим на лаві підсудних перебував 28-річний Микола Петровський з Херсона. Росіяни затримали його 28 березня 2022 року у центрі рідного міста. Чоловік, який мав інвалідність (після ДТП 2012-го втратив частину стопи, мав проблеми зі спиною, зором і слухом), допомагав землякам виїжджати з окупації, розвозив продукти та воду тим, хто цього потребував. Але окупантів ні проблеми зі здоров'ям, ні волонтерство Миколи не зупинило, і вони з часом "зліпили" з нього злочинця. В хід, за даними Центру громадянських свобод, пішли побиття та катування. Про це правозахисникам розповів батько херсонця, якого також на добу затримували, але потім відпустили.

До кінця вересня 2022-го родині Миколи нічого не було відомо про його долю. Згодом на матір чоловіка вийшов адвокат і повідомив, що той заарештований (як і у випадку з Сергієм Котовим, документально оформлене взяття під варту відбулось через тривалий строк після фактичного затримання. — Авт.), утримується у СІЗО Сімферополя і підозрюється у шпигунстві. До речі, цей же захисник згодом намагався вмовити жінку, що Миколі краще у всьому зізнатися, і навіть пропонував для цього їй особисто приїхати до окупованого Сімферополя. І це є ще одним підтвердженням того, що в рф адвокати, надані українським полоненим, фактично працюють на обвинувачення, допомагаючи отримувати потрібні свідчення.

А вже 3 жовтня по російських медіа розлетілась новина, героєм якої в ролі "агента СБУ" став Микола. На камеру чоловік розповідав, що на силове відомство почав працювати від початку повномасштабного вторгнення, допомагаючи з інформацією про місцезнаходження російської техніки та солдат, а також інформував про загальну ситуацію в місті, зокрема, проведення мітингів. Цьому "зізнанню" передували тривалі тортури, стан здоров’я молодого чоловіка за час перебування в полоні суттєво погіршився. І умови утримання навряд чи будуть змінені, оскільки вироком для Миколи стали 16 років колонії суворого режиму. Цікавий момент, що суд над ним і Сергієм Котовим тривав, за повідомлення російських ЗМІ, у закритому режимі, його "деталі не розголошували, бо становлять державну таємницю".

Як і у випадку з Сергієм Котовим, родина Миколи попри тривалий строк, призначений судом, сподівається на те, що його все ж таки обміняють і з відповідним проханням звертається до уповноважених органів і керівництва країни.

Але ситуація з поверненням додому цивільних заручників росіян непроста через відсутність алгоритму процедури обміну, яка діє для військових. Тому частина українців, що опиняються у руках росіян через сфабриковані звинувачення, добиваються визнання комбатантами і застосування до них норм Женевської конвенції.

Та це теж не є запорукою швидкого звільнення, бо у випадку з росією норми міжнародного права не діють і на цьому неодноразово наголошувала українські посадовці та визнавали міжнародні інституції. При цьому не факт, що коли людину вже оголошено судом рф винною в тому чи іншому злочині, обміняти її неможливо.

— Від початку війни і до 2022 року ми, навпаки, багато чули від учасників переговорної групи з української сторони, що росіяни не погоджуються віддавати багатьох політв'язнів через обміни поки не буде призначено вирок, — пояснив "Телеграфу" голова Об'єднання родичів політв'язнів Кремля Ігор Котелянець. — Для них було важливо засудити людину, бо вважали, що таким чином об'єктивно визначається ступінь її вини, який міг впливати на її "вартість" при обміні. Хоча цей фактор був не єдиний, звісно.

Таким чином росіяни віддавали політв'язнів з великими вироками, згадайте хоча б великий обмін 7 вересня 2019 року (цього дня в Україну крім 22 моряків та двох офіцерів СБУ повернули 11 політв'язнів, в тому числі відомого українського кінорежисера Олега Сенцова, засуджений рф до 20 років ув'язнення. — Авт.). Для нашої сторони взагалі не мало жодного значення, має строк людина в росїї (якщо вона за політичними мотивами там опинилась) чи ні. Бо ці вироки є наслідком не правосуддя, а політичних переслідувань з боку режиму.

Після 2022 року учасники переговорної групи стали доволі закритими, тому ми вже навіть такої інформації не чуємо, що рф хоче спочатку засудити, а потім віддати. А тим паче не було зв'язку між ймовірністю обміну і тим, з'явився вирок чи ні, і наскільки великий, — наголосив правозахисник.

Як повідомляв "Телеграф", за оцінками Головного управління розвідки, близько 40% людей, яких росіяни утримують в заручниках, це цивільні особи — жінки, діти, двірники та мери. За оцінками уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, йдеться про 20 тис. осіб.