Парламентські вибори в Польщі: поляризоване суспільство, головні кандидати, гострі баталії та головний вибір від 1989 року

Проте, якщо в неділю, 15 жовтня, ні партія чинної влади, ні опозиційна політсила не зможуть сформувати більшість, дуже великий ризик дострокових виборів вже навесні 2024 року.

Вже цієї неділі, 15 жовтня, в Польщі відбудуться чергові парламентські вибори. Україна напевно як ніхто на них чекала. Хоча, можливо, так само, як і Німеччина, бо обидвом нашим країнам неабияк дісталося під час передвиборчої кампанії від польських політиків, особливо від правлячої партії "Право і справедливість" (ПіС). Варто лише згадати нещодавню заяву польського прем’єра Матеуша Моравецького на адресу Володимира Зеленського не надто довіряти Німеччині, бо "німці завжди будуть прагнути порозумітися з росіянами через центральноєвропейські держави".

Проте, відкидаючи всю цю передвиборчу риторику, як і запеклу суперечку Києва та Варшави щодо експорту українського зерна, яка навіть дійшла до СОТ, результати цих парламентських виборів будуть знаковими як для самої країни, так і для її сусідів та ЄС у цілому. Соцопитування свідчать, що шанси ПіС втретє сформувати одноосібну більшість у парламенті та уряді майже дорівнюють нулю, хоч партія й залишається безумовним лідером виборчих перегонів. І це відповідає запиту суспільства: понад 60% поляків прагнуть змін в уряді. Проте й опозиційна "Громадянська коаліція" відомого в Україні колишнього прем’єра Польщі Дональда Туска не набирає достатню для формування уряду більшість.

Тому інтрига в тому, чи вдасться ПіС та "Громадянській коаліції" схилити на свій бік менші партії, які долають прохідний бар’єр (у Польщі для партій це 5%, для блоків – 8%). Для України небезпека в тому, що ПіС може піти на коаліцію з ультраправою "Конфедерацією", яка є відверто антиукраїнською. Проте й варіант перевиборів виключати не можна. Чому саме ці чергові парламентські вибори в Польщі такі важливі? Як їхні результати вплинуть на відносини України та Польщі? ТСН.ua розповість у цьому тексті.

Політичні конфігурації: за будь-якої коаліції Польща буде проукраїнською

Перш ніж перейти до партійного аналізу, фаворитів цих чергових парламентських виборів у Польщі й можливих коаліційних конфігурацій, одразу зазначимо, що такої глибокої поляризації в польському суспільстві не було мабуть протягом останніх 20 років. Поляки, говорячи про ці вибори, кажуть, що не знають, за кого голосувати. Опитування свідчать, що понад 20% поляків не визначилися з вибором (хоча цей відсоток останніми тижнями знизився) або не кажуть, за кого голосуватимуть. Це значний відсоток, за який бореться як чинна влада, так й опозиція. Водночас явка на цих виборах обіцяє бути рекордною – понад 80%.

Цікаво ще й те, що одночасно з черговими парламентськими виборами в Польщі має відбутися й референдум, на який винесено чотири запитання: щодо продажу держмайна іноземцям; підвищення пенсійного віку; польсько-білоруської стіни на кордоні; та допуску нелегальних мігрантів із країн Близького Сходу та Африки (на тлі суперечок з ЄС щодо ухваленого Брюсселем нового Пакту з питань міграції та притулку – ред.). Це, за словами багатьох експертів, спроба ПіС мобілізувати свій електорат та ускладнити роботу закордонних дільниць, де за опитуваннями в лідерах саме "Громадянська коаліція".

Що українцям важливо знати про ці парламентські вибори в Польщі? Хто основні фаворити? Які партії можуть отримати "золоту акцію" й впливатимуть на формування уряду?

Почнемо з правлячої консервативної ПіС, якій соцопитування наразі дають понад 33%. Партія була заснована Лехом Качинським ще у 2001 році, який на посаді президента Польщі загинув в авіакатастрофі біля російського Смоленська 2010 року. Представники ПіС неодноразово прямо звинувачували в цьому Москву. Наразі лідером ПіС є брат-близнюк Леха Качинського Ярослав. Ще до повномасштабного російського вторгнення політику ПіС щодо України не можна було назвати безконфліктною. Основним каменем спотикання, який ПіС використовувала для мобілізації свого електорату, була політика національної пам’яті.

Та й у відносинах із ЄС Польща радше дрейфувала в бік Угорщини, створюючи з Брюсселя зовнішню силу, яка тисне на Варшаву, диктуючи свої умови. Це дійсно щось схоже на політику угорського прем’єра Віктора Орбана, тільки без відверто проросійського ухилу. Після 24 лютого 2022 року, коли Росія почала повномасштабну війну проти України, суперечки з Києвом залишилися за лаштунками. Чого не скажеш про ЄС: Брюссель досі нагадує ПіС про суперечливу судову реформу, майже повну заборону на аборти та суттєве обмеження свободи слова та роботи ЗМІ.

На двох попередніх парламентських виборах у 2019 та 2015 роках ПіС будував свою кампанію на жорсткій опозиції до міграційної політики ЄС, історичній пам’яті та щедрих соціальних виплатах пенсіонерам і батькам на дітей. Вибори-2023 не стали виключенням. Ба більше, державна нафтова компанія Orlen навіть знизила ціни на пальне. Це призвело до того, що чехи почали їздити до Польщі, щоб заправитися. Проте й це не спрацювало. Соцопитування свідчать про втому від ПіС у влади вже протягом 8 років. До того ж, ці парламентські вибори стануть своєрідним тестом напередодні президентських у 2025 році. Чинний очільник держави Анджей Дуда після двох строків поспіль вже не балотуватиметься, а ПіС наразі не має популярного лідера йому на заміну.

Що ж до об’єднання ліберальної опозиції "Громадянська коаліція", яка наразі має трохи більше 28%, на чолі з колишнім прем’єром та колишнім очільником Європейської Ради Дональдом Туском, тут все більш менш зрозуміло. Вони обіцяють повернути країну на європейські рейки, заявляючи про "орбанізацію Польщі" на чолі з ПіС, лібералізувати право на аборти, скасувати судову реформу, захистити незалежність ЗМІ й громадянські свободи, а також збільшити соцпрограми для пенсіонерів та батьків із дітьми (щодо останнього, те саме обіцяє й ПіС). Щодо України, з боку "Громадянської коаліції" не звучали образливі заяви від на кшталт "Україна має бути вдячна Польщі", аж до погроз зупинити військову допомогу. Проте серед соратників Туска є й представники захисту інтересів фермерів і села. Тому, якщо коаліцію сформує опозиція, то суперечки щодо експорту українського збіжжя навряд чи залишаться в минулому.

Які ж можливі конфігурації майбутньої коаліції?

Повторимося, опитування свідчать, що ні ПіС, ні "Громадянська коаліція" не набирають достатню кількість голосів для одноосібного формування уряду й більшості в парламенті. Тобто, на Польщу чекає процес запеклої коаліціади. Хоча польське законодавство прямо не вимагає формування парламентської більшості. Головне, щоб було достатньо голосів для формування уряду. Й ось тут найцікавіше. ЗМІ та експерти кажуть про два можливих сценарії розвитку подій.

Перший сценарій. Антисистемна, антиєвропейська й антиукраїнська партія "Конфедерація", якій опитування зараз дають 8-9%, а деякі й 10%, матиме золоту акцію, й дуже вірогідно, що ПіС піде з нею в коаліцію. Ще до початку повномасштабного російського вторгнення представники "Конфедерації" говорили, що треба зупинити українізацію Польщі. А від весни цього року активно використовували тему українського зерна й захисту польського фермера, відтягуючи таким чином голоси власне у ПіС.

За словами кандидата політичних наук, експерта-міжнародника Станіслава Желіховського, "Конфедерація" є найвірогіднішим претендентом на об’єднання з ПіС, але чи погодиться на таку коаліцію Ярослав Качинський?

"Якщо ці дві партії наберуть достатньо, щоб сформувати коаліцію, вони підуть на такий радикальний крок. Але це буде вкрай несприятливий сценарій для відносин Україна-Польща. Маючи золоту акцію, "Конфедерація" може диктувати свої умови, направлені проти інтересів України (зерно, озброєння, міграційна й історична політика – ред.). Якщо у ПіС міграційна політика стосується в основному вихідців із країн Близького Сходу й Африки, то інтереси "Конфедерації" можуть стосуватися й українців. Але наразі навіть ПіС із "Конфедерацією" не набирають достатню кількість голосів для формування коаліції та уряду на двох. Тому, чи буде такий сенс для ПіС? Швидше за все, якщо вони бачитимуть, що математика не сходиться, то ці партії будуть в опозиції кожен сам по собі", - коментує ТСН.ua Станіслав Желіховський.

Проте, принаймні публічно, представники "Конфедерації" неодноразово висловлювалися категорично проти коаліції з ПіС. За словами заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергія Герасимчука, днями представники "Конфедерації" зробили несподівану заяву: лідери партії, зокрема Кшиштоф Босак, виступив із заявою, що не хотів би увійти до коаліції ні з Ярославом Качинським, ні з Дональдом Туском, мовляв, ці старі політики мають йти на пенсію. На думку експерта, це можна вважати свідченням того, що "Конфедерація" відчула смак "золотої акції", яка може їй випасти, і, хоча й не може здобути перемоги на нинішніх виборах, воліє зачекати в опозиції до моменту, коли їхні показники ще більше зростуть.

"Звісно, такий підхід підвищить ставки в коаліційних переговорах, якщо ПіС не добере голосів для власної більшості. В таких умовах, ПіС доведеться пропонувати "Конфедерації" більше, аби переконати її стати партнером. А відтак, у чутливих питаннях, де "Конфедерація займає прохолодну позицію щодо України, й ПіС доведеться дослухатися до "конфедератських" камертонів. Надія лишається хіба на те, що безпекові міркування й солідарність з ЄС все ж візьмуть гору, й підтримка у війні з Росією збережеться. Але це за умови, що така солідарність не стане жертвою нерішучості інших партнерів - ЄС, де наближаються вибори до Європарламенту, й США, де у розпалі президентська кампанія", - підсумував для ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Тому не виключений варіант, що ПіС сформує свій уряд, а "Конфедерація" просто дасть свої голоси за це, не будучи офіційно в коаліції. Але це якщо вони наберуть достатню кількість голосів для результативного голосування. Якщо ні, то Ярославу Качинському доведеться або йти в опозицію, або шукати голоси в інших партіях, а це проблематично.

Другий сценарій. "Громадянська коаліція", "Нова Лівиця" (коаліція лівих політичних сил – ред.) й блок "Третій шлях" (об’єднання Польської селянської партії (PSL) і партії "Польща 2050" – ред.) можуть сформувати коаліцію, якщо наберуть достатню кількість голосів. Найбільша інтрига в можливості цього союзу – чи подолає "Третій шлях" 8% прохідний бар’єр. Вже з самої назви PSL, яка має більше підтримку в селах, можна побачити, що за такого варіанту коаліції проблема експорту зерна для України нікуди не подінеться. Що ж до "Польщі 2050", яка, навпаки, має міський електорат, вона декларує підтримку України. До речі, дружина лідера цієї партії - журналіста Шимона Головні - пілот МіГ 29.

"Навіть попри те, що PSL є в дечому близькою до ПіС, наприклад у питанні допомоги фермерам, аграрному сектору, то партія "Польща 2050" Шимона Головні навпаки більше належить до центристів. Тому, думаю, саме вони будуть більше тягнути PSL до союзу з Туском. Тому я не бачу союзу між "Третім шляхом" і ПіС. І звичайно треба також враховувати варіант, коли "Третій шлях" не проходить, тоді для "Громадянської коаліції" Туска не має якихось шансів на об’єднання, навіть попри можливий союз із "Лівицею". Швидше за все за такого варіанту він піде в опозицію", - вважає Станіслав Желіховський.

Хаос і турбулентність: не виключений і варіант дострокових виборів

Дійсно, якщо ні ПіС, ні "Громадянська коаліція" не зможуть ні з ким домовитися про коаліцію, або, якщо менші партії - їхні потенційні союзники - не наберуть достатню кількість голосів, дуже ймовірний варіант дострокових парламентських виборів. І для України тут нічого доброго немає, бо ми побачимо ще більш запеклу боротьбу. В хід йтиме все: від зерна, до українців у Польщі й невдячності Києва.

Та й третій термін ПіС при владі не особливо радує й самих європейців. Bloomberg пише, що це зміцнить позицію Польщі як члена важкої групи ЄС на східному фланзі НАТО разом з Угорщиною, а тепер і Словаччиною, яка після виборів 30 вересня заявляє про припинення поставок зброї Україні. Тому, не дарма парламентські вибори в Польщі 15 жовтня називають найважливішими від 1989 року, коли був повалений комунізм.

Проте, треба пам’ятати, що історично Польща є дуже антиросійською. Від початку повномасштабного російського вторгнення Польща стала справжнім другом й адвокатом України. Проте відлига у відносинах тривала лише рік. Вже з весни 2023 року, з наближенням парламентських виборів, антиукраїнські настрої у Польщі посилилися. Проте, експерти вкотре нагадують, що не дуже прихильні а подекуди й образливі заяви чинних польських політиків та офіційних осіб здебільшого продиктовані бажанням у першу чергу сподобатися виборцю. Але це не означає, що Україна не має захищати свої національні інтереси, й поляки мають це розуміти.

Тобто, як і у випадку зі США, Україна тут радше знову є заручником передвиборчих баталій. Тому слід залишити емоції за дужками й дати полякам пройти цей період турбулентності. Проте, знову ж таки, якщо переможцям парламентських виборів у Польщі не вдасться сформувати коаліцію й уряд, країна може піти на перевибори, й ця недружня до України риторика може не лише тривати, а й загострюватися. Так само й щодо ЄС, враховуючи, що на початку 2024 року в Польщі відбудуться місцеві вибори, а 2025 року – президентські.