Грузія-2023: як війна в Україні розколола цю країну надвоє

Ми летіли до Тбілісі з Риги разом із грузинським президентом. Саломе Зурабішвілі сиділа в бізнес-класі звичайного літака airBaltic, що виконує, до речі, досить незручний рейс: до грузинської столиці ми прилетіли о п'ятій ранку. Можна було б здивуватися скромності вищих грузинських чиновників і порадіти за бюджет країни, що так економно витрачається, якби не одне суттєве «але». Справа в тому, що сьогодні грузинський президент просто не може скористатися «бортом №1». Як живе сьогодні Грузія, що змінилося в грузинському суспільстві після початку повномасштабної війни в Україні і як країна справляється з сотнями тисяч росіян, які "понаїхали"? Про це та багато іншого – у матеріалі KP.UA.

Бойкот президенту

Гучний конфлікт, який багато грузинів вважають величезною ганьбою та жирним маркером «двовладдя» в країні, стався у травні 2023 року. І, звичайно, без сусідів, які перетворюють на лайно все, чого торкаються, тут не обійшлося.

10 травня РФ, якій «зачинили двері» десятки країн світу, скасувала заборону на польоти російських авіакомпаній до Грузії, що діяла з червня 2019 року, і знову запровадила безвізовий режим для громадян Грузії, які приїжджають до Росії. Президент Грузії Саломе Зурабішвілі назвала ці дії «черговою російською провокацією », проте проросійський уряд Грузії з нею не погодився. За кілька днів в аеропорту Тбілісі приземлився літак російської авіакомпанії «Азімут», який здійснив перший після чотирирічної перерви прямий рейс із Москви.

"Незважаючи на опір грузинського народу, Росія приземлила свій небажаний літак у Тбілісі", - відреагувала 19 травня Саломе Зурабішвілі у своєму Twitter.

Далі - більше. 20 травня про початок польотів до Москви оголосив грузинський перевізник Georgian Airways і повідомив, що літаки авіакомпанії слідуватимуть маршрутом Тбілісі – Москва – Тбілісі сім разів на тиждень. Після цієї заяви Саломе Зурабішвілі оголосила Georgian Airways бойкот.

– Ця компанія користується державою, щоб збагатитися. Так було за колишньої влади. Це тривало під час ковіда, і зараз вона хоче скористатися новою реальністю, яка є неприйнятною для більшої частини нашого населення, - заявила президент.

У відповідь Georgian Airways, недовго думаючи, оголосила, що не пускатиме президента Грузії на свої літаки, «поки вона не вибачиться перед грузинським народом». Багато хто в країні цю заяву не зрозуміли.

– Національна авіакомпанія оголошує персоною нон-грата всенародно обраного президента – це якийсь сюрреалізм і просто ганьба на весь світ, – каже мешканка Тбілісі Ірина. – Натомість тепер «бортом номер 1» користуються прем'єр та його сім'я – скандали  через це розколюють наш інформаційний простір регулярно.

3 жовтня Конституційний суд Грузії взагалі почав розглядати питання про можливе порушення президентом Саломі Зурабішвілі головного закону країни. Причиною розгляду стали візити Зурабішвілі до Європи без дозволу уряду. З 31 серпня до 2 вересня вона зустрічалася з президентами Німеччини та Франції, а також з головою Європейської ради Шарлем Мішелем. Чи порушила президент Конституцію, суд вирішуватиме до 15 жовтня.

«Рятують» усіх…

Сьогодні російську мову чути у Тбілісі всюди. І найчастіше це не українці, які розмовляють із місцевими жителями російською, щоб їх розуміли.

За офіційною статистикою, за рік повномасштабної війни до країни в'їхали 160 тисяч українців. Більшість із них їхали з окупованих територій на сході України, проходячи російські «фільтраційні табори».

Перші кілька місяців українців селили у готелях, трохи допомагали приватні особи, але вже у серпні 2022 року програму забезпечення житлом та харчуванням українських біженців у Грузії було закрито. З цієї причини, а також через величезну кількість росіян на вулицях більшість українців їдуть далі, в інші країни. За різними оцінками, на сьогодні в Грузії проживає близько 50-60 тисяч українських громадян.

Водночас кількість росіян – у рази більша. На початку війни вони рятувалися тут від мобілізації, зараз приїжджають на відпочинок (дякуючи Georgian Airways), купують квартири, відкривають бізнеси – словом, придивляються. Незважаючи на підтримку України та велику кількість українських прапорів на вулицях, Грузія сьогодні для громадян РФ, скажімо так, «особливо доступна». З російським паспортом можна безперешкодно потрапити до країни як автомобілем через КПП «Верхній Ларс», так і літаком.

Словом, Грузія готова «врятувати» всіх, хоча тут напрошується відомий вислів «і нашим, і вашим».

Хто ці люди?

Чимало грузинів вважають масове перебування громадян РФ у своїй країні великою проблемою. Щоб трохи заспокоїти місцеве населення та заповнити інформаційний вакуум, організація CRRC-Georgia (Caucasus Research Resource Centers) вирішила провести опитування та з'ясувати, хто ці люди, які знайшли притулок у Грузії. У результаті з'явився звіт «Життя російських іммігрантів у Грузії» за квітень-травень 2023 року.

Це в жодному разі не соцдослідження, оскільки й самі його автори зазначають: опитування нерепрезентативне. У рамках дослідження було опитано 1008 громадян РФ, проте отримані результати не можна поширити на всіх іммігрантів.

Більшість приїжджих – молоді, освічені та зайняті, головним чином, у IT-сфері. Більше половини опитаних - з Москви (36%) та Санкт-Петербурга (23%). До трійки основних причин, через які вони залишили батьківщину, увійшли політичний режим, війна з Україною та мобілізація. Понад 90% опитаних не планують у найближчому майбутньому повертатися до РФ, до якої здебільшого ставляться негативно. Для них Росія – недемократична країна з урядом, якому вони не довіряють.

Якщо вірити опитуванню, то прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі в іммігрантів із РФ викликає набагато більшу антипатію, ніж президент Саломі Зурабішвілі. І це парадоксально, адже саме президент активно виступала проти відкриття прямого авіасполучення з Росією.

До речі, автори дослідження «дипломатично» обійшли стороною ставлення росіян, що приїжджають, до питання російсько-грузинської війни та окупації, пояснивши, що головною метою було з'ясування причин переїзду.

«Небезпечно та тривожно»

Ставлення до російськомовних взагалі та росіян зокрема у Грузії різне. Одні налаштовані вороже та навіть агресивно – тут може й українцям перепасти. Паспорт перед початком скандалу ніхто не питатиме.

Інші ставляться нейтрально і навіть філософськи. Мовляв, так, російськомовних стало багато – але ж вони сюди не від хорошого життя приїхали. У поліклініках черги стали більшими – так усі ж до лікаря потрапити хочуть, куди ж їм подітися. І так далі.

Треті бачать у росіянах чудовий спосіб заробити - це, перш за все, відноситься до готельно-ресторанної сфери. Ціни тут просто злетіли. Грузія завжди славилася смачною, ситною та недорогою кухнею. Але якщо ще рік тому вчотирьох можна було посидіти у ресторані з повним набором страв та вином за 25 євро (в еквіваленті), то зараз – це щонайменше 40 євро.

Не упускають свого і орендодавці. Сьогодні у багатьох приїжджих з провінційних міст є своя історія про те, як півтора роки тому господарі житла в Тбілісі та Батумі (найпопулярніших грузинських містах серед мігрантів) виганяли постійних орендарів, щоб задерти ціни і заселити росіян, що зараз прибули, удвічі дорожче.

Подорожчали продукти, товари та послуги, паливо, а доходи у багатьох (якщо не брати до уваги орендодавців) впали або, як мінімум, не зросли.

- Шоти (грузинський хліб – Авт.) минулого року коштував 1-1,20 ларі (близько 13,70-16,50 грн), зараз – 1,20-1,50 (16,50-20,50 грн) та ще і менше став. Хінкалі минулого року можна було за 1 ларі (13,70 грн) за одне хінкалі з'їсти, а зараз вони в середньому по 3 ларі (41 грн). Бензин рік тому коштував 2,20 ларі (близько 30 грн) за літр, зараз – 3-3,20 ларі (41-44 грн), – розповідає мешканець Тбілісі Гіоргій. – Через проблеми з логістикою та зупинку виробництв у РФ порушилися ланцюжки поставок, наприклад у моїй сфері сильно просіли продажі. Та й загалом стало якось небезпечно та тривожно за майбутнє.

«Два грузини – три партії»

Подивившись свіжим поглядом, можна чітко побачити, якщо можна так сказати, «моральний розкол» Грузії.

Одні підтримують прем'єра, інші – президента.

В одних діти живуть і працюють у Росії, інші кажуть, що ноги їхньої у сусідній країні не буде ніколи, і так само, як і ми, принципово не купують у магазинах російські товари.

Одні всим серцем співпереживають Україні, інші намагаються просто не думати, що сьогодні відбувається в нашій країні.

При цьому, якщо раніше грузини вважали нас надто політизованими і казали, що політикою зовсім не цікавляться, то сьогодні вони стверджують, що цікавилися політикою завжди.

- У нас інакше і бути не може, - каже Ірина. – Є навіть такий вислів: там, де є два грузини, одразу створюються три партії.

І ось ще одна особливість: коли вся країна, як і раніше, обвішана прапорами Євросоюзу, багато грузинів почали називати себе азіатами. Такого я раніше за ними не помічала. Відповідь на кшталт "ну так що ти хочеш - ми ж азіати" можна почути чи не на будь-яке запитання.

- А чому ви раптом почали називати себе азіатами? - запитала я. Чесно кажучи, розраховувала почути щось про те, що країну довго не беруть до ЄС, або про розчарування в європейських цінностях.

Але у відповідь почула нейтральне: «Так ми географічно в Азії…».

До речі, уникнення відповідей і взагалі розмов, схоже, стало в Грузії основною стратегією виживання та збереження дружніх відносин. І знов-таки, не висловити свою вагому думку з будь-якого питання для грузинів нетипово. Вчора прийшли у гості, і господар першим тостом оголосив свій дім «територією, вільною від політичних дискусій».

Ніхто не сперечався, «утриматись» вийшло у всіх. Тому що слово хазяїна будинку – закон.

На тему

Декілька моментів із життя сучасної Грузії, які трохи дивують

• У містах дуже багато бродячих собак. Вони всі чіповані (тобто треба розуміти, мають бути стерилізовані), але водночас багато хто з цуценятами. Місцеві їх люблять, годують, гладять, і багато хто досить поблажливо ставляться, якщо величезна псина стане на задні лапи, а передні покладе на плечі перехожому. А то й у ніс лизне.
• У країні багато святих місць, а самі грузини дуже релігійні. Їдеш автобусом в центрі Тбілісі, і раптом весь автобус починає хреститися. Значить, проїжджаємо повз храм. Якщо цього не знати, дивлячись на таксиста, який хреститься кожні п'ять хвилин, стає тривожно.
• Контролерів багато, але вони перевіряють оплату проїзду не всередині громадського транспорту, а на вулиці вже після виходу. Якщо пасажирів набагато більше, ніж контролерів, вони не розбігаються у різні боки, а терпляче чекають, коли перевірка дійде і до них.
• Про джигітів на дорогах Грузії знають, напевно, всі, але будь-яких знань без практики буде недостатньо. Водити машину немісцевому дуже складно, і справа не тільки в гірських серпантинах, а й у джигітах-водіях, які повністю ігнорують ПДР. Є ще чимало джигітів-пішоходів, бродячих собак та котів, а на трасі – ще й корів та баранів.
• Рівень життя в Грузії невисокий, але ціни набагато вищі, ніж у багатьох європейських містах. Відносно недорого можна лише поїсти, хоча, як говорилося вище, ціни за останній рік серйозно зросли.
• Це неймовірно, але в Грузії дуже багато місць, де продають дешеву розчинну каву. Та й у кафе хороша чорна кава трапляється нечасто.
• У країні досі користуються популярністю речові кіоски в переходах та речові ринки. Найбільший ринок Грузії – Ліло, який розташований на Кахетинському шосе за п'ять кілометрів від аеропорту Тбілісі. Він настільки величезний, що збоку виглядає, як місто у місті.​