Київський крематорій жахів: в яких умовах прощаються з захисниками поки влада перекладає бруківку

Київський крематорій - місце, де прощаються з полеглими захисниками та захисницями.

Крематорій знаходиться на Байковому кладовищі. Саме тут проводять в останній путь померлих людей, героїв та героїнь країни. Але стан самого крематорію та умови в ньому залишають бажати кращого. Про те в яких умовах проходить прощання, розповіла Олена Толкачова - керівниця Патронатної служби "Янголи Азову".

Олена Толкачова. Фото: скрін відео

Жінка говорить, що добиватися гідних умов почали ще у 2014 році, але за ці роки нічого не змінилося. Бруківка біля крематорію в жахливому стані - частини з неї немає, а деякі замінюють великими глибами. Головною проблемою є те, що хлопці приїжджають на милицях та інвалідних візках, а проїхати по такій бруківці просто неможливо.

"Ми вже стикаємося з тим, що хлопці спотикаються, можуть впасти, можуть впустити труну. Так само за труною ідуть побратими. Приходять хлопці, які лежать в Київському шпиталі." Олена Толкачова

Побита бруківка в Київському крематорію. Фото: скрін відео

Бруківка в крематорію. Фото: скрін відео

Київський крематорій. Фото: скрін відео

Взимку в приміщенні не тільки холодно, а й падає на голову сніг та капає вода. Розбиті вікна, непрацюючий злив, який самостійно прочистити не можуть, адже потрібен дозвіл від департаменту культури. Розпочати роботи обіцяли ще три тижні тому, але й досі нічого не чути.

"Бачу як чиновники себе поводять, ну їм воно не дуже болить, тому вони й не дуже спішать" Олена Толкачова

@zori_ua
Автори київського крематорію - Володимир Мельниченко і Ада Рибачук - вклали в його архітектуру глибокий сенс. Це «чуми» (традиційне житло ненців - кочових племен півночі): вгорі кожного чуму був отвір через який практично виходив дим з «наметів», але духовно - залишався отвір-двері для зв‘язку з небом-космосом. Після смерті власника чум перевертали дном до неба, щоб душа відлетіла. Будинок прощання - це перевернуті чуми, куди мало за проектом потрапляти багато природнього світла. За задумом крематорій мав бути весь білосніжний, проте радянська влада відібрала права авторів впливати на вигляд території (там ще була стіна пам’яті, яку залили бетоном, і мали бути резервуари з водою - вода теж як символ-провідник душ). Влада незалежної України теж не давала можливостей авторам відновити/довести проект до завершення. Керівництво кладовища пофарбувало будинок прощання зсередини в зелений колір, з якимись декораціями. Ада Рибачук померла 2010 року, Володимир Мельниченко - минулого року. Загалом вони присвятили будівництву цього комплексу (вони спроектували все і будували все власноруч) 14 років, після чого влада цей проект почала знищувати. Зараз є фонд (не прибутковий, а скоріш альтруїстів), який займається збереженням творів цих авторів - вважаю, що саме під їхнім керівництвом крематорій набрав би тієї духовної сили, яку задумували автори. Бо те що є зараз - результат дій-бездій актуального керівництва кладовища.
♬ оригинальный звук - ZS.UA

Раніше портал Знай інформував, "Досить знищувати": ветеран ЗСУ розказав чиновникам Міндовкілля, чим закінчиться "реформа" Держекоінспекції

Також наш портал повідомляв, мріяв з 2016 року: харківський олігарх Ярославських знову хоче стати "збройовим бароном"