Кінець епохи ПіС і провал референдуму: чому на Польщу чекають непрості часи після виборів

Очевидно, що зміна влади в сусідній країні буде мати серйозні наслідки для України, нового політичного курсу Польщі та загального балансу сил у ЄС. 24 Канал аналізує ситуацію, що склалася в сусідів, де пройшли "найважливіші з 1989-го року вибори".

Піррова перемога ПіС та провал антиукраїнської "Конфедерації"

Попри те, що станом на ранок 16 жовтня офіційні підсумки виборів до Сейму ще не підбиті, загальна картина вже відома. Перемогу здобула партія влади – "Право і Справедливість" (ПіС). Втім, ця перемога вийшла пірровою – 36,6% голосів не дозволять політсилі утворити монобільшість (як це вже робив ПіС у 2015 і 2019 роках).

Натомість їхній головний союзник – праві популісти з "Конфедерації", один із лідерів якої Гжегож Браун підтримував кампанію "Стоп українізації Польщі", потужно провалилися й замість 15%, які їм прогнозували опитування та експерти, взяли всього 6,4%. Цього недостатньо для формування коаліції.

Результати виборів у Польщі / інфографіка ONET

Я багато років був політиком. Але я й спортсмен. Ніколи в житті я не був такий щасливий від того, що посів, здавалося б, друге місце. Сьогодні ми можемо сказати: це кінець поганого часу для Польщі. Ми виграли бій за демократію. Цей день увійде в історію Польщі як світлий день, день відродження нашої республіки,
– заявив Туск після перемоги.

Дональд Туск – щасливий від перемоги / фото AFP

Тим часом у таборі "Права та справедливості" була геть інша атмосфера. Хоча Качинський й оголосив про третю поспіль перемогу на виборах, він фактично визнав, що цього недостатньо для формування більшості. Він одразу пафосно запевнив, що як у владі, так і в опозиції "не дозволить, щоб Польщу зраджували, щоб Польща втратила незалежність".

Нас очікують дні боротьби, але її фінал однозначно буде за нами,
– впевнений Качинський.

У таборі ПіС не все так весело / фото Fotokibit / East News / Shutterstock

Ліберали йшли на вибори трьома колонами – "Громадянська коаліція" (відповідно до екзитполів отримала 31%), "Третій шлях" (13,5%) і "Лівиця" (8,6%). Попри значні політичні розбіжності їх об'єднує ненависть (не випадкове слово, а характеристика політичного життя та боротьби у Польщі у теперішній час) до ПіС та бачення Польщі як частини ЄС та відповідних цінностей.

Нині вже практично немає сумнівів, що саме ліберали утворять коаліцію та сформують більшість і, відповідно, уряд. А ПіС доведеться стати опозицією. Втім, хоча Дональд Туск і заявив, що вибори 15 жовтня будуть найважливішими в історії Польщі з часів 1989 року, коли поляки обрали курс на відродження Речі Посполитої та шлях до Європи, насправді це ще далеко не кінець. Попереду на Польщу чекає складний і турбулентний шлях.

Так, лібералам вдалося повалити 8-річну владу ПіС, проте, у Сеймі нікуди не дінуться понад 200 депутатів від цієї політсили. Також нікуди не дінеться й президент Дуда, який є симпатиком правих, як і проПіСівський склад Конституційного суду та голова Нацбанку. Всі вони дуже охоче будуть відстоювати давній принцип Nihil novi та робити все, щоб Дональду Туску та коаліціянтам жилося не солодко.

Ідея референдуму провалилась

У день виборів, 15 жовтня, правляча партія організувала ще й референдум, який на Заході назвали доволі маніпулятивним, а опозиція закликала поляків бойкотувати його. Зокрема, в ЄС наголосили, що ці запитання мали б сприяти "мобілізації виборців, які є симпатиками правлячої партії". Фактично, референдум був про те чи вважає більшість поляків теперішній курс держави правильним.

І, схоже, що бойкот таки вдався. За даними екзитполів, референдум можуть визнати недійсним, адже бюлетені для цього використали близько 40% виборців (а потрібно як мінімум 50%).

Попередні результати референдуму / інфографіка NFP

• Одним із питань було підвищення пенсійного віку, зокрема повернення до виходу на пенсію в 67 років для чоловіків та жінок. Відзначимо, що за часів уряду Дональда Туска схвалили реформу з поступовим підвищенням пенсійного віку до 67 років, ПіС звісно ж скасувала ці зміни.
• Також на референдумі поставили питання загороджень на кордоні з Білоруссю та чи підтримують поляки прийом тисяч нелегальних мігрантів з Африки та Близького Сходу, який "нав'язує" ЄС.

Водночас серед поляків, які таки вирішали брати участь у референдумі, загальна відповідь була однозначною. За кожне з чотирьох питань "ні" проголосували понад 96%.

Чому поляки обирають зміни

У 2015 році на виборах перемогла ПіС та отримала право сформувати монобільшість. Лідером цієї політсили був і досі є Ярослав Качинський. Цей абсолютно не харизматичний політик припав до душі консервативному електорату своїм іміджем тихого інтелігента, який відстоює традиційні цінності та постійно нагадує, що колись було краще (не дивно, що за нього та його партію в основному голосує Схід Польщі).

Сам Качинський відвів собі роль "Салазара на мінімалках", делегував публічну владу своїм молодшим і яскравим послідовникам, а сам зайнявся апаратними та кадровими питаннями, як і належить "сірому кардиналу" – не без залучення спецслужб .

За 8 років правління політсили польського "старця" країна зробила відчутний крок управо. При цьому сам ПіС – швидше правоцентристи, проте, зуміли перехопити адженду в радикалів і видати її за свою. У підсумку виник парадокс – майже всі політичні сили країни почали копіювати методи ПіС і влаштовувати перегони популістів та опортуністів.

Експерти навіть жартували, що вся політика в Польщі звелася до принципу – "хто краще заборонить аборти".

Ще одним аспектом курсу ПіС став євроскептицизм.

• Попри те, що Польща є чи не найбільшим в ЄС адресатом фінансової допомоги, саме критика ЄС стала загальним трендом.
• Ще одним трендом стало згортання демократії, наступ на політичні свободи та курс на відтворення моделі орбанівської Угорщини. І хоча визначення "електоральна диктатура" – це занадто для Польщі, проте, не можна не відзначити посилення ролі спецслужб та "єдиний курс" державних ЗМІ, які фактично перетворилися на рупор правлячої партії та інструмент пропаганди.

У Польщі з її традиціями демократії були запобіжники в особі незалежних ЗМІ та розвинутих інститутів громадянського суспільства. Але не було лідера, який всіх влаштовував. До Дональда Туска накопичилось чимало питань за роки його роботи як на чолі уряду, так і голови Європейської Ради. Саме це не дозволило опозиції перемогти у 2019 році.

Натомість у 2023 році стало зрозумілим, що вибір доведеться робити між "не надто приємним", що дасть шанс на повернення до "нормальності", та "зовсім не приємним", що буде закручувати й надалі гайки традиціоналізму.

Схоже, не останню роль на виборах 15 жовтня відіграло й "українське питання". Цю карту розіграли хлопці з ПіС, намагаючись прислужитися польським фермерам та показати, що влада послідовно відстоює інтереси польського виробника.

Як українське питання вплинуло на вибори в Польщі

Неможливо вирахувати, яку конкретну роль зіграла в провалі ПіС інспірована польської владою антиукраїнська істерія. Проте, схоже, вона стала великою помилкою кампанії провладних сил і тією соломинкою, що переламала хребта.

Втім, можна говорити, що провал "конфедератів", які мали відверто проросійську риторику та антиукраїнську програму, вказує на те, що польське суспільство не вітає такого роду гри з вогнем. Адже загравання із дотаційними фермерами спровокувало справжнє "полювання на відьом" та вийшло за межі Польщі, чим радо скористалися в Угорщині та Словаччині.

Приблизно з літа 2023 року українці почали частіше дивитися на Польщу з пересторогою. Зі стану послідовного союзника України почали лунати не завжди адекватні заяви та ще менш адекватні вчинки. Одним із піків став штучний скандал щодо блокування українського зерна. Незабаром з'ясувалося, що "зради", як такої, нема, а є вибори, а саме – масштабне протистояння консервативної партії ПіС та коаліції ліберальних партій та рухів.

Виборчі перегони поляризували польське суспільство та змусили учасників процесу вдаватися до різких заяв та відвертого популізму. Тон задавали ПіС, але й інші партії мусили рухатися у створеному фарватері, часто перетворюючи політичну боротьбу на змагання опортуністів. Розуміння цих процесів врятувало Україну та її союзників від різких рухів та реакцій на гучні заяви та в цілому втримало ситуацію у межах норми.

І вже незабаром президент Польщі Анджей Дуда перепрошував за польських можновладців і пояснював, що їхні слова про припинення збройної підтримки Україні та допомоги біженцям не так зрозуміли, вирвали з контексту і так далі. При цьому його власні слова та порівняння України з людиною, що тоне, сказані з найвищої трибуни світу на Генасамблеї ООН, залишилися. Але не як докір Україні, а як визнання проблем у самій Польщі.

Політтехнологи ПіС зрозуміли свою помилку та після вересневого апогею жорстких претензій до України стрімко переключилися на Німеччину, яку вкотре зробили причиною всіх страждань поляків. Втім, схоже, було вже пізно.

Попереду місцеві вибори та обрання президента

На щастя, Шевченкове пророцтво "Правда ваша: Польща впала, та й вас роздавила!" не справдилось, але постріл у ногу залишився пострілом у ногу.

Поляки не повірили вихованцю Гамбурзького університету Моравецькому, що уродженець Гданська Туск є прихованим німцем, який до того ж є агентом Росії та й узагалі хоче знищити Польщу та домогтися того, щоб та не отримала від Німеччини міфічні трильйони євро репарацій.

• Не допомогли навіть розсекречені таємні плани оборони Польщі від Росії, які передбачали відступ польської армії. Навпаки розсекречення таємних документів спровокувало скандал усередині влади та спричинило гучні відставки військових напередодні виборів.
• Тоді ж міністрам ПіС пригадали й російську ракету, яку знайшли в лісі цивільні та інформацію про яку всіма силами намагалися приховати. Про білоруські гелікоптери, що порушували повітряний простір Польщі, про хаотичні військові закупи та скандали з нелегалами, які купляли собі візи в польських чиновників, які декларували нульову терпимість до незаконної міграції.

Результат всього цього, як мовиться, на табло. Втім, заспокоюватися зарано – за парламентськими виборами 15 жовтня будуть ще й місцеві вибори. Водночас наступні президентські вибори у Польщі заплановані на 2025 рік, а тому проблема співіснування ймовірного уряду Туска та президента Дуди триватиме ще довго. А це означає, що в найближчі півтора року Польщу, а відповідно й Україну, очікують цікаві та складні процеси.