Переламні 2024 – 2025 роки для України, Росії та США

Зі слів російського олігарха Олега Дерипаски, наступні два роки стануть вирішальними для путінської системи влади та російсько – українського повномасштабного військового конфлікту, який представники російської влади прагнуть завершити до весни 2025 року, нав’язавши Україні “мирну угоду”, направлену на обмеження її суверенітету.

Олег Дерипаска також вважає, що на Росію може очікувати масштабна політична криза і розкол еліт, в тому випадку якщо продовжиться посилення групи впливу Патрушева, дії якої можуть зруйнувати путінський баланс влади. Вже зараз можна помітити те, як російські експерти і телеграм канали орієнтовані на силовиків почали дискредитацію системних лібералів Ельвіри Набіулліної, Антона Силуанова та інших російських високопрофесійних технократів, за рахунок яких в Росії існує відносна економічна стабільність.

Тож для посилення переговорних позицій України та недопущення реалізації кремлівського сценарію по нав’язуванню нашій країні невигідної їй “мирної угоди”, в 2024 – 2025 роках Україна потребуватиме військових успіхів і збільшення військової допомоги від наших західних партнерів, яких потрібно переконати, що лише демонтаж путінського терористичного режиму дозволить завершити російсько – український конфлікт.

Зараз же нерішучість західних політиків дозволяє Путіну консолідовувати навколо себе російську еліту, тому дуже показовою є остання стаття впливового американського експерта Томаса Грема, в якій він робить акцент на можливості нормалізації відносин США з Росією після припинення війни, навіть в тому випадку якщо вона збереже контроль над окупованими нею територіями України. Томас Грем, нажаль, не усвідомлює, що територіальні поступки України призвели би до посилення в РФ антизахідної групи впливу Патрушева, зміцнення вісі Пекін – Москва та консолідації російської еліти навколо путінізма [моделі влади].

Тільки втрата влади Путіним та Патрушевим може прокласти дорогу до мирного договору між Україною та Російською Федерацією. Головним же критерієм щодо встановлення миру, як мінімум, повинна бути згода представників російської влади на відведення її військ до позицій, які існували до повномасштабної російської агресії 24 лютого 2022 року.

Врешті – решт, адекватні представники російської еліти повинні зрозуміти, що окуповані Росією території України стали для неї пасткою та “токсичним баластом”, наслідком чого є її геополітична маргіналізація, втрата впливу в Європі і перетворення на васала Китаю. Тому відмова російської влади від всіх окупованих із – за авантюри міжнародного терориста Путіна територій України, в економічному і геополітичному плані посилила би Російську Федерацію та дозволила би їй нормалізувати відносини з Україною, сплативши компенсації за зруйновану українську інфраструктуру.

Зараз же представники путінського фашистського режиму дуже сподіваються на те, що політична криза в США переросте у внутрішній конфлікт після президентських виборів і в цьому їм дуже сильно сприяють деякі американці. Наприклад, відомий американський ідеолог Стів Беннон вважає ультраправих[трампістів] “новими більшовиками”, які повинні зруйнувати американську ліберальну імперію.

З точки зору ідеологів Кремля, нинішні політичні процеси в США нагадують період боротьби за владу Юлія Цезаря, яка призвела до падіння Римської республіки та занепаду республіканізму, яким, в тому числі, захоплювались батьки – засновники США.

Основні ж аргументи в США противників надання військової допомоги Україні, достатньо легко розбиваються фактами. По – перше, американські економісти переконанні, що гроші виділенні Україні залишаються в американській економіці, оскільки наша країна отримує переважно зброю зі складів, в той час коли на ці гроші створюється нова зброя для США американськими виробниками.

По – друге, програш України збільшить економічні витрати для США, які буду змушенні відправити більше американських військових для захисту своїх європейських союзників, тим самим послаблюючи стримування Китаю. До того ж після публічної підтримки деякими російськими політиками, журналістами та провладними філософами терористів Хамасу під час їхньої агресії проти сакрального для християн Ізраїлю, підігрування режиму Путіна зі сторони американських політиків, які позиціонують себе християнськими націоналістами, виглядає зрадою ними християнських цінностей.

Також дуже вважливо розуміти, що, з точки зору багатьох американських політиків, українці ірраціональні в своїх рішеннях щодо Росії і нам не вистачає дорослості та розуміння важливості геополітичного балансу. Хоча насправді, саме українці найкраще розуміють росіян, їхню ментальність та культурні особливості, ті ж геополітичні методи, які були ефективні під час “холодної війни”, зараз є застарілими і абсолютно неефективними. Кремль не зацікавлений в геополітичному балансі, Росія прагне повернути контроль на Центральною Європою, в той час коли імперіалістичний Китай бажає домінувати в Азії, а Іран на Близькому Сході.

Представники російської влади є носіями кримінальної свідомості, вони відверто зневажають компроміс та поважають лише силу. Імітуючи мирні переговори Кремлю завжди вдавалось уповільнити надання Заходом військової допомоги для України, використовуючи майстерно блеф та ілюзії Заходу щодо путінського кримінального режиму. Нажаль, ведучи переговори з представниками російської влади, американці забули про висловлювання Джона Маккейна: “Коли я подивився в очі Путіну, я побачив в них букви КДБ”.