Справа Коломойського: історичне фентезі в судових розслідуваннях українські і міжнародні суди точно не оцінять

Історичне фентезі в судових розслідуваннях: адвокати, українські і міжнародні суди точно не оцінять.

Як же втомлюють вже розчарування в судах по голосних справах: коли від початку все настільки недбало ліпиться до купи, що одразу очевидно – справу буде розвалено або спущено на гальмах. Бо це набір хайпів, а не справа. Адвокати оскаржать все, до чого дотягнуться, і діла не буде. Ну не бачите спроможності бездоганно провести провадження – так не починайте, відкладіть справу, накопичте ще доказів!

А так навіть обурення нема, коли черговий крупний фігурант або взагалі розвалює обвинувачення, або зводить його до дрібних епізодів. Бо це десь навіть справедливо, коли за безтолковістю справи фігурант визнається чистим перед законом. Значить, адвокати свої гонорари відпрацювали, а вся державна машина свої зарплати – ні. Все чесно. Неприємно. Прикро. Але чесно.

Це я натрапив днями на публікацію в жанрі "міського історичного фентезі", подану як "успішне розслідування БЕБ" щодо "Привату": як майже 6 млрд грн готівкою – це десь 12 камазів по обсягу – з’явились на Петрівській алеї, рушили на Грушевського зимної грудневої ночі передвоєнного 2013-го… І зникли. Їх чи то завозили, чи вивозили, але в підсумку зникли просто в процесі. І технічна реальність нікого не зацікавила – тільки утверджуваний факт "зникли".

Це до теми судових і апеляційних перспектив справи, ви ж розумієте…

Кожен українець, котрий в грудні-січні 2013-14 був на Печерську, в курсі технічної абсурдності моменту: пам’ятаєте, ми тоді попри стадіон ім.Лобановського не тільки натягали шин і набудували барикад, але й розібрали бруківку, щоб було чим відбиватись від російського/проросійського ОМОНу? Шанців, щоправда, не копали – але і так проїзд був практично блокований. І от через це все спокійно проїхав караван камазів з грішми – так стверджують розслідувачі БЕБ "по гарячих слідах" через 10 років (Боже, невже дійсно вже минуло аж стільки? І ми все це пережили…).

Прокурор БЕБ на засіданні Шевченківського суду потрактував це як цілком придатні докази, щоб обрати запобіжний захід Коломойському. Чи змінити підозру. Чи змінити запобіжний захід. Чи збільшити суму застави з 0,5 до майже 6 мільярдів. Чи взагалі замінити правопорушення прямо в процесі – там все складно, в промові прокурора. Так одразу не розберешся. І не одразу теж.

До речі про "рокіровку правопорушень на ходу". Перший варіант (на 3 вересня): десять років тому Коломойський повернув кредит своєї нафтово-хімічної компанії за рахунок грошей свого ж (тоді) "ПриватБанку". Десь близько мільярда гривень. Ще за кілька днів він поклав "позичені" гроші назад у свій банк. Це і склало протиправну дію, за яку Коломойського на 60 днів відправили до СІЗО. Трохи більш як за тиждень таке обвинувачення розвалилось. Тобто, розслідувачі зачепили репутацію всіх залучених до розслідування. Якби через це ще й Коломойського довелось випускати з СІЗО, це була би взагалі захмарна ганьба.

Тому в хід пішло додаткове/нове обвинувачення в новому правопорушенні ті ж 10 років тому – "створення злочинного угруповання". "Протягом вказаного періоду члени цього угруповання дозволили Коломойському нібито робити систематичні фіктивні "внески готівки у касу банку", хоча насправді ніяких внесків банк не отримував". Отут вже про 5,8 млрд грн йдеться (десь $800 млн). По цьому питанню 10 років не було жодних претензій, скандалів, розслідувань – але за 10 днів злочин виявило і довело БЕБ. Суму застави збільшили, Коломойський далі в СІЗО. Добре (мабуть). Але щось не згадали про долю тих $800 млн – бюджет невеличкої держави в готівці був, виходить, вилучений з банку… І все. Зник в туманах Печерських пагорбів.

Але ж так не буває. Всі хоч би з детективів знають, що гроші завжди лишають слід, саме так і доводять злочини. А тут просто констатоване зникнення. А далі? Все, версія вважається повністю відпрацьованою?

І от власне цей момент найбільше вкурвлює: щойно в провадженні з’являється голосне прізвище підозрюваного/обвинувачуваного – не тільки Коломойського, ми таке бачили в десятках подібних історій, – негайно вся процедура обростає такою кількістю факапів!.. Від порушення процедури отримання доказової бази до порушення термінів, порушення у визначенні статей обвинувачення, порушення залучення свідків, порушення процедури затримання… Ну, ви в курсі.

А в результаті суд – якщо не першої інстанції, то апеляційний цілком законно відхиляє оцю от всю творчість як таку, що не має стосунку до законної процедури провадження. Або адвокати успішно оскаржують. Або міжнародні судові структури (чи хтось сумнівається, що адвокати Коломойського туди звернуться?) з подивом оскаржують те, що тут ухвалили як підставове рішення суду.

Я кілька років поспіль, щойно в держави виникли перші претензії до Коломойського (хоча тут можна вставити будь-яке прізвище – принцип буде той самий), писав: це прекрасно, але головне, аби ці претензії були фахово сформульовані і забезпечені залізобетонними доказами, зібраними в належний спосіб з належних джерел. Щоб вирок був бездоганним юридично.

В будь-якому випадку, я був і лишаюсь скептиком щодо спроможностей наших обвинувачів провести крупний процес бездоганно, щоб просто не було приводів оскаржити і скасувати рішення. І приклад процесів Коломойського (не тільки останніх) знов це доводить: нефаховість як основний діагноз (все ж версію "саботаж" лишимо для любителів конспірології) – послідовна, повсюдна і розслаблена. Квінтесенція позиції "можна не напружуватись — і так приймуть як завгодно криві "докази" і посадять".

Можна відкривати тоталізатор: яку частину останніх обвинувачень в результаті успішно оскаржать адвокати. І скільки це коштуватиме державі. І яка ймовірність того, що Коломойський через суд виявиться майже цілком чистий перед законом. Бо суд (нормальний) – штука змагальна: якщо адвокати гарують як на плантаціях, то і сторона обвинувачення теж мусить відпрацьовувати до сьомого поту. Або програвати. Прикро це все…