Еколог Олексій Василюк: Ми знали, що на дні Каховської ГЕС виростуть дерева, але не уявляли, що так швидко

Неймовірно, але факт: дно зруйнованого Каховського водосховища не стало пустелею, як прогнозували у перші дні після трагедії. Сьогодні воно перетворюється на найбільший природний ліс степової зони України.

Територія, що заростає новим лісом, дорівнює всій площі лісів Херсонської та Запорізької областей, і великою помилкою буде рішення позбавитися нових дерев, вважає голова ГО «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк.
Про те, що сьогодні відбувається на дні Каховського водосховища, з яким незвичайним явищем зіткнулися вчені та чому відновлення Каховської ГЕС погана ідея, Олексій розповів KP.UA.

"Ситуація з водосховищем катастрофічна, проте нам пощастило"

- Олексію, від пустелі, яку пророкували на місці трагедії, не залишилося й сліду. Як так вийшло? Фото просто вражаючі – наче за ніч виріс ліс.
- Певною мірою це було очікувано. Для нашої організації, Української природоохоронної групи було очевидно: природа відновлюватиметься. Тією чи іншою мірою вона оновлюється усюди – і там, де поля покинуті, і там, де населені пункти зруйновані.
Інша річ, що у подібних місцях є інвазивні рослини (що знаходяться за межами природного ареалу, загрожують збереженню біологічної різноманітності. – Ред.). Вони захоплюють нашу територію через зміну клімату. Клімат змінюється вже давно, але раніше ми не могли побачити масштаби заростання територій чужими рослинами: їм просто не було де рости, хіба що вздовж доріг.
А зараз, коли поля та населені пункти покинуті, все заростає. Це - рослини з інших континентів, із посушливих регіонів, вони агресивніші за наші. Вони не мають тут природних ворогів, тому в нашому сучасному кліматі вони почуваються добре і активно ростуть у занедбаних місцях. Картина досить песимістична: поки що не відомо, як ми з цим боротимемося і до чого це призведе.

Однак у долинах річок все інакше: там переважають інтразональні рослини (не властиві даній природній зоні і не утворюють самостійної зони. - Ред.). Біля водойм чужорідні та небезпечні для нас види рослин не страшні: їм потрібні посушливі місця. Не підійдуть їм і болота Полісся.
Тому ми очікували, що насамперед відновлюватимуться наші види рослин. Однак ми не припускали, що це відбуватиметься з такою швидкістю.

- Чому рослини на місці Каховського водосховища ростуть так швидко? Адже минуло зовсім небагато часу, а вони вже такі великі.
- Те, що це сталося дуже швидко, спричинене двома факторами.
По-перше, на берегах Каховського водосховища росли ті ж рослини, що й уздовж долини Дніпра. Вони нікуди не поділися за 70 років існування Каховського водосховища. Просто раніше вони заповнювали всю цю територію, а останнім часом росли лише смужкою вздовж берега. Чекали, коли настане їхній час.
Другий момент – долини великих рік мають специфічну рослинність. У ній не так багато рідкісних видів, як у степу (у степу можуть бути десятки рідкісних видів на гектарі, а в долині річок - два-три), проте це специфічна рослинність, яка готова швидко відновлюватися після весняної повені.
Після кожної повені, яка має бути в природі навесні, рослини, що ростуть поруч, готові заповнювати цю територію вже цього ж року. Це й у долинах річок. Те, що на Дніпрі не було повені майже 100 років, не означає, що рослини втратили здатність відновлюватися.

Біля Каховського водосховища ростуть рослини, які в будь-який момент готові були повернутися на територію, що звільнилася. Навіть просто на пісок, що залишився після повені. Ситуація з водосховищем, безперечно, катастрофічна, проте нам пощастило.

- Що ви маєте на увазі, коли кажете про везіння?
- Підрив дамби – найбільш негативний вплив на тривалий період, який спричинила Росія за весь час війни. Можливо, катастрофічніше, ніж все інше разом узяте. Все живе було змито за лічені години, все, що жило на дні – загинуло. Хоча штучне водосховище - не багата екосистема, це технологічна водойма, де живуть якісь риби, раки, молюски та ін.
Сам теракт – катастрофа, і якби їй можна було запобігти, то всі ми намагалися б це зробити: після такого сходження води не виключено, що в Україні перестало б існувати близько 20 видів рослин і тварин. А через рік після теракту – кілька видів живих організмів могло взагалі перестати існувати на планеті. Однак, коли все позаду, можна думати інакше. Настав час робити висновки та аналізувати ситуацію.
Нам пощастило, бо було 6 червня. Якби це було 6 липня чи 6 травня, якби катастрофа сталася б раніше чи пізніше на два тижні - говорити про везіння не доводилося б.
Справа в тому, що тополі та верби - близькі родичі - ростуть біля річок і ставків. На початку червня з вітром вони сіють своє насіння, яке переноситься за допомогою пуху. Відразу після катастрофи був час, коли сіялося насіння - воно покрило поверхню водосховища.
Вода швидко відступала - хвилі поступово висіяли це насіння по всій поверхні дна. Насіння цих верб і тополь вистачило на мільйони дерев, які проросли сьогодні. Вони чекали свого часу, щоб нарешті побачити звільнене від великої води велике русло Дніпра і знову почати відновлюватися.

“Раніше не було місця для вивчення таких явищ. Певною мірою ми першовідкривачі”

- І це ж добре? Новий ліс з'явиться…

- Так. Проте держава може ухвалити різні рішення.
Спочатку я чув, що потрібно терміново шукати гроші на відновлення греблі. На щастя, вже розпочалася дискусія. Кабмін, відповідаючи на запитання аграріїв, каже: нікому у найближчі 15 років землю роздавати не будемо. Поступово приходить розуміння: набагато цікавіше використати цю землю, ніж отримати 1% відсоток електроенергії для України, яку давала ГЕС.
Сьогодні дно водосховища заростає вербами та тополями, звичайними українськими деревами, які завжди росли вздовж Дніпра.
Для нас стало шоком, настільки великими дерева стали за чотири місяці. Я спілкувався з колегами з Інституту ботаніки – вони не вірять. Говорять: цього не може бути, треба їхати дивитися. На таку висоту за кілька місяців дерева могли зрости лише у тому випадку, якщо вони відростали від коріння. Але в цій ситуації не так - дерева швидко ростуть на великих площах.
Цього місяця (жовтень, - Ред.) заплановано чергову нашу експедицію туди. І зможемо дізнатись, наскільки виросли рослини до кінця жовтня. Спробуємо задокументувати зміни через п'ять місяців після теракту. А потім уже будемо там навесні.

- Тобто ніхто не очікував такої швидкості зростання? Із чим вона може бути пов'язана?
– Ми з таким ніколи не стикалися. Можливо, є якісь природні механізми, які сприяють тому, щоб дерева швидше росли за певних умов. Наприклад, коли вони відновлюються на величезних площах. Ніхто з нас раніше не стикався з таким стрімким відновленням. Ми знали, що дерева зростатимуть, але не уявляли, що так швидко.
За чотири місяці на дні Каховського водосховища зросли мільйони дерев. За п'ять років тут будуть молоді деревця. Якщо Кабмін збирається 15 років думати – там вже будуть величезні дерева. Не думаю, що хтось у світі на нас нормально подивиться, якщо ми захочемо вирубати мільйони здорових дерев.
Лісники, наприклад, витрачають бюджетні кошти, розорюють залишки степів і садять там сосну. Сосенки не приживаються, усихають – щороку процедуру повторюють – освоюють кошти, псують степи, а ліси все одно не створюються. А тут п'ять мільйонів молодих дерев! І вони ростимуть.
Зростанню дерев сприятиме зволоженість території. Вона не стане сухою, хоч міністр екології говорив, що Каховське водосховище перетворюється на пустелю. Воно, звичайно ж, не перетворюється на пустелю, бо вже перетворилося на молодий ліс. Не перетвориться воно на пустелю і в кліматичному плані: тут буде волого. Більше того, значну частину цієї площі заболочено. А в сухіших місцях рослини швидко дотягнуться корінням до вологи: вона не буде глибоко.
Думаю, це неймовірний, дивовижний експеримент… Головне, щоби війна закінчилася.
Як із Чорнобилем вийшло? З одного боку, найбільша у світі техногенна катастрофа в історії. З іншого - на цьому місці виріс найбільший дикий ліс у центральній Європі. У Києві волого та прохолодно влітку тому, що є Чорнобильський ліс.
Звісно, Чорнобиль – це погано. Але ми маємо визнати, що є зворотний бік медалі, який нам вигідний.

- Неймовірна швидкість зростання нових дерев на дні Каховського водосховища – раніше невідоме явище у науці?
- Так казати ми не можемо: треба спочатку опитати всіх учених світу. Але прецедент унікальний: ніколи у світі не було випадків руйнування таких великих водосховищ.
У принципі весь світ зараз активно бореться з водосховищами, з усіма штучними водоймищами. У Штатах взагалі сотні тисяч дамб знесено, в Європі трохи менше 7 тисяч. Зі штучних водойм вода дуже активно випаровується, не дотікаючи до гирла. Тому світ бореться проти колись створених штучних водойм. Однак таких великих, як Каховське водосховище, ніхто ніколи раніше не руйнував.
Каховське водосховище було одним із найбільших у світі. Я розумію, десь у Китаї чи в Росії є й більше, але це поодинокі випадки. У нас відбулася історична подія, і ми вперше дізнаємось, як природа відновлюється після таких ситуацій. Раніше вчені не мали місця для вивчення таких явищ. Певною мірою ми першовідкривачі.
Це в умовах війни, можливо, звучить трохи романтизовано, але ми першими дізнаємося, як це відбувається.
Звичайно, після війни буде багато поганих наслідків: багато територій стане зонами відчуження, недоступними для людей на триваліший період, ніж ми з вами проживемо. Можливо, навіть наші діти не доживуть до того часу, коли до деяких із них знову з'явиться доступ.
Це дуже прикро: найбільше я люблю природу сходу України, яку сьогодні окуповано. Для мене це найголовніша точка на глобусі, і я не знаю, чи зможу ще туди поїхати. І не тому, що зараз там Росія, не маю сумніву, що її там не буде. Однак це ще не означає, що ми туди зможемо потрапити: розмінувати такі площі дуже складно і довго.
Маленьку Боснію за 20 років не розмінували до кінця. Чечню досі не розмінували... Хоча Чечня у 20 разів менша за зону нашої окупації.

"Як на нас подивиться світ, якщо ми знищуватимемо дерева, щоб налити туди воду?"

- Я так розумію, ви як вчений хотіли б, щоби на місці Каховського водосховища залишилися дерева. Як пояснити іншим, яка з цього користь, крім наукового експерименту?

- Експеримент – лише побічний ефект. Тут не можна говорити про користь. Є різні варіанти розвитку подій – побудувати водосховище, дати відновитись природі та якісь інші, більш регіональні варіанти.

Наприклад, я чув пропозицію зробити водосховище у вигляді тунелю вздовж русла Дніпра. За витратами це значно дорожче, ніж оновити греблю, яка є. Це утопія: ніхто нам не дасть таких коштів ніколи.

Є варіант збудувати об'єкти альтернативної енергетики. Колеги, які в цьому розбираються краще за мене, порахували: 1% площі водосховища, якщо її заставити сонячними панелями, вистачить, щоб компенсувати зруйновану ГЕС. Відповідно, 7% дозволять замінити усі ГЕС на Дніпрі.
Звісно, ​​енергетики обурюватимуться. Емоційно я можу їх зрозуміти: коли народилися сучасні енергетики, греблі вже існували. Вони сприймають подію як втрату. Для них це справді втрата, вона у них на балансі, вони хочуть відновити те, що було.
Але зараз у Європі навіть крихітні ставки спускають. У Штатах це тисячі ставків. Будували б зараз у Штатах чи Західній Європі щось на кшталт Каховського водосховища? Звичайно ж ні. Вони й менше не будують, йдуть прямо у протилежний бік.
Тим більше, це ж не так робиться: спустили воду і наповнили ємність знову.

Водосховища більше немає. Там уже молодий ліс. Як на нас подивиться увесь світ, якщо ми знищуватимемо дерева, щоб знову налити туди воду? Будемо виглядати дикунами.
Ми зараз звинувачуємо Росію в екоциді – і це справедливо. Але навіщо заявляти на весь світ, що ми плануємо фактично акт екоциду. Це, як мінімум, необдуманий крок. І дно колишнього водосховища вже далеко не пустеля, як це було в перші дні.

- А ось там же ходили катери, теплоходи, як із цим може бути зараз? Точніше, після війни.

- Шанувальники сценарію відновлення наводять одразу кілька аргументів. Серед них – водний транспорт. Але для водного транспорту, навпаки, краще щоб водосховища не було. Ми спілкувалися із водіями буксирів, які 15 років там плавали. Найгірше для водного транспорту – це саме водосховище. Хвилі можуть підніматися до 4 метрів, і баржу може перекинути, викинути на берег. Влітку на шлюзах по кілька днів черги, а взимку взагалі ніхто не проходить: шлюзи взимку закриті... А якщо не мати греблі, а лише очищене русло – будь ласка, плавай цілий рік.
Дніпро у Києві – ділянка природного русла Дніпра – там може розминутися і 100 барж, не те що дві. Жодних великих хвиль, пливи собі, коли хочеш і куди хочеш.
Тепер водопостачання. Нікополь, Енергодар, Запорізька АЕС були збудовані на берегах Дніпра. Саме Нікополь та Енергодар, включаючи Запорізьку АЕС, досі стоять на берегах, у них набережна є – з ними якраз немає проблем. Кривий Ріг – там уже добудовують водопровід із Кременчуцького водосховища, і вода у них, до речі, буде якісніша.
Ну і, нарешті, зрошення – це теж не аргумент: для зрошення вода завжди набиралася, а не текла сама у канали, зокрема до Криму. Крім того, система зрошення знаходиться на окупованих територіях. Через десятиліття будуть їх зрошувати? Сьогодні махають руками, мовляв нам треба терміново зрошувати… Що саме? Окуповану територію? Коли територію буде звільнено, розміновано, тоді й подивимося, яку її частину можна зрошувати.
Кабмін вважає, що розмінування триватиме до 70 років. Отже, я думаю, що в наступні пів століття нічого зрошувати нам не доведеться.
Єдині, хто реально відчує тимчасовий дискомфорт – це люди з маленьких населених пунктів, які мешкають на березі. Взимку вони мали холодні вітри, а влітку їм було прохолодніше, ніж тим, хто живе далеко від води. У найближчі кілька років їм буде не надто комфортно у спеку, проте, коли виросте ліс, повернеться прохолода.
Чому, наприклад, Голосіївський ліс у Києві тягнеться до центру міста? Навіщо в Харкові є лісопарк? Їх залишили, щоб волога та прохолода від крон дерев поширювалося на населені пункти. Тому, коли на місці Каховського водосховища з'явиться ліс, там знову буде добре. Але треба дочекатися, щоби він піднявся хоча б метрів на 10-15.
Якщо частину цієї території залишити природі – це буде чудовий куточок у центрі України біля Дніпра. У майбутньому тут може бути туристична зона. До того ж тут не було активних бойових дій. Звичайно, якісь снаряди падали: стріляють через Дніпро, але, думаю, таку територію порівняно з іншими розмінувати буде нескладно. Міни там не встановлено точно.

Важливо прийняти мудрі рішення, щоб отримати добрі результати. Мудре рішення - можливість обернути велику біду на благо. Тому вирішення питання, як обійтися з цим місцем – це шанс виявити мудрість.