"Петиції - звичайний інструмент, немає завдання виконувати, що там написано": інтерв'ю із замом Кличка, ч.I

В Україні бум цифровізації продовжує набирати обертів. Разом з деякими рішеннями у військовому секторі трансформації поширюються і на інші сфери. Так, найближчим часом у застосунок "Дія" додадуть нову функцію — оформлення документів для отримання водійського посвідчення. Активно розвиваються і міські цифрові сервіси.

Яка динаміка діджиталізації столиці до і під час війни, нові опції в "Київ Цифровий", скандали через петиції і транспорт. Про це читайте у першій частині інтерв'ю "Телеграфу" із заступником голови КМДА Петром Оленичем, який курирує сферу цифрового розвитку, сферу земельних ресурсів та містобудування.

Про "Київ Цифровий", користувачів і популярні опції

– У липні цього року в застосунку "Київ Цифровий" з'явилась опція сплати житлово-комунальних послуг. Чи є статистика, скільки містян скористалися нею, наскільки ця функція популярна та про які суми йдеться?

– Завдання влади міста запроваджувати такі сервіси, що спрощують життя і забезпечують комфорт містянам. Сплатити за компослуги в принципі, можна ж не тільки через "Київ Цифровий", є різні інструменти. Щодо популярності, то, хто як звик: хто сплачує через банки, хто – через електронні кабінети.

Цей функціонал ми додали у "Київ Цифровий" ("КЦ") як один з видів оплати, але більшість громадян все ж таки користуються банківськими інструментами. Там простіший механізм "прив'язки" тих, хто на постійній основі сплачує. Разом із тим у "Києві Цифровому" всі переглядають показники. Думаю, що це була найважливіша опція. Не скільки сплатити, а які показники по лічильниках подати, перевірити, нарахувати.

– Скільки користувачів завантажили застосунок "КЦ" і активно ним користуються?

– Зараз це понад 2,5 млн користувачів. У нас є офіційно зареєстровані кияни. Є й ті, хто перебуває (не містяни. – Авт.) в Києві. Так от, серед тих, хто перебуває і користуються київськими сервісами, становить майже 80% іногородніх.

– Який приріст користувачів відбувся спочатку вторгнення росії?

– Ми запустили цей проєкт за рік до повномасштабного вторгнення, 2021-го. Це був, в першу чергу, транспортний додаток. Тому що ми аналізували попит, вивчали фокус-групи, питали людей, що б кияни хотіли в першу чергу бачити в цифровому вигляді, які сервіси від міста. В результатах опитування на першому місці якраз були транспортні послуги (паркування, повернення автомобілів під час евакуації і проїзд у пасажирському транспорті). Тому спершу ми на ньому і закцентувалися.

До активної фази війни (нагадаю, війна з рф йде з 2014 р.) йшов плановий приріст користувачів. Під час повномасштабної війни 2022 р. був певний сплеск, тому що у "КЦ" ми зробили першу систему повідомлень про повітряну небезпеку. Дійсно, тоді був сплеск завантажень. Разом із тим, ви мабуть звертали увагу, що навіть в ТГ-каналах, є такі тренди, як приріст і вибування користувачів. Якщо сервіс стає непотрібним, юзери перестають користуватися ним, і він втрачає сенс. Тому в нас не тільки йде аналіз по приросту, ми ще дивимося кількість активних користувачів, хто якими сервісами користується в першу чергу.

Це забезпечує коефіцієнт задоволення від сервісу. Ми на нього звертаємо увагу в першу чергу. Що ж стосується приросту, він позитивний, коли цим зручно користуватися, і коли це треба.

– Які функції найпопулярніші у Києві?

– Найбільш популярні, звісно, транспортні послуги. У розрізі транспорту особливо сплеск пішов, коли ми додали цифрову транспортну картку (що набула попиту серед містян) і запартнерилися з VISA, Apple і Mastercard. На сьогодні дуже гарні показники проїзду по таких картках. Емітовано майже 60 тисяч цифрових карток. Люди відмовляються від пластику.

Як на мене, це й екологічно, в першу чергу. Тому що ми забезпечуємо зменшення викидів і необхідності вторинної переробки. Як-то кажуть, знаєте, маленький крок, але за рахунок таких маленьких кроків ми з вами стаємо більш екологічними.

І, по-друге, це зручно. Зараз ми завершуємо модернізацію всіх систем, щоб цифрові транспортні карти повноцінно працювали і в метрополітені.

– Уточнююче запитання: у чому суть нещодавньоїзміни порядку оплати в громадському транспорті, коли кошти з карток пасажирів почали списувати не одразу за одну поїздку, а за дві, які люди здійснюють протягом дня?

– Жодної зміни оплати банківською карткою не відбулось. Всі правила проїзду і можливості оплати залишаються такими, як і були. Об'єднання платежів є технічним питанням, відмінність якого полягає виключно в часових рамках, коли користувач побачить зняття коштів з картки. Об'єднання платежів дозволить місту оптимізувати роботу системи.

Про опитування в "КЦ" і скандали

– Які системні глобальні інновації ви готуєте цього року, 2024-го? Щось ще цікаве впроваджувати плануєте?

– Наше завдання було все ж таки запровадити саме цифрову транспортну картку. Ми планували її запустити до повномасштабної агресії. Але плани посунули, тому що в пріоритеті була безпека і збереження життя в Києві.

Тому ми змістили всі плани з розвитку цивільних сервісів. І в першу чергу зробили систему повідомлення, карти, подачу інформації і отримання інформації від малого-середнього бізнесу: де що працює, де можна взяти медикаменти, як пройти до укриття, що є в бомбосховищі тощо.

Після цього, враховуючи, що воєнний стан в силу специфіки обмежує природу комунікації і можливість зібрати громадян, запитати думки, ми зробили також ставку на інструменти еволюційної демократії. Щоб ми могли залишатися в комунікації і розуміти, попри те, що ми не можемо всіх масово зібрати разом, щоб проводити онлайн-опитування.

Нам дуже важлива думка киян, особливо зараз, що їм важливо, що хвилює, що необхідно першу чергу робити. Тому, як бачите, дуже активно використовуємо цей інструмент. І щоб розуміти, по-перше, що містянам зручно, і щоб людям було зрозуміло, чим займається міська влада. А по-друге, щоб владі були зрозумілими настрої і побажання киян.

– "Телеграф" запитував соціологів, і вони кажуть, що опитування через "Дію" не репрезентативні, бо там здебільшого молоді користувачі, а не враховано покоління віку 60+. Чи є моніторинг, наскільки об'єктивні подібні опитування? Бо ними можна маніпулювати, як вийшло зі спробою перейменувати Повітрофлотський проспект на "проспект ЄС".

– Якщо казати про соціологію, то це вибірки. У нас же проникнення серед дорослого населення становить 80%. Це дуже великі показники. Як муніципальний інструмент ми не ситуативно розвиваємо опитування, а постійно опрацьовуємо питання, цікаві киянам. Серед них, наприклад, облаштування притулків для тварин, як ми вчинимо (з тою чи іншою проблемою), як перейменовувати вулиці тощо?

Щодо результативності – ми дуже непогано тоді донесли думку, що такі опитування важливі. І, до речі, в нас за кожне перейменування голосували не менше 10 тисяч киян. Іншими словами, фізично опитати таку кількість людей було б складно і довго. Якщо ми подивимося, скільки на найближчих вулицях проживає містян, то цифра буде здебільшого менша. Особливо в центрі міста. Звісно, в спальних районах є висотки, може, там стільки й наберемо, але разом з тим є запитання: "Скільки в одному будинку проживає?". Тисяча людей максимум. Це у великому. От вам і результат ефективності опитування в онлайн-форматі.

Вважаю, що з репрезентацією на місцевому рівні вийшло дуже непогано. Соціологи більше, я так розумію, на це дивляться як на політичні події. А ми відійшли від політики. У нас муніципальні і господарські питання.

Коли нам вдалося налагодити цю комунікацію з киянами, у нас пішли зовсім інші результати. Бо ми питаємо виключно про міські питання (лавочки, парки, платежі). І це вже всіх стосується. Один з плюсів Києва у тому, що у столиці велике проникнення цифрових сервісів у принципі. У нас і вікова група потужна, всі пенсіонери мають картку. Вони отримують туди пенсію, а це передбачає наявність BankID. За BankID можна вже авторизуватися, тож можна голосувати або за BankID, або через "КЦ". Повірте, це та аудиторія, яка точно голосує. Бо їм цікаво, їм це важливо.

Молоду людину може не хвилювати, як буде звучати назва вулиці, а бабусю це буде цікавити, бо вона ще 20-40 років тому хотіла, щоб її перейменували. Це якраз питання висвітлення, комунікації і довіри до сервісу, а також розуміння, що там саме господарські, а не політичні питання. Це якраз і забезпечує великий відсоток проникнення та участі.

Про петиції і гучний кейс із зупинкою транспорту

— Разом із тим є ще один інструмент у місті — електронні петиції. То там, ймовірно, репрезентативність під запитанням?

— Поясню у чому різниця. У порівнянні з будь-яким цифровим сервісом, петиції — звичайний інструмент. У вас з одного боку є людина, і з іншого боку є людина. Одна людина створює цей сервіс і формує якийсь порядок денний. З іншого боку людина, яка отримує цей сервіс і дає фідбек.

— Що виходить з опитуванням?

— Наша команда дуже копітко, маленькими крочками формулює питання. Ми намагаємося виявити, що треба спитати. І це ми формуємо порядок денний, щоб зрозуміти, чи буде від цього користь для Києва. Нам важливо, що думають кияни насправді.

Петиції ж — законодавчо трохи інші інструменти. Це хтось, навіть одна особа, хоче запитати/запропонувати, і крапка. Після цього вона подає, формулює свою думку і створює петицію. Щоб вона далі почала рухатися, необхідно набрати 6000 однодумців (підписів).

Це невелика кількість людей, якщо брати столичний рівень. І коли однодумці знаходяться, то для адресата такого звернення — міського голови — є обов'язком розглянути це питання, яким би воно не було. І надати потім аргументовану відповідь, що ми як міська влада робимо.

Нема ні законодавчого, ні ідеологічного, ні логічного завдання будь-що виконувати з того, що там написано. Є завдання розглянути і розібратися.

Наприклад, були неодноразові петиції не зупиняти транспорт під час повітряної тривоги. І петиції про скасування обмеження набирали навіть не 6000 голосів, а більше. Адже дійсно, якщо брати ситуацію для пасажирів, зупинка транспорту є дискомфортною. Однак є чітка позиція військових: рух буде небезпечним для людей. Тому й було прийнято рішення про зупинку громадського транспорту.

А завдання влади зрозуміти — є певне нерозуміння чи невдоволення, — відреагувати і провести комунікацію (розібрати, роз'яснити або щось зробити залежно від того, що в петиції написано).

Міські опитування — це зворотній канал, коли вже ми питаємо у містян. Наприклад, петиція поставити лавочки в такому-то парку. Ми дивимося, ну, логічно в принципі, лавочки із зарядками для телефонів. А в інших парках треба ставити? Якщо одним поставимо, то іншим треба теж? Адже бюджет один. Мабуть, треба. Давайте спитаємо всіх містян. Питаємо.

Якщо у першому разі люди з інших районів не реагували на попередню петицію, то у другому разі ми вже питаємо всіх. Всі кажуть: і нам треба, але давайте не такі зарядки, а отакі. Ми дивимося, багато людей проголосували. 70 на 30. 70 хочуть отак. Окей, на петицію відреагували, але спитали людей, як це зробити, щоб було задоволення від результату.

— Чи нема політичних маніпуляцій у петиціях і як цього уникнути?

— Ми бачимо зріз ("кияни" чи "не-кияни") і він, як правило, не впливає на результати. Однак ці дані подають Київраді і вже вона приймає остаточне рішення. Ми розуміємо, що є певний відсоток людей, які проживають у міській зоні, але не зареєструвалися в Києві. Але разом з тим вони працюють у столиці, впливають на економіку міста, тому не бачити їхніх голосів, буде б невірним.

Разом з тим, бачити, хто саме в Києві зареєстрований, а хто живе не в Києві, це теж нормальна історія. Тоді депутати вже чітко розуміють зріз і приймають рішення.

— У голосуванні по транспорту (щодо зупинки під час тривоги), який був зріз? Це кияни підтримували дані петиції чи якісь умовні "гості столиці"?

— Перше, що нас цікавило, це були ті, хто користується пасажирським транспортом. У нас щодня транспортом користуються більш як мільйон пасажирів. І 20-26 тисяч голосів (на підтримку цих петицій. — Авт.) не є питомою вагою від загальної кількості пасажирів.

Отже, в будні транспортом користуються більш як мільйон. У вихідні — пів мільйона. Коли бачиш реальні цифри, вже розумієш проникнення. Коли з мільйона користувачів 6000 (необхідний мінімум для розгляду петиції міською владою. — Авт.), для прикладу, невдоволені якимись новаціями, треба розібратися в ситуації, розглянути, є чи нема якоїсь критичної проблеми. Проте з іншого боку це не той відсоток, який впливає на задоволення користувачів. Але цю групу треба враховувати, аналізувати, що призвело до невдоволення.

Може, у цих людей відсутня якась інформація або нерозуміння процесів. Треба пояснити. Як правило, в багатьох ситуаціях все завершується тим, що треба роз'яснити чому, як і для чого. І все.

*Про спроби росії зламати "КЦ", жетони в метро, боротьбу з маршрутками та вільну землю у Києві — читайте у другій частині інтерв'ю з Петром Оленичем читайте у середу вранці, 18 жовтня.