Серіал «Жіночий лікар» більше не безхатній

Формально серіал «Жіночий лікар. Нове життя», що 9 жовтня стартував на каналі «1+1 Україна», не є чистою мелодрамою. Про його формат треба було б написати щось на кшталт  «медична процедурна драма з міцною мелодраматичною аркою». Але спробуй таке викотити кому-небудь за межами професійного кола — втратиш і співрозмовника, і потенційного глядача. Втім, новий «Жіночий лікар» вартий того, щоб його подивилося якомога більше людей. Адже насправді головне слово в описі серіалу — не «процедурал» чи «мелодрама», а «українська».

«Жіночий лікар. Нове життя» нарешті втілив усе, про що українські шанувальники багатосерійних телесеріалів мріяли багато років. А після повномасштабного російського вторгнення вже не мріяли, а вимагали. Що цікаво, карколомні зміни здійснила та ж сама команда, яка багато років створювала продукт, орієнтований на російський ринок.

 Кадр із серіалу «Жіночий лікар. Нове життя»

Серіал Film.ua Group «Жіночий лікар», що розповідає про харизматичного лікаря-гінеколога та його колег, має довгу історію. До цьогорічної прем’єри вийшло п’ять сезонів: перший у 2012-му, а останній — у 2021 році. За цей час у серіалі декілька разів змінювався головний герой, а місце подій було перенесене з провінційного пологового будинку до столичної приватної клініки.  Втім, на популярність мелодрами у глядачів це не вплинуло: серіал завжди мав високі рейтинги. 

Відбувалися великі зміни й за лаштунками проєкту: з 3 сезону над ним почала працювати нова креативна група на чолі зі сценаристкою та продюсеркою Юлією Міщенко, а трансляція перенеслася з «Інтера» на «Україну». Здається, ці перестановки стали результатом потрясінь, що пережила Film.ua Group — і взагалі вся українська галузь кіновиробництва — після анексії Криму. Там багато чого довелося змінювати. Але навіть попри це «Жіночий лікар», що весь час знімали в Києві, залишився наскрізь російським продуктом.  Російські актори на першому плані, російська мова, російський дух. Насправді місто, де відбувалися події, в серіалі не називалося: хочеш — думай, що це Київ, а хочеш — що Москва. Але в перших же кадрах першого сезону головний герой говорить давній знайомій: «А я думав, ти в Тулі». І ця умовна Тула зі своїми самоварами незримо залишалася з глядачами до останньої серії 5 сезону.

 Кадр із серіалу «Жіночий лікар. Нове життя»

Загалом типова картина для українського серіального виробництва до 24 лютого: уніфікована російсько-українська дійсність без розпізнавальних знаків, яку вигадали начебто для того, щоб можна було легко та швидко продати товар на обидва ринки. Лише бізнес, нічого особистого. В ретроспективі ця історія виглядає не такою вже невинною. Роками українських глядачів занурювали у чужий для них світ і казали, що так і повинно бути. Не беруся стверджувати, що «безхатні» серіали напряму посприяли російській воєнній агресії, але на самоідентифікацію українців вплинули точно.

Зараз це в минулому. Принаймні для «Жіночого лікаря». Творці переосмислили концепцію настільки, що навіть не стали маркувати новий сезон як шостий. Серіал має підзаголовок «Нове життя», і це гра сенсів. З одного боку, серіал продовжує історію акушерів-гінекологів, які допомагають з’явитися новому життю. З іншого, проєкт отримав нове життя, бо показує зовсім іншу реальність. Ту, в якій ми всі перебуваємо прямо зараз.

 Кадр із серіалу «Жіночий лікар. Нове життя», головний герой

Отже, події в серіалі відбуваються в сучасному Києві. Головний герой, акушер-гінеколог Михайло Гончар, є внутрішнім переселенцем — він потрапив до столиці з окупованого Сіверськодонецька, де був поранений вибухом прямо на робочому місці. Після тривалого лікування він залишився жити в столиці разом із маленькою донькою. В пошуках роботи Гончар опиняється у Науково-дослідному центрі акушерства та репродуктології, де й відбуватимуться всі події.

Навіть такий короткий опис дає купу прив’язок до нашої дійсності: ВПО, окупація, вибухова травма. А в серіалі їх набагато більше. На екрані регулярно з’являються хлопці в пікселі, в лікарню привозять немовлят, чиї батьки загинули від обстрілів, медперсонал постійно організовує якісь благодійні збори на потреби ЗСУ або на допомогу постраждалим від російської агресії, клініка створює банк сперми та яйцеклітин для захисників і захисниць тощо. Пік залученості у воєнний порядок денний припав на восьму серію: Гончар оперує жінку під час повітряної тривоги, поки персонал і пацієнти ховаються у бомбосховищі. У фільмі чутно не лише тривогу, а й цілком натуральні вибухи. Приміщення лікарні здригається.

 Кадр із серіалу «Жіночий лікар. Нове життя»

Таким чином творці серіалу передають глядачам важливий сигнал: «Ми з вами, ми знаємо, що відбувається».  Завдяки цьому не виникає розгубленості та роздратування, яке особисто мене переслідувало у другому сезоні серіалу «Скажені сусіди», що повністю проігнорував війну. До того ж «Жіночий лікар. Нове життя» поширює правильні меседжі. Наприклад, що донатити — це корисна та почесна справа, а людям треба допомагати.

— Чому ви це робите? — питає героїня випадкову знайому, яка безкорисно знайшла їй дім і роботу.

— Всі ми повинні робити щось для інших, якщо маємо таку можливість, — відповідає та.

Воєнний стан ніяк не заважає розвитку звичайних сюжетних ліній. Жінки все також народжують у стражданнях, лікарі закохуються, підступне керівництво плете інтриги, молодший медперсонал втрапляє у кумедні історії, а прибиральниця зі своїм життєвим досвідом підпрацьовує ангелом-охоронцем для мам, дітей і колег.

 Кадр із серіалу «Жіночий лікар. Нове життя»

Сценарій серіалу написаний доволі добротно. Для багатосерійки це означає, що зовсім казкових сюжетів не буде. Наприклад, в одному з епізодів дівчина, дружина військового, втрачає дитину. Одночасно в сусідній кімнаті таємно народжує її свекруха. Старша жінка вирішує підсунути невістці свою дитину, щоб молоді батьки не засмучувалися. Здається, зараз ми побачимо хепі-енд у дусі мексиканського «мила». Але ні. Лікар Гончар на цю аферу не погоджується та чесно розповідає все дівчині. Що там вона далі вирішить з інформуванням батька, залишається за кадром. Тобто хто з глядачів усе ж хоче казку, додумає її сам. Хто ні — ласкаво просимо до суворих буднів. Гарна гра акторів першого плану (українських, звісно) компенсує всі ці загравання з мильними операми.

Єдиний крупний недолік, який важко виправдати, — це самоплагіат. Легенда лікаря Гончара — це калька з біографії головного героя першого та третього сезону, лікаря Широкова. В обох випадках ці персонажі — вдівці та батьки-одинаки. Обидва в перший робочий день приходять у клініку з дітьми та залишають їх гратися в дитячому кутку під наглядом адміністратора. Обидва відразу стикаються з заздрістю колег, але інтригам перешкоджає їхній професіоналізм і порядність. Лікарі з порога рятують важливу пацієнтку та завдяки цьому отримують роботу.

Малоймовірно, щоб сценаристи сподівалися на склероз прихильників серіалу та просто використали старий матеріал повторно. Можливо, це свідома алюзія, адже третій сезон, де з’ясувалися подробиці особистого життя Широкова, був першим для цієї команди сценаристів. Тож перезапуск серіалу символічно почати з тієї ж історії, але на новий лад. Утім, серед коментарів від глядачів я не побачила жодного, хто б цю алюзію зрозумів.

 Кадр із серіалу «Жіночий лікар. Нове життя»

Загалом команда серіалу вловила настрої українського суспільства та створила актуальних персонажів. Головний герой нового сезону — мужній, упертий і безкомпромісний прибічник справедливості, а не м’яка душка, яким був Широков, чи занурений в особисті справи мачо, яким був головний герой Родіонов із четвертого та п’ятого сезонів. За каноном серіалу, керівник клініки, де працює головний герой, — нормальна людина, не схильна до істерик і корупції. В новому серіалі творці не лише зберегли традицію, а ще й зробили адекватним куратора з профільного міністерства. Напевно, вирішили, що зараз будь-які натяки на хабарників і злодіїв при владі «не зайдуть». Усі проблеми для головного  героя створюють представники середньої керівної ланки: заступник директора Сердюк і начмед Пишна. Ці горе-коханці хоч і роблять капості, але не виглядають непоборною силою через свою безглуздість. Упевнена, що надалі вони ще нароблять біди. Але навряд чи таких героїв можна ненавидіти. Це добре, бо ненависті нам і в житті вистачає.

У серіалі побільшало гумору, адже додалися яскраві комічні другорядні персонажі. Два брати, медбрат Максим і лаборант Андрій, які постійно сперечаються та  підколюють один одного, чудово розряджають атмосферу.

 Кадр із серіалу «Жіночий лікар. Нове життя»

Наостанок згадаю ще два моменти, які мене потішили за той десяток серій, що вийшли станом на 16 жовтня. По-перше, в серіалі звучить не просто українська, а гарна українська. Російськомовні глядачі в приємний спосіб можуть покращити словниковий запас.

— Маріє Антонівно, от скажіть. Я на батька подібний? Ну, одна мармиза? — питає прибиральницю Марію Антонівну медбрат Максим.

— Ну, не знаю, здається, ти в маму. А от Андрій — той викапаний батько, — відповідає вона.

— Ні, неправда. Я кучерявіший! — сперечається хлопець.

— Не мороч мене, знайшов проблему! От у мене за парканом забудовник ставок нищить. Я звідти город поливаю, садок. І жаби так гарно кумкають… — зітхає жінка.

Справжній діалог із мовних курсів, погодьтеся.

А по-друге, серіал займається ненав’язливою просвітницькою роботою. Деінде герої пояснюють медичний сленг, якісь тонкощі діагностики хвороб чи юридичні нюанси. 

  Кадр із серіалу «Жіночий лікар. Нове життя»

Загалом мені здалося, що серіал «Жіночий лікар. Нове життя» створений із великою повагою та любов’ю до людей і до життя взагалі. Чи то в мене настрій особливий, чи він такий в авторів сценарію й акторів? Але, скоріш за все, він однаковий у всіх, хто зазирнув у російське пекло.