Телеграм-канали намагаються просувати тезу, що журналісти бояться молодих і прогресивних молодиків з месенджерів. Це маячня

Цікаво, як телеграм-канали і деякі люди намагаються змістити акцент у вчорашній дискусії про «Труху» у президента. Цікаво, але недолуго. Тож давайте трохи на професійному.

Месенджери і соцмережі вже давно переграли новинні сайти. Це не теорія. Згідно останнього звіту Інституту Ройтерс, лише 22% відсотки людей start their news journeys (просто вдала фраза) з новинних сайтів. Всі інші одразу йдуть на інші майданчики. Це сталось не в одинь день. Журналісти по усьому світу до цього готувались і інвестували гроші в розвиток своїх сторінок в соцмережах і в месенджерах. І у них це непогано вийшло. Успішне медіа зараз неможливе, якщо воно існує на одній платформі. Зараз нормально мати окремі продакшени під інстаграм, вотсап, ютюб, телеграм. Бабель, наприклад, для телеграму (66 тисяч підписників) робить окремий контент і телеграм завжди в пріоритеті, якщо йдеться про важливі новини. Перефразовуючи класику — Telegram first. Тож класичні медіа не просто не воюють з месенджерами і соцмережами, вони давно зробили на них ставку і активно розвивають.

Проблема того, що у нас узагальнено називають телеграм-каналами, не в тому, що вони живуть виключно в телеграмі, а в тому, що це помийки, які замість якісних матеріалів генерують інформаційний шум, фейки і грають на емоціях, замість інформування. Це власне, як порівнювати гарно приготовлений стейк зі свіжого мʼяса, з обгорткою цього шматка, яку викинули на помийку. Пахне мʼясом, щось спільне має, але абсолютно різні речі.

Тож коли телеграм-канали намагаються просувати тезу про те, що динозаври-журналісти бояться молодих і прогресивних молодиків з месенджерів — це маячня. І так, це стосується багатьох сайтів. Помийки треба ділити не за тим, яким чином вони доставляють свій контент до читача, а за самим контентом. У анонімних телеграм-каналів багато союзників в класичному новинному інтернеті. Більше того, ці «прогресивні» телеграми використовують старі як світ методи агресивних таблоїдів. І власне «динозаври»  це саме такі помийки, бо їдуть на давньому перевіреному принципі жовтої преси — бреши, лякай, грай на емоціях. Якщо власники цих каналів думають, що вигадали ноу-хау, це говорить лише про те, як погано вони знають історію медіа. Робити популярним лайно — легко.

Окремий пост можна написати про небезпеку самого телеграму, але це інша історія, яка висить над усіма і колись боляче вдарить по голові.

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал публікації за посиланням.

Катерина Коберник,  шеф-редакторка видання «Бабель»

Ілюстративне фото: Getty Images