Група Вагнера як виклик правам людини в усьому світі: У пошуках рішення для притягнення до відповідальності

Дискусія про вагнерівців, яку організувала Медійна ініціатива за права людини, відбулася в рамках міжнародної конференції “Crimea Global.

Understanding Ukraine through the south”.

Перед початком основної частини обговорення Ольга Решетилова, голова МІПЛ і модераторка панелі, запросила до слова колегу Тетяну Катриченко, яка презентувала розслідування діяльності Групи Вагнера в Україні.

Катриченко розповіла про воєнних злочини, які вчиняють вагнерівці, підкресливши, що МІПЛ володіє прямими доказами того, що вагнерівці катували військовополонених українців, вбивали їх із особливою жорстокістю, в тому числі відрізали голови.

Катриченко наголошує, що Група Вагнера контролюється і фінансується Росією.

І це надзвичайно важливо памʼятати під час встановлення відповідальності за скоєні вагнерівцями злочини не лише на території України, а й на території країн Глобального Півдня.

- Реклама -.

Першим зі спікерів слово взяв Мазен Дарвіш, представник Сирійського центру ЗМІ та свободи слова.

Він зазначив, що в Сирії вагнерівці відкрито ідентифікують себе як росіяни, вони масово вбивали і катували цивільне населення в Алеппо, змушували людей тікати зі своїх домівок.

Спікер наголосив на тому, що Росія заперечує будь-які звинувачення на адресу Групи Вагнера, ігнорує розслідування проти її представників, однак поширює пропаганду, зображуючи вагнерівців миротворцями і борцями за свободу.

Про діяльність Групи Вагнера на території Африки розповів Умару Пол Коалага, засновник Інституту стратегії та міжнародних відносин (ISRI), Буркіна-Фасо.

За його словами, в Африці вагнерівці переслідують не лише військові, але й комерційні цілі, намагаючись узяти під контроль родовища корисних копалин і підприємства.

В країнах Західної Африки, за словами спікера, весь час відбуваються державні перевороти, тому перед Групою Вагнера, яка підтримує збройні формування, націлені на захоплення влади, відкриті широкі можливості.

“Ми очевидці того, як Росія завдяки пропаганді просуває серед країн Африки наратив, що справжній колонізатор не вона, а Франція.

І місцева влада, яка керую країнами в результаті переворотів, заявляє, що саме Росія — носій світла, носій тих ідей, які треба запровадити всюди в Африці.

Хоча насправді це темний шлях, це шлях диктатури”.

Пан Коалага підкреслив, що нестабільністю в регіоні активно користується Росія.

Вона надає підтримку злочинним режимам, які не хочуть вільних виборів, і веде колонізаторську політику щодо країн африканського регіону, загарбуючи їхні природні ресурси.

Водночас РФ продовжує наполягати, що не є колонізатором.

Пан Коалага наголосив на важливості боротьби з російської пропаганди в цьому регіоні та рекомендував демократичним силам приділяти більше уваги створенню незалежних аналітичних центрів та засобів масової інформації, аби викривати корумповані режими.

Армандо Армас, венесуельський юрист, активіст і політик, член Національної асамблеї Венесуели, поділився власним досвідом викриття діяльності Групи Вагнера у Венесуелі.

Він розповів, що Росія підтримує відносини з Венесуелою не лише на стратегічному, а й на тактичному рівнях.

Так званих “зелених чоловічків”, яких РФ використовувала для захоплення Криму в 2014 році, неодноразово помічали і в Венесуелі, куди РФ надсилала солдатів без розпізнавальних знаків.

Серед них були й вагнерівці.

Вони підтримують місцевий диктаторський режим.

Окрім цього, спікер наголосив, що Росія активно поширює пропаганду та дезінформацію у Венесуелі, приділяючи значну увагу розширенню своїх медійних представництв у регіоні.

“Вторгнення Росії в Україну — це не локальний конфлікт.

Це глобальна війна проти демократії.

Росія намагається поширити свій вплив по всьому світу.

І для цього вона спирається на диктаторські режими.

Венесуела і Росія мають стратегічні відносини.

Зараз режим Ніколаса Мадуро вивчає російський досвід використання в Сирії регулярної армії і вагнерівців.

Те саме вони хочуть реалізувати у Венесуелі”.

Офіцер ЗСУ Максим Тимочко, який служить в юридичному департаменті Міноборони, підняв питання правового статусу вагнерівців в Україні.

Він пояснив, що згідно з Женевською конвенцією, вагнерівців можна вважати комбатантами, оскільки в російсько-українській війні вони явно контролюються збройними силами Росії.

Більше того, Володимир Путін публічно зізнався в тому, що саме Росія фінансує Групу Вагнера.

“Говорячи про правовий статус вагнерівців, важливо визначити, хто вони: комбатанти, найманці чи терористи? Український уряд практикує визнавати їх комбатантами, аби потім обмінювати на полонених українських військових”.

Водночас вважає Тимочко, що оскільки статус вагнерівців жодним чином не визначений в російському законодавстві, то в контексті їхньої участі в інших збройних конфліктах їх можна вважати найманцями.

Наприклад, коли ті влаштовують державні перевороти в країнах Африки.

Юрист наголошує, що згідно з міжнародним правом, якщо людина не є громадянином країни, в якій стається переворот, і не є громадянином країни, яка бере участь у міжнародному конфлікті, вона є найманцем.

Коли ж мова йде про вагнерівців, які діють на території України, то це здебільшого росіяни, тобто вони не найманці.

Офіцер ЗСУ наголошує, що вагнерівців можна притягувати до відповідальності як терористів, оскільки ті причетні до численних терактів.

Однак останнім часом практика українського уряду полягає в тому, щоб визнавати вагнерівців комбатантами.

Це робиться для того, аби їх можна було обмінювати на військовополонених українців.

Максим Тимочко зазначає, що паралельно процесу обміну триває розслідування воєнних злочинів полонених вагнерівців, за результатами яких Україна притягує їх до відповідальності.

У той же час міжнародними партнерами Україна маркує їх як бойовиків-терористів, оскільки, каже Тимочко, вагнерівці де-факто є мережею організованих угруповань, що діють у різних країнах світу в інтересах агресивної гібридної політики Росії.

Доктор Сорча Маклеод, дослідниця в галузі прав людини, яка брала участь у розробці Документу Монтре та Міжнародного кодексу поведінки приватних постачальників послуг безпеки, додала кілька тез для пояснення проблематики правового статусу вагнерівців.

На її думку, оскільки вагнерівці беруть участь у російсько-українському збройному конфлікті, то в розумінні Женевських конвенцій їх можна вважати найманцями, бо мова йде про конфлікт між двома державами.

Водночас доктор Маклеод пропонує вважати вагнерівців proxy-силою в тих країнах, де конфлікт має ознаки внутрішнього.

Росія, каже вона, спеціально використовує їх як proxy-силу саме для уникнення відповідальності за свої дії.

“Робоча група ООН працює по Групі Вагнера з 2018 року.

Утім у нас є лише одне успішне судове рішення щодо бойовика з цієї групи.

Це сталося в червні цього року, коли громадянина Киргизстану було притягнуто до кримінальної відповідальності за найманство”.

Доктор Маклеод підкреслює, що важливо розібратися в мотивах, які штовхають людей ставати найманцями.

Говорячи про Групу Вагнера, вона відзначає не лише фінансову зацікавленість її учасників, але й ідеї неонацизму та російської експансії на території інших держав, якими вони керуються.

Наводимо найяскравіші цитати наших спікерів.

Максим Тимочко, офіцер ЗСУ, юридичний департамент Міноборони України.

“Росія веде агресивну гібридну війну проти України.

І залучення у цю війну Групи Вагнера — це добре спланована операція РФ, яка довела чисельність вагнерівців в Україні до десятків тисяч, перетворивши їх на потужну військову силу Росії”.

“Група Вагнера — це аж ніяк не приватна військова компанія.

Вони можуть себе так називати, але це організована мережа угруповань, яка просуває інтереси Росії.

Просуває в Африці, Україні, Південній Америці”.

“Росія намагається відновити ефективний контроль над Групою Вагнера, який свого часу втратила.

Вона хоче зробити вагнерівців частиною своїх збройних сил”.

“Говорячи про правовий статус вагнерівців, важливо визначити, хто вони: комбатанти, найманці чи терористи? Український уряд практикує визнавати їх комбатантами, аби потім обмінювати на полонених українських військових”.

“Численні факти підтверджують, що Група Вагнера в Україні підконтрольна ЗС РФ, які забезпечують вагнерівців зброєю, логістикою, розвідданими тощо.

До того ж, Група Вагнера фінансується Росією.

Це визнав Путін”.

“З погляду права вагнерівці можуть бути найманцями в Буркіна-Фасо, Венесуелі чи будь-де, коли вони скидають уряди.

Утім під час міжнародного збройного конфлікту, зокрема між Росією і Україною, вони не найманці, бо є громадянами РФ, яка є учасницею конфлікту”.

Армандо Армас, венесуельський юрист, активіст, політик, член Національної асамблеї Венесуели, викривач діяльності Групи Вагнера у Венесуелі.

“Вторгнення Росії в Україну — це не локальний конфлікт.

Це глобальна війна проти демократії.

Росія намагається поширити свій вплив по всьому світу.

І для цього вона спирається на диктаторські режими.

Венесуела і Росія мають стратегічні відносини.

Зараз режим Ніколаса Мадуро вивчає російський досвід використання в Сирії регулярної армії і вагнерівців.

Те саме вони хочуть реалізувати у Венесуелі”.

“Група Вагнера керується не ідеологією, вона керується логікою ринку.

Ці люди воюють заради прибутку.

Венесуела, звідки я, має величезні запаси нафти, алмазів та інших корисних копалин.

Саме тому Венесуела стала центром для цих поганих хлопців”.

“Після 2000 року ми думали, що нові революції відбуватимуться лише в мирний спосіб, але насправді відбувається зворотній процес.

Вважалося, що ніхто не застосовуватиме зброю проти мирних людей, але ці засади нівелюється жорстокою реальністю.

Диктаторські режими покладаються на найманців із приватних військових компаній і Група Вагнера — одна з них”.

Умару Пол Коалага, засновник і виконавчий директор Інституту стратегії та міжнародних відносин (ISRI), Буркіна-Фасо.

“Авторитарні режими в Африці заручилися підтримкою російських військ під виглядом Групи Вагнера в обмін на доступ Росії до природних ресурсів.

Все це робиться на шкоду суверенітету і стратегічним інтересам цих країн.

Однак диктаторів це не хвилює.

Вони зацікавлені зберегти свою владу”.

“Росія через Групу Вагнера має війська в Лівії, Центральноафриканській Республіці, Малі, Мозамбіку, Мадагаскарі.

У неї також тісні зв’язки з Суданом, Камеруном і Буркіна-Фасо”.

“Сьогодні Росія, використовуючи вагнерівців, намагається посилити свою глобальну позицію, аби змусити світ сприймали РФ як велику державу.

За допомогою Групи Вагнера вона підриває демократію і нормалізує авторитаризм”.

“В Африці завдяки російській пропаганді створюється міф, що Група Вагнера — це мало не миротворці.

Авторитарні режими, які здебільшого приходять до влади в результаті військових переворотів, все більше спираються на Групу Вагнера, яка допомагає їм втримати владу”.

“Ми очевидці того, як Росія завдяки пропаганді просуває серед країн Африки наратив, що справжній колонізатор не вона, а Франція.

І місцева влада, яка керую країнами в результаті переворотів, заявляє, що саме Росія — носій світла, носій тих ідей, які треба запровадити всюди в Африці.

Хоча насправді це темний шлях, це шлях диктатури”.

“Група Вагнера дуже добре фінансується.

Місцеві африканські бюджети дуже обмежені, але гроші для вагнерівців вони знаходять”.

“Політичний вплив Групи Вагнера і Росії в Африці величезний.

Щойно ви почнете розмову про демократичні вибори, ви відразу станете їхньою мішенню.

Тому що Група Вагнера і Росія зацікавлені лише в одному.

Вони хочуть заграбастати наші природні ресурси”.

Д-р Сорча Маклеод, дослідниця в галузі міжнародного права прав людини, Великобританія.

“Робоча група ООН працює по Групі Вагнера з 2018 року.

Утім у нас є лише одне успішне судове рішення щодо бойовика з цієї групи.

Це сталося в червні цього року, коли громадянина Киргизстану було притягнуто до кримінальної відповідальності за найманство”.

“Необхідно усунути першопричини, чому людина стає найманцем.

Це фундаментальний аспект.

Якщо ми подивимося на Групу Вагнера, то, крім грошей, це пов’язано з неонацизмом та ідеєю створення великої Росії.

Тобто у них є мотивації, які виходять за рамки суто фінансів”.

“Аби забезпечити відповідальність злочинців, необхідно, щоб всі держави криміналізували найманство.

За дії, пов’язані з вербуванням, навчанням і фінансуванням найманців має бути кримінальна відповідальність.

Це гарантує жертвам доступ до правосуддя”.

“Необхідно запровадити механізми універсальної юрисдикції, аби національні суди могли переслідувати осіб за воєнні злочини і злочини проти людяності, які громадяни скоїли за межами території країн, де розташовані ці суди”.