«Путівник пеклом»: hromadske зняло фільм-розслідування про викрадення Росією та повернення додому української дитини

17 жовтня у Будинку кіно hromadske презентувало фільм-розслідування «Путівник пеклом», який розповідає про викрадення Росією українських дітей.

Один із героїв фільму 9-річний Микита Біланчук на початку повномасштабного вторгнення перебував на лікуванні в Олешківському інтернаті, а його бабуся Поліна Кіндра — у Польщі, куди поїхала на заробітки. Росіяни ж на окупованій Херсонщині встановлювали свій лад, і діти з сиротинців стали жертвами депортації.

У квітні 2023 року команда журналістів-розслідувачів hromadske розпочала досліджувати викрадення росіянами українських дітей з окупованих територій. Вони змогли верифікувати список зі 105 вихованців Олешківського інтернату, які на момент вторгнення перебували в його стінах і місце перебування яких на той час було невідоме. Серед них — і Микита Біланчук.

Керівниця відділу розслідувань Hromadske Ярослава Вольвач

«Ми обдзвонювали їхніх рідних, намагаючись з’ясувати долі дітей. Деякі історії були щасливі, батьки їх забрали з інтернату на початку повномасштабного вторгнення. Ми намагалися скоординувати родичів із дітьми. Частина з них досі перебуває у Скадовську, а частина — у Стрілковому, Генічеський район, на Херсонщині. З Поліною Кіндрою, бабусею хлопчика, ми просто відчули, що можемо бути корисними одна одній», — розповіла керівниця відділу розслідувань Hromadske Ярослава Вольвач, яка і веде оповідь у фільмі.

Це був лише початок історії, яка розтягнулася на три місяці, тисячі кілометрів доріг, очікування, невідомості, сліз, зневіри, проблиску надії — і так кілька разів по колу. Поліна Кіндра оббивала пороги інтернату та бюрократичних установ окупантів, щоразу повертаючись ні з чим. Це той шлях, який проходять рідні малих, яких викрали росіяни.

«Це було дуже довго і дуже складно. Найтяжче, це коли кожного разу думаєш: от тепер уже точно вдасться! Але знову не вдається! І ти з цим нічого не можеш зробити. Це тільки одна історія. А насправді більше як 19 тисяч імен, про які ми можемо говорити, це депортовані діти», — розповіла Ярослава Вольвач.

Героїня фільму-розслідування «Путівник пеклом» Поліна Кіндра у червні 2023 року приїхала з Польщі в Україну, щоб повернути онука Микиту. Вона розповіла, що зідзвонилася з директором інтернату, де перебував хлопчик, оформила всі документи та, подолавши шлях через Європу, Росію та Крим, приїхала на окуповану росіянами Херсонщину.

Кадр з фільму: Поліна Кіндра та директор інтернату

Але онука їй не віддали. Спочатку говорили, що нібито документи неправильно оформлені. Переоформлення довелося чекати три тижні в окупованому Джанкої. Потім жінку змусили зробити тест ДНК, щоб підтвердити спорідненість із дитиною, а на його результат довелося чекати в Москві. Нарешті, на руках у пані Поліни — папірець, який доводить, що Микита її онук.

Та на цьому кола пекла не закінчуються. Так званий директор інтернату висунув нову умову: пані Поліна має взяти російський паспорт! І знову біг по колу, оббивання нових порогів. Погодилися віддати Микиту бабусі лише при пропагандистських телекамерах, коли уповноважена при президентові Росії з прав дитини Марія Львова-Бєлова особисто приїхала, щоб узяти участь у цьому кіно.

«Цинізм цієї історії у тому, що Росія каже “велкам, приходьте та забирайте”, але повертати дітей, які мають батьків, родичів, — надзвичайно складно. Це багатогодинні допити ФСБ, ув’язнення, депортації, детектори брехні, тести ДНК. Коли Поліна пройшла цей складний шлях, навіть Львова-Бєлова приїхала зі своїми телекамерами, щоб далі через свою отруйну пропаганду показувати, як вона піклується про дітей. Ворог робить усе, щоб цих дітей залишити у себе. Досить часто запитують: навіщо Путіну діти? Бо в його плані зі знищення України діти займають перше місце. Він викраде покоління дітей, частину вижене з України — а 30% дітей виїхали з батьками в інші країни, 20% живуть під владою Росії на окупованих територіях і в Росії. З 2014 року дитячого населення у нас залишилось удвічі менше. Щоб знищити Україну, треба знищити ідентичність, і легше це зробити в дітях», — розповів на презентації стрічки Микола Кулеба, керівник фонду Save Ukraine, який допомагав Поліні Кіндрі повертати онука.

Керівник фонду Save Ukraine Микола Кулеба

«Я пам’ятаю Поліну рік тому, коли побачив її ввімкнення з Польщі у якійсь телевізійній програмі. Вона плакала та просила повернути їй дитину. Я тоді сказав, що ми зробимо все, що можемо. Але тоді я поняття не мав, де перебуває дитина та що з нею. Саме тоді для нас цей шлях почався. У нас таких історій багато. 197 дітей ми повернули з окупованих територій, із Росії — дітей, які були депортовані. Діти з інтернатних закладів — найвразливіша категорія, їх найпростіше вивезти в Крим чи в Росію. До речі, ми зараз розслідуємо, скільки в Олешківському інтернаті дітей уже померло. Щонайменше, четверо. Ми не можемо знайти всіх дітей і дорослих, які там перебували. Їх відправили у різні заклади, і росіяни приховують цю інформацію. Для них Save Ukraine — це терористична організація, бо ми “викрадаємо” дітей із нових російських регіонів. Ви уявляєте, який цинізм та маніпуляція?», — сказав Микола Кулеба.

Весь шлях разом із пані Поліною пройшла і команда розслідувачів hromadske.

Кадр з фільму: Ярослава Вольвач та Микита Біланчук

«За весь той час, що ми провели разом із бабусею дитини, вболіваючи за повернення Микити — ми стали рідними людьми. Для мене ця історія тривала з квітня, це кілька місяців мого власного життя. Це неспання ночами через розмови з Поліною, яка була в Криму. Це розмови з її чоловіком, який не розуміє, чому вона не повертається, бо ми казали про два-три тижні, які в результаті розтягнулися на місяці. Для мене ця історія закінчилася лише 6 вересня, коли я побачила хлопчика», — розповіла Ярослава Вольвач.

Під час перегляду фільму «Путівник пеклом»

«Путівник пеклом» — це не просто історія 9-річного Микити Біланчука та його бабусі, яка поїхала за хлопчиком на тимчасово окуповану територію. Це історія багатьох українців, які проходять усі кола пекла, щоб повернути дітей із депортації.

Фільм вже можна переглянути на YouTube-каналі hromadske.

Над фільмом працювали:

Авторка фільму — Ярослава Вольвач;

Журналіст — Ілля Лукаш;

Журналістка — Інна Попович;

Журналіст — В'ячеслав Касім;

Оператор — Олександр Ратушний;

Режисер — Андрій Скоробогатов.

Фото: Максим Поліщук/«Детектор медіа»