Вибори під час війни: чому Захід просить, Зеленський торгується, а Конституція "мовчить"

Другий строк Володимира Зеленського починає набувати цілком конкретних рис. Так, в інтерв’ю румунським ЗМІ президент України заявив, що готовийбрати участь у виборах під час триваючої війни: "Я не можу втекти під час війни", — заявив гарант. А зважаючи на те, що раніше президент попереджав про можливістьдовготривалої війни, друга каденція Володимира Зеленського — цілком вірогідний сценарій.

Але! Вибори під час війни ще потрібно провести, а це завдання із "зірочкою", адже питання безпеки, законності та небажання самої влади — неабиякі перепони на цьому шляху. Чи можливі президентські вибори під час війни, розбирався "Телеграф".

Два підходи

Влітку спікер ВР Руслан Стефанчук зробив гучну заяву, мовляв Конституція не забороняє проводити вибори під час воєнного стану. Чи насправді це так?

Заява Стефанчука розколола експертне середовище на два табори: прихильників спрощеного підходу до законодавства і більш складного.

Спрощений підхід. Що стосується парламентських виборів, то тут все більш-менш однозначно: закон "Про правовий режим воєнного стану" прямо забороняє проводити вибори до ВР в умовах воєнного стану, а 83 стаття Конституції каже, що "у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного стану".

З президентськими виборами все інакше. З одного боку, все той же закон "Про правовий режим воєнного стану" так само прямо забороняє проводити і президентські вибори. Але! В Конституції такої прямої заборони нема. Є лише опосередкована:

"Є стаття 108 Конституції, яка каже про те, що президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного президента. А оскільки воєнний стан і вибори не проводяться, то діючому президенту відповідно продовжуються повноваження, адже новообраного нема", — пояснює "Телеграфу" експерт з політичних питань Українського інституту майбутнього Ігор Попов.

Та одночасно з цим, в 103-й статті Конституції навпаки йдеться про те, що президент обирається строком на п'ять років, і винятків, які б дозволяли гаранту затриматися на посаді, не передбачено. Тобто закон вступає у конфлікт з Конституцію, а коли так, то доить просто змінити закон, щоб провести чергові президентські вибори.

Складний підхід. Полягає в тому, що для президентських виборів відбутися самими лише змінами до закону про воєнний стан не вийде.

"Це не вигадка закону і не його фантазія. Заборона проведення виборів в законі ґрунтується на конституційних положеннях. Змінити закон буде явно недостатньо, тут питання треба вирішувати з Конституцією", — запевняє "Телеграф" колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера.

Про що мова? Навіть якщо Конституція прямо і не забороняє вибори президента під час воєнного стану, вона дає рамку з п’яти принципів взагалі будь-яких виборів в Україні.

"Це принципи загального, рівного, прямого виборчого права, принцип вільних виборів і таємного голосування (71 стаття Конституції. — Ред.). І щоб реалізувати всі ці принципи під час воєнного стану, не повинні обмежуватися право на свободу думки і слова, свободу пересування і вільний вибір місця проживання, на мирні зібрання і багато іншого. Тобто під час дії воєнного стану неможливо провести вибори так, щоб не порушити принципи, закладені в 71-й статті Конституції", — підкреслює Магера.

І це не просто якісь юридичні містифікації. Згадаймо драматичні президентські вибори 2004 року. Тоді Верховний суд анулював результати другого туру, згідно з якими переміг Віктор Янукович. Формулювання, з яким ВСУ скасував результати звучить так: "порушення принципів виборчого права", "що виключає можливість достовірно встановити результати дійсного волевиявлення виборців в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі".

Звісно, тоді контекст порушення конституційних принципів виборчих прав був зовсім інший (махінації ЦВК, фальсифікації). Зараз же принципи виборчого права неодмінно будуть порушені через безпекову ситуацію, неможливість голосування на фронті, мільйони біженців, обмеження воєнного стану.

"З такої нагоди росіяни можуть і "Кинджала" не пожаліти, щоб якусь виборчу дільницю обстріляти, перетворивши свято демократії на всеукраїнську трагедію", — додає в коментарі "Телеграфу" політолог Петро Олещук.

Але так чи інакше, безвідносно контексту, конституційні принципи виборів постраждають і нічого спільного з демократією цей процес не матиме. Це доводить і європейський досвід: 1992 року в Хорватії під час збройного конфлікту провели парламентські та президентські вибори, які у підсумку було визнано недемократичними.

"Можна провести імітацію виборів, але якщо ми кажемо про вибори як елемент демократії, вони фізично неможливі в умовах війни. На жаль. Подобається це комусь чи ні", — підкреслює в коментарі "Телеграфу" нардеп від "Голосу", член комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Сергій Рахманін.

Для чого це потрібно

Якщо при умовно складному підході навіть теоретична можливість проведення виборів виключається, то при спрощеному підході, коли досить лише змінити закон, вибори можливі.

"Або Конституційний суд дає тлумачення і в комплексі оцінює, що до кінця воєнного стану вибори не проводяться і в зв’язку з принципом безперервності влади, президент виконує свої повноваження до нових виборів. Або ми проводимо президентські вибори", — пояснює Попов.

Але для чого парламенту, з пропрезидентською монобільшістю, раптом взагалі могло б знадобитися змінювати закон і рухатися в бік виборів?

Варіантів три: тиск суспільства, тиск опозиції, тиск союзників.

Тиску суспільства як такого нема. Згідно з вересневим опитуванням Центру Разумкова, 64% українців негативно ставляться до ідеї проведення загальнонаціональних виборів.

"Суспільство, в принципі, це приймає, що перенос виборів це не є якась забаганка, адже триває активна війна", — каже Петро Олещук.

Про тиск опозиції також важко говорити.

"Я жодного разу не чув, щоб хтось збирався змінювати закон. Але навіть якщо він і буде змінений, в умовах війни вибори провести неможливо незалежно від прізвища президента: неможливо створити коректний реєстр виборців, проводити агітацію, провести безпечні вибори, тому що частина територій окупована, виборчі дільниці сформувати неможливо, адже населені пункти перебувають під обстрілами. І з військово-політичної точки зору це недоцільно, адже тоді відбувається зміна Верховного головнокомандувача, голови РНБО, що ускладнює процес управління. В умовах війни неможливо проводити вибори", — запевняє Сергій Рахманін.

"Щоб провести президентські вибори, має бути консенсус політичних еліт України. В переважній більшості суспільство проти того, щоб проводити будь-які вибори під час війни. У нас експертна спільнота проти цього і влада проти цього", — додає Ігор Попов.

Демократичний "товар"

А от ситуація з позицією союзників не така безхмарна. Можна було б відмахнутися і вважати, що заява сенатора-республіканця Ліндсі Грема про необхідність проведення в Україні виборів наступного року, ісхожа позиція президента ПАРЄ Тіні Кокса — це окремі думки політиків. Але той факт, що президент реагує на ці "подразники", пройшовши стадії від "заперечення" (коли каже, що вибори неможливі черезбезпекову ситуацію), до "торгів" (заява Зеленського про виділення 5 млрд грн на вибори) і "прийняття" (другий строк, якщо війна триватиме), все це каже про те, що принаймні непублічно така дискусія в таборі партнерів існує.

"А ми сьогодні критично залежимо від економічної і військової допомоги наших партнерів. Якщо є така залежність, то як гадаєте, треба виконувати рекомендації тих, від кого ти залежиш, чи ні", — ставить не риторичне питання політичний аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич, коментуючи ситуацію "Телеграфу".

Але навіщо союзникам така гіпертрофована демократія в Україні? На думку експертів видання, це робиться "не зі зла".

"Щоб Захід міг ефективніше "продавати" підтримку України своїм виборцям, їм треба показати базовий концепт у дії: демократія протистоїть тиранії. Це легше "продати" західному виборцю, адже ця проста схема вписується в їхній світогляд. А тут вибори переносяться… Це ж "неправильно", в демократії треба вибори проводити вчасно", — пояснює Олещук.

"Щоправда, в країнах західних демократій за останні 80 років повномасштабні бойові дії не вели, тому вибори там і не переносили", — додає Попов.

Як аргументи Заходу на користь виборів під час війни можна почути посилання на рамкові юридичні декларації, наприклад, на Конвенцію про права людини, де зазначається, що права та свободи найкраще підтримує "ефективна політична демократія". Або ж на "Копенгагенський документ ОБСЄ" в якому вказано, що вибори слід проводити "з розумною періодичністю".

"Але вони [союзники] просто не мають уяви, що у нас відбувається. Вони звикли вважати, що в США була війна, а там проводили вибори, значить і в Україні так має бути. При цьому США були за тисячі кілометрів від театру бойових дій і жодна бомба за всю Другу світову не впала на території США. То зрозуміло, що там можна було проводити вибори", — резюмує Олещук.

Однак парламентарі переконують, що корисніше керуватися внутрішніми інтересами.

"Партнери, союзники, вороги… Вони можуть наполягати на будь-чому, але Конституція в 19-й статті прописує, що в Україні все має відбуватися в межах і спосіб, визначених Конституцією і законами. Якщо Конституція забороняє проведення парламентських виборів під час дії воєнного стану, а закон забороняє проведення будь-яких виборів, то точка зору партнерів може цікавити тільки їх", — зазначив Сергій Рахманін.