Провал путіна в Китаї: причини та наслідки

Візит російського диктатора володимира путіна до Китаю 17 та 18 жовтня був ув’язаний з III Міжнародним форумом "Один пояс, один шлях". Замість тріумфального прориву, про який мріяла кремлівська пропаганда, він став чимось пересічним. путін, який вперше вибрався у солідну закордонну поїздку після видачі в березні 2023 року Міжнародним кримінальним судом у Гаазі ордера на його арешт, став лише "одним з..." на заході, зібраному лідером КНР Сі Цзіньпіном.

Їхня особиста зустріч була недовгою, а інформація за її підсумками – вельми розмитою. А зустріч з політиками рівня угорського прем’єра Обрана – явно не те, на що сподівався кремлівський старець. Експерти розповіли "Телеграфу" про причини путінського провалу в Китаї.

Пекінський хан та московський раб

Колишній голова Міністерства закордонних справ України Володимир Огризко розмірковує так:

"Ситуація читається дуже просто. Є васал путін і є сюзерен – Сі. І вони зустрілися, щоб уточнити, як далі розвиватиметься їхня взаємодія. За більш ніж 600 днів широкомасштабної війни проти України путін досяг "принципового успіху" – повністю ліг під Китай. До початку відкритого вторгнення в росії були економічно вигідні відносини з Заходом, який ставився до путіну хоч і упереджено, але водночас з певною цивілізаційною повагою (як до партнера, з яким потрібно намагатися вибудовувати більш-менш нормальні відносини). Але варварський напад на Україну змінив усе. Для Заходу путін тепер – парія. А у відносинах з Китаєм немає і проблиску тих відносин, які раніше були у путіна з Заходом".

За словами експерта, у випадку з КНР – це відносини хана (Пекін) із рабом (москва). У принципі, традиційна для росії минулого система відносин, зазначає дипломат.

"Але зараз, — наголошує він, — відбувається дуже явне опускання нинішньої Московії до рівня Московського князівства. Коли той чи інший князь їздив у Сарай (ставку Орди) за ярликом на правління".

За час відкритої війни проти України росія стала сировинним придатком КНР, наголошує Володимир Огризко. За півтора року китайські гроші так сильно увійшли до російської економіки, що вже можна цінники виставляти в юанях. При цьому Китай наповнив рф своїми товарами під зав’язку. "Імпортозаміщення" у вигляді наклеювання на китайські авто російських назв ситуацію не змінює, зазначає експерт. Російська економіка неймовірними зусиллями поки що тримається. Але кульбіти рубля є підтвердженням того, що криза наближається.

"У такій ситуації у путіна єдиний спосіб порятунку — стати на коліна перед Сі з проханням купувати російські нафту, газ, ліс, руду тощо. Щоб економіка росії з такого ж уклінного становища не опустилася ще нижче. А все інше — прохідне. Адже слідом за економічною залежністю приходить і політична", – пояснює Володимир Огризко.

І тут, продовжує він у гру, може вступити чинник ядерної зброї.

"Цілком можливо, що Китай вимагатиме (якщо вже не зажадав) від путіна, якому допомагає триматися на плаву, деяких технологій, включаючи ядерну компоненту. Фактично йде наступне "партнерство": росія віддає Китаю те, що той забажає, а він дає їй стільки, скільки вважатиме за потрібне", – резюмує екскерівник МЗС.

У росії та КНР різні погляди на співпрацю

Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілія Куса вважає, що візит путіна до КНР та власне форум "Один пояс, один шлях" показали те, що вже певний час було зрозуміло.

"А саме – що росія розглядає співпрацю з Китаєм крізь політико-ідеологічну призму. Винятково. Як спосіб протистояти Заходу на чолі США. А ось Китай розглядає цю співпрацю та свої проєкти в межах ініціативи "Один пояс, один шлях" насамперед крізь економічну призму. І в цьому плані москва та Пекін сильно розходяться. Між ними зберігається ситуативне партнерство проти США, що зрозуміло. Але союзом це назвати складно. І візит путіна це підтвердив", – пояснює експерт.

Коментуючи гіпотетично підсумки зустрічі президента США Джо Байдена із Сі Цзіньпіном, яка може пройти в листопаді, Ілія Куса закликає не мати особливих очікувань.

"Безумовно, сторони намагаються домовитися. Але домовленості стосуватимуться саме зняття напруги у їхніх відносинах. США та КНР продовжуватимуть суперничати. Головна мета – створити якусь рамку цього суперництва. Щоб воно не було некерованим, – наголошує експерт. – По суті, спроба збудувати модель американо-радянської конкуренції періоду Холодної війни. Тільки тепер між США та КНР. Коли конкуренція, суперництво – керовані. Коли йде постійний паралельний діалог, комунікація. Щоб уникнути різкої дестабілізації на світовому рівні”.