Європейські компанії укладають довгострокові газові угоди, що суперечить кліматичним цілям ЄС — Bloomberg

ЄС шукає нових постачальників після того, як Росія різко скоротила експорт газу. Через два дні після того, як ЄС оголосив, що наполягатиме на глобальній відмові від більшості викопних видів палива, компанія Shell Plc підписала 27-річну угоду на купівлю катарського скрапленого природного газу для Нідерландів. 

Це не перша багаторічна угода, яка прив'язує блок до брудного палива після встановленого терміну - лише минулого тижня французька TotalEnergies SE підписала подібний контракт. Ці угоди підкреслюють складність узгодження амбіцій ЄС щодо досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року з необхідністю гарантувати енергетичну безпеку після минулорічної кризи. Про це пише Bloomberg.

"Енергетичні компанії, схоже, роблять ставку на те, що Європі знадобиться більше газу, ніж прогнозують політики", - сказав старший науковий співробітник Центру європейських політичних досліджень Крістіан Егенхофер.

Хоча Європа досягла певних успіхів у заміщенні імпорту дешевого російського газу, який раніше живив її економіку - в основному за рахунок купівлі скраплених версій палива з таких країн, як США або Катар, почати перехід на більш чисті альтернативи виявилося складним завданням.

Уряди країн регіону визначили пріоритетом розвиток відновлюваної енергетики після того, як вторгнення Росії в Україну підкреслило потребу Європи в незалежних джерелах енергії, які також завдають меншої шкоди навколишньому середовищу.

Але висока ціна запозичень і невизначеність щодо комерційної життєздатності деяких технологій призупинили інвестиції і поставили під сумнів досяжність кліматичних цілей Європи. ЄС має обов'язкову мету скоротити викиди парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з 1990 роком, а до середини століття не продукувати чистих викидів.

У понеділок, 16 жовтня, ЄС схвалив глобальну поступову відмову від викопного палива, що означає, що країни можуть спалювати вугілля, газ і нафту лише за умови використання технологій для видалення викидів, таких як уловлювання і зберігання вуглецю. Наразі такі методи обмежені в масштабах. Ця умова стане частиною переговорів на цьогорічному кліматичному саміті Організації Об'єднаних Націй COP28 в Дубаї.

"Довгострокові контракти на постачання газу між виробниками та учасниками ринку не ставлять ЄС у залежність від природного газу, оскільки вони не обов'язково зобов'язують ЄС споживати його всередині країн", - заявив речник блоку з питань енергетики та клімату Тім Макфі.

Згідно з двома угодами, підписаними з Shell, починаючи з 2026 року, QatarEnergy постачатиме до 3,5 млн тонн СПГ на рік на термінал Gate в Роттердамі протягом 27 років. Стільки ж надійде до Франції, яка минулого року зробила розворот у довгострокових угодах щодо СПГ, коли відновила договір про постачання з американським виробником, який розірвала у 2020 році.

Хоча наразі не існує юридичних обмежень для приватних компаній на підписання довгострокових угод, деякі дипломати ЄС занепокоєні, що ці угоди свідчать про те, що найбільші покупці бачать світле майбутнє для газу, попри ставку блоку на відновлювані джерела енергії. Інші спостерігачі кажуть, що це ризик для компаній, які підписують угоди, якщо перехід на більш чисту енергію виявиться успішним.

"Приватні інвестиції в постачання викопного газу після середини століття ризикують опинитися в глухому куті. Особливо з огляду на те, що існує багато питань щодо майбутньої доступності та вартості уловлювання та зберігання вуглецю", - сказав директор з питань Європи в Agora Energiewende Маттіас Бак. 

Тим часом Катар поспішає знайти клієнтів і використовує зростання побоювання щодо енергетичної безпеки для укладення більш довгострокових угод. Він інвестував десятки мільярдів доларів, щоб збільшити видобуток на 64% до 2027 року. Хоча європейські компанії спочатку неохоче підписували довгострокові угоди, Shell придбала акції в ключових катарських СПГ-проектах, а італійська Eni SpA також є зацікавленою стороною. Остання ще не оголосила про подібну угоду.

Цілком можливо, що компанії уклали угоди саме вчасно, оскільки ЄС прагне заборонити деякі контракти на постачання викопного палива, які триватимуть після 2049 року. Законопроект обговорюється країнами-членами ЄС та Європарламентом, а рішення щодо його остаточного вигляду очікується до кінця цього року.

Інші європейські енергетичні компанії виключають можливість укладання таких тривалих угод на тлі кліматичних цілей регіону. За словами представника німецької компанії Uniper, вона не готова укладати контракти на постачання до 2050 року.

Політики ЄС визнають, що деякі енергоємні галузі потребуватимуть викопного палива довше і будуть змушені покладатися на технології видалення викидів, але підкреслюють, що це не повинно використовуватися для затримки кліматичних дій у секторах, де існують ефективні альтернативи.

За словами головного виконавчого директора Woodside Energy Group Ltd Мег О'Ніл, є ознаки того, що європейські покупці починають сприймати такі альтернативи. 

“Хоча довгострокові газові контракти все ще діють, ніхто не каже, що не зацікавлений в інших видах палива в майбутньому, а покупці також цікавляться технологіями уловлювання та зберігання водню, аміаку і вуглецю”, - каже вона.

Проте, за словами Пітера Кларка з компанії ExxonMobil Corp., нагальна потреба у забезпеченні енергопостачання залишає покупцям обмежений простір для маневру, оскільки відновлювані джерела енергії поки що не в змозі заповнити цю прогалину.

"Один урок, який, я сподіваюся, ми винесли з нинішньої геополітичної кризи, полягає в тому, що наявність адекватного енергопостачання та безпеки для задоволення потреб у поставках має вирішальне значення. Ми не можемо передбачити майбутнє, але, безумовно, можемо підготуватися до складних часів", - сказав він.

Раніше повідомлялося, що країни ЄС під час зустрічі у Люксембурзі напередодні кліматичного саміту COP28, який має відбутися у Дубаї наступного місяця, не змогли домовитися про кінцевий термін для поступового скасування субсидій на викопне паливо. 

В МЕА кажуть, що досягнення “нульового” рівня викидів до 2050 року все ще можливе, але для цього необхідно потроїти потужності відновлюваної енергетики до кінця десятиліття і збільшити "зелені" інвестиції до 4,5 трильйонів доларів США на рік у всьому світі до початку 2030-х років.