"Вікові дерева можна і треба рятувати": відомий "лікар дерев" розвіяв поширені міфи

Якщо в парках чи на вулицях ви бачите вікове дерево із залікованим сірою речовиною чи укріпленим залізним болтом стовбуром — це, швидше за все, робота "лікаря дерев". Однак не всі арбористи готові лікувати дерева.

Про те, скільки коштує вилікувати столітнє дерево і коли варто це робити, про стосунки із "Зеленбудом" і хто не дає врятувати столітній каштан на Андріївському узвозі арборист Володимир Ветроградський розповів в інтерв'ю "Телеграфу". Він вже 25 років лікує дерева, і його "пацієнтами" стали близько 3000 рослин різного віку по всій Україні.

Що таке арбористика

— В яких регіонах, містах у нас більше прагнуть лікувати, а не рубати?

— Львів, Хмельницький, Київ, Луцьк, Свалява, Ужгород, Рівне… До окупації було проліковано дерева в Криму. З мого досвіду, більше звертаються із західних і центральних областей України.

— Скільки коштує робота арбориста — чи кожен може собі це дозволити?

— Лікування дерев починається від 500 грн, але це можуть бути і 10 тисяч, і 100 тисяч — все залежить від обсягу і складності робіт. Буває, досить індивідуальної консультації. Коли замовник справляється з питанням власними силами, бо воно не потребує складних маніпуляцій. У більш складних випадках роботи виконую індивідуально, коли піднімаюсь нагору зі спорядженням, шляхом вільного дереволазання або із застосуванням автопідйомника. Я часто працюю з автопідйомником, бо більшість робіт — якраз лікування дерев, коли одночасно потрібно безліч інструменту, з яким туди-сюди підніматись складно і затратно по часу.

— Тоді зрозуміло, чому може зростати вартість — оренда підйомника — недешева річ.

— Арбористичне спорядження досить дороге, хоча я все це використовую лише в суто нагальних потребах. Наприклад, лікування дерев від омели робиться в більшості з автопідйомника: кущі розташововані часто на самісінькій висоті, на тоненьких гілках, куди зі спорядженням фізично неможливо дістатися.

— А з якими проблемами до вас звертаються найчастіше?

— Перший запит — системна робота з кроною. Коли дерево не обрізали роками, і його потрібно привести до ладу — видалити сухі гілки, зламані, надмірно перевидовжені, тобто зробити часткову або повну корекцію крони. Друга проблема — структурні вади стовбура типу розколів. В основному у нас такі дерева списуються як аварійні.

— Сьогодні дерево впало у Києві, придавило машину. Всі бояться подібних випадків.

— Від падіння дерев зазвичай гине мізерний відсоток людей, але попри це створюються умови, що дерев треба боятись. Якщо деревом не займатись роками, воно може бути непередбачуваним, але якщо правильно прорідити, пролікувати, укріпити — воно ще виконуватиме свої функції та буде безпечним для оточуючих. Третє питання — порожнини. У мене є 26 методик, як працювати з порожнинами. Деякі з них варто лікувати, а деякі — ні. На це є об’єктивні причини.

— Вважається, що спасіння від омели — спиляти дерево під корінь. Лікування немає.

— Це міф. Так, вважається, що омела пускає корені на три метри вздовж стовбура, і нічого з цим вдіяти не можна. Але вдалося знайти кілька методів боротьби з нею — від хірургічного вирізання до обробки хімічними препаратами.

Наприклад, бачите два клени: один — світліше листя, інший — темніше? Один пролікований від омели, а щодо іншого робота ще триває. Колір листя хворого дерева на даному прикладі світліший, тому що омела дуже багато на себе забирає деревної вологи. Листя пролікованого дерева темніші, тому що воно віддає всі сили своєму листю, а не омелі.

— Арбористика — рідкісна спеціальність. Цього десь вчать?

— В Україні поки офіційно — ні. За кордоном можна знайти навчальну програму. Я вчився самотужки. Окрім цього маю чотири різні фахи. З них три — столярні професії, інженер-будівельник. Арбористичний фах я здобув самотужки — збираючи інформацію з різних джерел, аналізуючи, через практику.

Столярний фах дає можливість зрозуміти будову волокон, як вони працюють взагалі. Інженерний — біомеханіку дерев.

Арбористика почалась у мене з батьківської садиби, де на деревах були стовбурові гни́лі, поламані гілки. Бабуся одного разу попросила видалити гілки, дала пилку. Зрізав одну гілку одним способом, іншу — інакшим. Подивився на результат — що краще для дерева, дієвий підхід чи ні.

Тобто я спочатку на практиці вчився досягати результату, і лише потім почав цікавитись фаховою літературою, інформацією в інтернеті. До речі, побачив тоді, що існує багато міфів навколо деяких операцій.

До речі, арбористи є різні, багато з них не лікують дерева, а у разі виявлення проблеми приймають рішення спиляти дерево. Частіше за все за запитом власника ділянки, який вважає таке рішення найбільш доцільним. Бо воно старе або, на його думку, небезпечне.

— Вам доводилось лікувати дерева, які постраждали від війни? Яка там специфіка?

— Доводилось. Специфіка в тому, що вони досить часто нашпиговані уламками снарядів. Якщо будь-який ріжучий інструмент потрапляє на цей уламок, то або виходить з ладу, або тупиться. Спочатку вилучають ці уламки, а потім можна працювати. І то це не дає гарантії, що не потрапиш на черговий дрібний уламок снаряду. Тому з такими деревами дуже складно працювати, це займає в 3-5 разів більше часу, аніж зазвичай.

В Ірпені у мене були замовники, які захотіли врятувати дуб, в який влучив снаряд, збив півкрони і лишилось дві скелетні гілки. Цей злам я обробив і зробив одну із зон у формі серця — там, де залишився єдиний уламок. Це як нагадування про те, що там сталося. Дуб живе. Попри те, що більшість крони втратив при влучання снаряда, — він живий і буде відновлюватись.

Про Київ, каштани і Зеленбуд

— Що з деревом на Подолі, яке відвойовували разом з Ольгою Сумською і яке теж хотіли спиляти?

— Там, на жаль, все застопорилось. Питання можна було вирішити ще кілька тижнів тому. Але директор Національного музею історії України в Києві поки не став сприяти збереженню дерева, хоча є вже фаховий висновок від Ботсаду ім. Гришка, є ряд робіт, які дадуть гарантію, що дерево вистоїть і його потрібно й варто зберігати. Можна зараз хоча б скріпити стовбур. Звісно, там потрібно ще його пролікувати, але з цим доцільно почекати до Перемоги, бо це великі витрати, які в умовах воєнного стану не термінові.

— Ви казали, що рослини, як і ми, потерпають від епідемій.

— Так. Вони можуть заноситися з рослинами, які ввозяться на нашу територію, із пиломатеріалами — є різні варіанти. Наприклад, до нас дійшла ясенева златка. Цей шкідник призвів до загибелі великої кількості дорослих ясенів в місті.

— У Києві всі каштани в "іржі". З нею не можна нічого зробити?

— Можна поставити феромонні пастки, зробити ін’єкції проти каштанової молі, але ж цим потрібно займатись.

— Ви співпрацюєте із Зеленбудом, вони звертаються по консультації?

— Інколи. Якщо керівник районного Зеленбуду має на меті зберегти дерева, які на його балансі, ми з ним співпрацюємо, консультую тощо. Проблема в тому, що є величезний брак знань. Людей не навчають. Другий момент — хто йде на цю роботу. Там мізерна зарплата, а людям доводиться не суто вузькопрофільні питання вирішувати, а робити все: і підмітати, і деревами опікуватись тощо. Тобто є перекос у розподілі обов’язків і брак кадрів, які хочуть цю роботу виконувати.

— Зеленбуд не запрошував як тренера чи викладача?

— Я навчаю тих, хто до мене звертається напряму́. Щодо арбористики в Україні, то є інша проблема — брак молодих кадрів, які дійсно хочуть навчатись. Людям старшого віку важко виконувати такі роботи. Звісно, є ентузіасти, які є як співробітниками, так і волонтерами в Центральному ботсаду і горять своєю справою. Так, їм не вистачає якісного інструменту, але вони готові працювати і досягати результату.

Зараз чомусь взяли до уваги іноземних арбористів, хоча у нас є дійсно гарні спеціалісти — і в Ботсаду ім. Гришка, і в Ботсаду ім. Фоміна, і в Інституті захисту рослин та інших профільних інститутах. Дуже неприємно було дізнатись, що наших людей знецінюють. Хоча саме наші фахівці розлетілись по світу і затребувані всюди. Ми можемо поділитись досвідом і методиками з європейськими країнами, які будуть корисні багатьом. Де потрібна допомога в дійсно складних питаннях

— Чи правда, що в бюджеті Києва не передбачені кошти на лікування дерев? Щоб спиляти є, а вилікувати — нема.

— У нас нема коштів. У правилах благоустрою нема офіційно прописаної процедури, що дерева потрібно і можна лікувати. І виходить, якщо в дереві є порожнина, то воно аварійне, хоча насправді це є абсолютно нормальна ситуація для старого дерева. Є критичні зони порожнин, коли дерево дійсно несе небезпеку. Але в половині випадків — це природній процес. У деяких деревах (робінія) порожнини виникають природно при досягненні віку 30+. Якщо у дерева коренева система потужна, воно може з тим жити.

А у нас здебільшого такі дерева зрізають: порожнина — це вирок. І дуже часто в комісії з обстежень дерев оцінку роблять люди, у яких дуже великий брак знань. Вони оцінюють суто візуально, а не по тому, наскільки дерево життєздатне. Його можна не зрізати, а якщо не лікувати — прорідити крону, трохи зменшити парусність, і дерево й надалі може виконувати екосистемні послуги, бути безпечним для людей і їх майна.

У закритій частині Ботсаду ім. Фоміна

— Це дуже цікавий дуб черешчатий, — розповідає Володимир. — один з двох екземплярів, які були ще до заснування Ботанічного саду.

— А скільки йому років?

— Йому, за основними даними, в районі 170-180 років, грубо кажучи — під 200. Трапилось так, що відчахнулась велика гілка, по суті — півдерева, тому що була прихована вада стовбура, яку вчасно не помітили. Слава Богу, це трапилось пізно ввечері, коли не було людей поруч. Працівники побачили, що частини дерева нема, а друга — похилена, побоялися, що дерево завалиться з коренем, і що такі рани невиліковні.

Я взяв на себе відповідальність знайти меценатів на його лікування і що гарантовано цю рану можна буде загоїти. Впродовж місяця впорядковував крону — робив санітарну і структурну обрізку , коли розподілялись гілки так, щоб дуб почав рости в потрібний бік (де відчахнулася гілка. — Ред.)

Весь процес розтягнувся на півтора року. Всього було здійснено 12 ступенів обробки на великій рані. Найпершою була операція — вручну видаляв злам. І робилась площина, яка може анатомічно обрости з мінімальною витратою ресурсів дерева. І ми бачимо, що за 2,5 року є непоганий приріст. З часом дерево обросте і закриє хвилястою корою цю площину.

— Я іноді бачу ваші фото, коли ви працюєте прямо зсередини дерев. Тут було так само? Рана була глибока?

— Вглиб — майже півметра. Це ж малюк. Дуби живуть від 1000 до 1500 років. Дубові 200 років — він ще молодик, перспективи розвитку о-го-го, тож усе ще попереду. Головне, що лікування було почато вчасно.

Дерева-гуртожитки і дерева-кашпо

— Не обов'язково кожну порожнину пломбувати, — продовжує Володимир. — Підхід вибираю залежно від ситуації. Бувають порожнини, що не несуть загрози зламу. З таких дерев можна зробити житловий фонд для корисних птахів, кажанів. Можна заселити в порожнину якусь рослину — папороть чи ліану, і зробити своєрідне природне кашпо.

— Мова про сімбіоз?

— По суті так, дерево слугує опорою для ліани чи основою для розвитку папороті.

— Ви казали, що такі роботи не може виконати людина без навичок дереволазання. Мова про промисловий альпінізм?

— Ні, про досвід. Я вдома з дитинства лазив по деревах. Це все практика.

До речі, ще один вид роботи — це функціональне дерево-симбіонт. Тобто дерево з пошкодженнями, яке саме ще функціонує, воно живе, і при цьому є опорою для інших рослин — наприклад, плющів і місцем для зростання дрібних рослин типу папороті. А також слугує "житловим фондом" для синичок, кажанів, комах тощо (див. відео)

Я такі дерева зазвичай роблю на приватних ділянках, на це є запит. Але в ботсаду вирішив врятувати 120-річний каштан.