Дивну аномалію в сонячному циклі виявили у стародавніх текстах із Кореї

Сонце постійно перебуває у стані руху. Воно проходить через періоди підвищеної активності, відомі як сонячні максимуми (тоді сонячні бурі стають частішими й потужнішими), а також через періоди зниження активності, відомі як сонячні мінімуми (тоді сонячні бурі майже повністю зникають).

У наш час Сонцю потрібно близько 11 років, щоб завершити сонячний цикл – від мінімуму до максимуму і назад. Вчені можуть відстежувати прогрес Сонця в сонячному циклі, підраховуючи кількість сонячних плям на поверхні зірки, які з'являються частіше напередодні та під час сонячного максимуму.

Історичний корейський текст, в якому згадують полярні сяйва під час мінімуму Маундера / Зображення Yan et al. 2023

Корейські хроніки допомагають вивчати загадкову епоху мінімуму Маундера

Історичні записи сонячних плям водночас показують, що протягом довших періодів, що охоплюють десятиліття або століття, загальна потужність сонячних циклів також може зростати та падати.

• Мінімум Маундера, який іноді називають Великим сонячним мінімумом, був періодом значного зниження сонячної активності між 1645 і 1715 роками. Тоді сонячні плями фактично зникли, як запевнив Скотт Макінтош, фізик Сонця з Національного центру атмосферних досліджень в США.
• У той час сонячна енергія була настільки низькою, що також знизилася середня глобальна температура. Вчені назвали той період "мінільодовиковим періодом", хоча це також було пов'язано і з високим рівнем вулканічних вивержень у той час.

Записи сонячних плям у давніх корейських хроніках малюють загальну картину мінімуму Маундера, названого на честь англійського астронома Едварда Вальтера Маундера. Але про цей період вчені ще багато чого не знають.

Як сонячна активність знизилася під час мінімуму Маундера / Зображення NASA

У новому дослідженні, опублікованому у жовтні в AGU Advances, вчені проаналізували історичні астрономічні записи з Кореї та виявили, що сонячні цикли під час мінімуму Маундера в середньому становили лише 8 років – а це на 3 роки менше, ніж сучасні цикли.

• Записи про полярні сяйва були частиною трьох окремих книг або хронік, написаних від імені корейських королів, які містили детальні щоденні звіти про королівські справи, державні справи, погоду та астрономічні явища на Корейському півострові між 918 і 1910 роками.
• В астрономічних розділах хронік часто мовиться про "червоні випари" або "випари, подібні до вогню". Дослідники вважають, що ці описи стосуються Західно-Тихоокеанської аномалії (WPA) – області над Кореєю, яка регулярно продукує червоні полярні сяйва, дарма що розташована далеко від магнітних полюсів.

Як і інші полярні сяйва, WPA виникає, коли сонячне випромінювання стикається з магнітним щитом Землі. Але на відміну від інших полярних сяйв того часу, ці світлові шоу тривали попри зниження сонячної активності, оскільки магнітне поле Землі в цьому регіоні тонше. Дати, коли відбувалися ці сяйва, показують, що сонячне випромінювання слідувало 8-річному циклу.

Схема Землі, що показує розташування Західно-Тихоокеанської аномалії (WPA) / Зображення Yan et al. 2023

За словами Макінтоша, вчені не знають, що викликає довгострокові тенденції сонячного циклу, такі як мінімум Маундера. Також незрозуміло, чому сонячні цикли скоротилися за цей час. Але нові знахідки можуть дати ключові підказки для більш детального розуміння цієї загадкової епохи.