Як знімали трагікомедію про діда, який конструює ракету на Кремль, та його родину, що зібралася разом на перший воєнний Великдень

Темний захаращений ангар, посеред якого височіє ракета з українським орнаментом, великий стіл із купою старих паперів і креслень, а в кутку — пульт управління. Здається, що потрапив у якесь таємниче місце. Насправді так воно і є, бо тут відбувається магія кінопроцесу.

«Детектор медіа» побував на знімальному майданчику, де проходили зйомки художнього фільму з робочою назвою «Крашанка». Під час обідньої перерви встигаємо поспілкуватися з творцями стрічки та розпитати їх про фільм, про особливості кінотворення у воєнний час та про те, що побачить український глядач по завершенні постпродакшену.

«Хочете я заспойлерю? Наша історія дуже проста. У селі Вербівка дід вирішив сконструювати  спускову і пульт, який він взяв із потяга — “потяга номер нуль” (він реально існував), і вирішив вгатити по Кремлю. І йому, мабуть, це вдасться. От про це наше кіно. Можливо, це казочка, але казочка з хорошим фіналом. Коротко кажучи, наша ракета влучить у Кремль», — розповідає режисер Тарас Дудар.

 Режисер Тарас Дудар

Він також каже, що зйомки повнометражки тривали майже рекордні для кіно 10 днів. «Я, звичайно, задоволений, але не задоволений тим, що в нас було всього 10 знімальних днів. Повний метр за 10 днів — це виклик! У мене чудова команда і чудові артисти, і я займаюся цією роботою, бо дуже її люблю. І отримую задоволення від процесу 12–14 годин на добу», — розповідає режисер фільму.

Оператор Сергій Крутько

Не приховує радості від можливості займатися улюбленою справою й оператор фільму Сергій Крутько. «Здивувала згуртованість команди, яка прагне зробити дуже класний продукт, а ще рівень завзятості, із яким вони підходять до кожної зміни. Це задоволення повернутись у довоєнні часи, відчути той драйв і ритм, натхнення. Кожного дня — нові враження від роботи. Кожен день як маленьке життя. Поки що на екрані ми втілимо мрію всіх українців, це я про ракету на Кремль», — говорить Сергій Крутько.

  Актор Станіслав Боклан

Несподівано вибігає актор Станіслав Боклан із криком «Чому сторонні на території?!». Від несподіванки перехоплює подих. А далі він уже з посмішкою додає: «Та спокійно! Жартую. Чорний гумор такий. У роль вживаюсь!». І забігає у вагон-трейлер, із якого вже в гримі виходить акторка Олеся Жураківська.

 Акторка Олеся Жураківська

«Я доволі довго не була на знімальному майданчику та дуже скучила за цим. Я читала певні сценарії, і вони мені просто не подобались, здавалися недоречними, не відгукувалися в мені. Коли я прочитала цей сценарій — одразу відчула, що мені хочеться в ньому бути. Це історія на всі часи, сімейна й тепла. Атмосферна історія про родину. І все це відбувається у воєнних реаліях життя. Я зараз дуже багато плачу: і від щастя, і від печалі. І от й історія в нас така», — розповідає Олеся Жураківська.

Сюжет фільму розгортається навколо родини, яка збирається в будинку батька напередодні першого воєнного Великодня. До Івана Андрійовича (Станіслав Боклан) приїздять його діти: старша дочка Оля, Ганна із сином Мишкою та Ярик — молодший син. Під сімейним дахом зустрічаються дорослі, вже геть чужі люди. Але обіцянка забрати діда змушує дітей лишитися в батьківському домі до самого Великодня. Дід їхати не збирається, бо в нього є таємна місія: сконструювати ракету, запустити її на Кремль і врятувати від скажених східних сусідів не тільки свою родину, але й країну, і таким чином завершити війну. Останній раз родина так довго під одним дахом перебувала тільки в дитинстві. І зараз кожен із них не знайшов іншого місця у світі, куди бігти в пошуках відповідей на питання, які ставить перед ними війна. Інколи треба опинитися перед лицем смерті, щоби зрозуміти, що найдорожчі люди завжди були поруч.

Олеся Жураківська грає роль старшої доньки. «Я — старша сестра. Як і в кожній ролі, є багато від актора, який її грає. Я така трохи командир. За сюжетом, наша мама рано пішла, то в якийсь момент я взяла на себе її роль, роль опікунки для своїх молодшеньких. Бо тато в нас специфічний, творець, він щось собі там чудить весь час, а вона земна і проста. Загартована, бо мала багато випробувань», — розповідає про свою героїню акторка.

 Олеся Жураківська

За жанром фільм «Крашанка» — трагікомедія, або, як його називають творці, «народна комедія», бо тут мішанина з почуттів та емоцій. Глядачі можуть і поплакати, і посміятися під час перегляду, каже режисер.

«У нас драма в сім’ї, бо сім’я — вже не сім’я. Це історія про український народ. Як там кажуть: “Моя хата з краю… перша ворога стрічає”. Родина об’єднується, країна об’єднується — це кіно для підняття духу. Поплакати, посміятись — і йти далі. Нас не здолати й не злякати. Дід ніби й прибемцнутий, але насправді — ні. Як і всі ми. Кажуть, що знімати комедію у воєнний час недоречно, але ніхто не скасовував головного призначення художника — нести людям радість. Люди прийдуть у кіно, посміються, поплачуть — і з новими силами підуть проти цих клятих москалів», — розповідає Тарас Дудар.

Погоджується в цьому з режисером і акторка Олеся Жураківська. «Я вважаю, що потрібно жити тим життям, яке у нас зараз є. Іншого не буде. Ми повинні бути плечем одне для одного. Ми повинні продовжувати працювати кожен на своєму місці. Задача актора — давати емоції, спонукати до роздумів, надихати. Сльози можуть бути й від радості, і від печалі, вони очищують. Але і надію треба дарувати. А надія — це сім’я, друзі, робота, любов, емпатія, розуміння. Мені здається, що зараз час і для комедій», — каже акторка.

Продюсерки стрічки — співзасновниці Об’єднання українських продюсерів Алла Липовецька і Марина Квасова, які керують компанією «Mamas Production». До роботи над стрічкою долучилась команда «Film.ua Group».

«Тут такі актуальні, тонкі, розумні, гострі діалоги, що ми зрозуміли, що це заявка на народну комедію. Вона не шароварна, вона не примітивна. Її можуть цитувати, її будуть любити, тому що ми читаємо і вже любимо цих героїв», — каже Алла Липовецька.

  Продюсерка Алла Липовецька

Фільм знімається винятково приватним коштом. «Жодна державна копійка не постраждала», — жартує Тарас Дудар. Алла Липовецька каже: сценарій так захопив, що вони вирішили вкластись у фільм.

«Поки писали сценарій, ми шукали гроші. А коли сценарій уже був готовий, ми зрозуміли, що гріх його не знімати, бо він класний. І вирішили шукати приватні гроші. Ми з Мариною Квасовою дістали з карнавки свої гроші. Потім пішли на "Film.ua", там повірили в ідею та долучилися до партнерства. У нас є ще один партнер. Цих грошей вистачає, щоб закінчити знімальний період. Зараз ми подалися на конкурс, який оголосив Netflix. Якщо переможемо, то матимемо 30% із необхідних на постпродакшен. Ще ми розраховуємо на пресейли. Або, як каже Марина Квасова, у крайньому разі “в нас є твої нирки, і їх дві”. Так що безвихідної ситуації ми поки що не бачимо», — розповідає продюсерка.

Фото: Вадим Гнідаш / «Детектор медіа»