Енн-Марі Тревельян: «Схоже вторгнення, яке здійснила Росія на Україну 24 лютого, може статися будь-де, зокрема в Індо-Тихоокеанському регіоні»

Російське повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року мало наслідком посилення уваги країн Заходу до Індо-Тихоокеанського регіону (Південна Азія, Південно-Східна Азія, Східна Азія, Австралія, Нова Зеландія, острови Тихого океану). Це було пов’язано зі збільшенням регіонального впливу Китаю, економічним і демографічним значенням регіону.

Україна зі свого боку теж активізувала роботу в Азії, особливо в питанні боротьби з російською пропагандою, розбудові стратегічних комунікацій і збільшенні дипломатичної присутності там. Аналіз інформаційного простору просторого регіону, особливо ключових держав (наприклад Індії, Індонезії, Австралії, Японії) теж є одним із нагальних питань для українських дослідників дезінформації.

Під час 10-го Варшавського безпекового форуму аналітик Центру досліджень «Детектора медіа» Єгор Брайлян мав нагоду поспілкуватися з державною міністеркою з питань Індо-Тихоокеанського регіону Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Енн-Марі Тревельян. В інтерв’ю для «Детектора медіа» урядовиця розповіла про вплив російсько-української війни на Індо-Тихоокеанський регіон, поточну політику Великої Британії там і боротьбу з російською пропагандою.

— Як ви бачите вплив російського повномасштабного вторгнення в Україну на Індо-Тихоокеанський регіон?

— Зрозуміло, що його вплив відчувався тут, у Європі. Водночас той шок, коли Путін вирішив вдертися в Україну, був загальним ударом по всьому світу. Велика Британія впродовж кількох місяців заявляла про нарощування російських військ. І ми очікували, що Путін може порушити цю лінію суверенітету.

Те, що ми бачили відтоді, демонструє, що є незаконним вторгненням на територію суверенітету іншої держави. Якщо Путін може це зробити, то це можуть зробити й інші.

І завдання, з яким ми всі стикаємося, — це постійна підтримка української хоробрості в боротьбі з цим вторгненням до тих пір, поки не буде досягнуто мирного результату.

Я думаю, що це великий виклик. У будь-якому випадку Індо-Тихоокеанський регіон далекий від Європи. Відтак те, що зробив Путін, — не лише незаконне вторгнення, але й варварська війна, яку він приніс на українську землю, — може статися будь-де.

Якщо ми не продемонструємо свою відданість захисту наших суверенних кордонів, інші країни світу можуть очікувати такої загрози.

А в Індо-Тихоокеанському регіоні є такі важливі країни як Австралія, Японія, Тайвань, Індія. Багато країн, для яких постояти за себе дуже важко. Отже, має бути усвідомлення того, що об’єднання зусиль є єдиним способом протистояти цим диктаторам, які порушують норми Статуту ООН.

Існує 141 країна, які сказали, що порушення Статуту ООН є неприйнятними (мається на увазі резолюція Генасамблеї ООН «Про справедливий і сталий мир в Україні», затверджена 23 лютого 2023 року. — «ДМ»).

— Яка роль Індо-Тихоокеанського регіону в реалізації стратегії «Глобальна Британія», затвердженої у 2021 році?

— Одним із ключових інструментів, які Британія отримала після виходу з ЄС, була зовнішня політика. Ми раптом отримали контроль, відповідальність за свою зовнішню політику.

Отже, ми користуємося нагодою, щоби справді зміцнити відносини в Індо-Тихоокеанському регіоні — частині світу, де, на нашу думку, буде відбуватися найважливіше в економіці протягом наступних 20–30 років. Це неймовірний регіон, де багато молодого населення, яке принесе багато можливостей у Велику Британію.

Ми також хочемо бути в різних частинах регіону через угоди про вільну торгівлю з Австралією, Новою Зеландією. Велика Британія долучилася до Всеосяжної та прогресивної угоди про транстихоокеанське партнерство.

Ми спостерігаємо значне зростання торгівлі Британії із Сингапуром, зокрема підписання угоди про цифрову економіку (перший подібний документ у світі). Угода може стати основою для спільного розв’язання деяких із цих великих економічних і ширших проблем (боротьба за доступ до технологій).

Але надзвичайно важливим є також долучення досвіду й абсолютної справжньої відданості, яку ми демонструємо з Україною щодо питань свободи судноплавства та відкритих водних шляхів. Це потрібно, щоби зробити Індо-Тихоокеанський регіон вільним, адже це критично важливо для інтересів Великої Британії, а також для регіону в цілому.

Отже, нині Британія працює на кількох рівнях із регіоном. І на практиці ми відкриваємо нові посольства на тихоокеанських островах, в інших частинах Індо-Тихоокеанського регіону. Зараз уже є посол Сполученого Королівства при АСЕАН у Джакарті.

Ми на практиці демонструємо нову прихильність Великої Британії до регіону, тому що це важливо для нас. Необхідно зробити все, що ми можемо, для підтримки роботи з цими країнами.

 Прем’єр-міністр Японії Фуміо Кішіда та прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак

У нас є нова взаємна угода з Японією, яку прем’єр-міністр Сунак підписав у січні. Є наші зобов’язання перед індо-тихоокеанськими партнерами. І це справді дуже важливий і захопливий регіон із великим потенціалом.

— Союз AUKUS (воєнний союз Австралії, Сполученого королівства та Сполучених Штатів Америки. — «ДМ») був створений для передачі військових технологій в Австралію. Як можна перенести цей досвід щодо підтримки України?

— Ви цілком праві. AUKUS — це про те, що Сполучене Королівство та США будуть будувати підводні човни на атомному паливі для Австралії. І відповідну систему безпеки для Австралії.

Стримування тих країн в Індо-Тихоокеанському регіоні, які, можливо, прагнуть посилити свою агресивну поведінку, є питанням номер один. Єдиний спосіб надійного стримування — це мати збалансовану оборонну присутність у регіоні.

  AUKUS (карта Council on Geostrategy)

Австралія активізувала роботу та заявила, що прагне взяти на себе зобов’язання як нації, яка хоче серйозно захищати демократичні свободи. Частина цих зобов’язань полягає в тому, що демократія не дається просто так і її варто захищати.

У Британії є відповідна промислова база, щоби створити підводні човни для Австралії.

Співпрацюючи з нашими промисловими партнерами та союзниками по всьому світу, ми знаходимо правильний спосіб обміну технологіями, щоб забезпечити їхній кращий захист. Це постійний виклик, на жаль, через незаконне вторгнення Путіна в Україну.

Через війну Росії проти України глобальний промисловий оборонний комплекс значно активізувався. Україна завжди мала блискучий інженерно-оборонний потенціал.

— Пострадянська спадщина.

— Я маю на увазі, що так, але тут є інженерний талант. Українці талановиті. Я думаю, що буде багато можливостей для України стати справді важливою частиною міжнародного оборонного партнерства. У довгостроковій перспективі британські оборонні підприємства світового класу можуть стати частиною промислового комплексу України.

Нещодавно я була в Сеулі. Я була дуже вражена оборонним партнерством там.

Справді цікаво, що Східна Європа, особливо Польща, виходить на глобальний рівень співпраці партнерів, які хочуть захищати свободу. Це нові цікаві відносини, побудовані в Індо-Тихоокеанському регіоні (угода про закупівлю зброї в Республіці Корея Польщею. — «ДМ»).

— Яким ви бачите шлях боротьби з російською дезінформацією, яка поширюється в Індо-Тихоокеанському регіоні?

— Я думаю, що в усьому світі, а не лише в Індо-Тихоокеанському регіоні, ми не повинні недооцінюватиросійську дезінформацію. Росіяни використовують її як частину воєнного мистецтва — цілком ефективно.

Тому інформаційний та кіберпростір — це теж зона бойових дій, яку росіяни використовують агресивно. І ми бачимо, що це виклик для всіх нас. Важливо, хто помічає дезінформацію та як ми намагаємося цьому протистояти на різних рівнях.

Ми маємо допомагати, щоб більше подумати про наших пильних громадян. Я думаю, що ключова роль належить освіті. Для цього ми маємо посилити можливості бути пильними в кіберпросторі, навчаючи наш бізнес, наших дітей. Дезінформація — це прихована річ, і якщо ви не звертаєте уваги, це може вас обдурити.

У будь-якому сенсі ми проводимо досить багато роботи з питань кібербезпеки в низці індо-тихоокеанських країн, щоб допомогти їм створити захист національної інфраструктури.

В цій сірій зоні бойових дій ми всі маємо бути пильними. Нам потрібно навчити своїх людей розуміти, що російська дезінформація надходить до них електронною поштою, шахрайством, через соціальні мережі — якщо ви знаєте, що шукаєте.

Але цю пильність потрібно розуміти ширше. Люди мають розуміти, що кіберпростір — це теж поле війни, а дезінформація дуже реальна й відносно дешева для поширення. Ми маємо бути більш пильними, щоб наступне покоління могло зрозуміти й побачити загрозу від впливу російської дезінформації.

Головне фото: Енн-Марі Тревельян/Warsaw Security Forum