ZMINA презентувала аналітичний звіт щодо покарань колаборантів

У кримінальному законодавстві наразі нечітко окреслені види колабораційної діяльності, що несе ризики для українців, які залишилися в окупації.

Про це повідомила на презентації звіту "Колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспективи його удосконалення" в Медіацентрі Україна – Укрінформ директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.

"Наразі в кримінальному законодавстві під відповідальність підпадає дуже багато видів діяльності, яку можна реалізовувати на окупованих територіях. Ці види діяльності окреслені недостатньо чітко, через це вони несуть ризики для українців, які залишились в окупації", - сказала вона.

За її словами, після початку повномасштабної війни в українському законодавстві з’явилися поняття "колабораційна діяльність" (стаття 111-1 ККУ) та "пособництво державі-агресору" (стаття 111-2 ККУ). Так держава намагалася охопити всі види можливої співпраці населення з окупантами та встановити чіткі межі дозволеної й забороненої діяльності на окупованих територіях.

З метою виявлення системних проблем у вересні 2023 року був проведений аналіз 691 вироку за різними частинами статей про колабораційну діяльність, зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За статтею 111-2 ККУ в Єдиному державному реєстрі судових рішень вдалося знайти сім вироків. Щонайменше один вирок за частиною 7 статті 111-1 ККУ винесений неповнолітньому громадянину України.

Також на даний момент вдалося встановити лише шість вироків апеляційної інстанції у справах щодо колабораційної діяльності. П’ять справ були розглянуті за апеляційними скаргами органів прокуратури, лише одна була ініційована стороною захисту.

Експерти вважають, що наявне законодавство щодо співпраці з державою-агресором, зокрема введені у Кримінальний кодекс України у березні–квітні 2022 року статті 111-1 («Колабораційна діяльність») та 111-2 («Пособництво державі-агресору»), недосконалим, що зумовило розробку щонайменше одинадцяти проєктів змін до цих статей. Законопроєкти на даний момент залишаються без розгляду.

У звіті йдеться, що дублювання складів злочинів і відсутність чіткого розмежуванням між суміжними статтями 111-1, 111-2 та 436-2 ККУ також призводить до неспівмірності та неодноманітного застосування покарання – правоохоронці ті ж самі діяння в одному випадку кваліфікують за статтею, яка передбачає відповідальність за проступок і містить м’якше покарання, а в іншому – за статтею, яка передбачає відповідальність за злочин і містить тяжче покарання, навіть позбавлення волі на тривалий термін.

В єдиному виправдовувальному вироку за статтею 111-2 ККУ міститься посилання саме на недостатність та неналежність таких доказів.

На презентації зауважили, що розгляд справ щодо колабораційної діяльності також зазнає суспільного впливу, враховуючи загальний інтерес до проблеми і, як наслідок, тиск на правоохоронні органи та суддів щодо розгляду цієї категорії справ. Вплив також проявляється у вигляді соціального тиску на сторону захисту, внаслідок чого захисник ототожнюється з обвинуваченим.

Як зазначив на заході провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень Андрій Черноусов, йому дуже непросто було знайти респондентів. "Ніхто не хоче говорити на цю тему", - зауважив він.

Представники як правоохоронних органів, так і адвокатури, суддівського корпусу відзначають значну перевантаженість системи правосуддя. Відсутність достатніх ресурсів призводить, зокрема, до зниження якості розслідування, додав він.

У звіті наголошується, що опитані адвокати зазначали фактичну безальтернативність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як проблему. «Це формально передбачена альтернатива, але вона така примарна. Альтернатива - це жодний запобіжний захід не застосовувати, але реально вірити в те, що по такій статті ніякого запобіжного заходу не застосується – смішно», зазначив в інтерв'ю представник адвокатури.

Тримання під вартою з практики захисників також застосовується без урахування тяжкості злочину, наявності дітей або ж осіб з інвалідністю у піклуванні обвинувачених.

Крім того, у практиці розгляду статей 111-1 та 111-2 ККУ прослідковується обвинувальний ухил. Зокрема, встановлено лише два виправдовувальні вироки за обома статтями, а також лише один розгляд в апеляційній інстанції, що був ініційований стороною захисту і передбачав покарання м’якше, ніж у першій інстанції.

З метою дослідження практики застосування статей 111-1 та 111-2 ККУ впродовж липня–серпня 2023 року ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» на замовлення ZMINA провела 20 глибинних інтерв’ю з представниками правоохоронного сектору (Національна поліція, ДБР та СБУ), суддями та адвокатами, які працюють зі справами щодо колабораційної діяльності, зокрема адвокатами системи безоплатної правової допомоги (5 інтерв’ю); представниками СБУ (3 інтерв’ю); представниками ДБР (1 інтерв’ю); представниками Нацполіції (4 інтерв’ю); представниками прокуратури (4 інтерв’ю); суддями (3 інтерв’ю).

Як повідомляв Укрінформ, з початку цього року СБУ ідентифікувала та задокументувала діяльність понад 30 зрадників і колаборантів, які у складі «силових структур» співпрацюють з окупаційним режимом на Луганщині.