Не тільки "ампулка" і "трємпєль": ці слова знають тільки харків'яни

Харківський діалект - слова, які використовують у повсякденному житті жителі "першої столиці". Багато з них вже можна почути і в інших регіонах країни, але про деякі жителі інших міст навіть не чули. УНІАН з'ясував, який він - діалект Харкова, і звідки взявся.

• Багатонаціональний Харків - діалект та етноси
• Які слова говорять у Харкові - слобожанський розмовник
• Чому кажуть "тремпель" у Харкові

Багатонаціональний Харків - діалект та етноси

Дослідники-філологи кажуть, що харківський суржик, а точніше - діалект, з'явився кілька століть тому, коли на територію нинішнього Харкова переселялися люди з різних куточків держави. Люди, що мешкали тут, були українцями, росіянами, німцями, поляками та євреями і контактували з татарами, болгарами, греками, євреями та ромами. Така багатонаціональність, а також необхідність захисту торгових шляхів від татарських набігів призвела до змішування багатьох мов, в результаті утворився унікальний слобожанський діалект.

Для даного діалекту, з точки зору фонетики, характерне "акання", пом'якшення літери "р" та інших приголосних. Однак зараз таку характерну мову почути практично неможливо - з плином часу трансформувалася і мова, придбавши більш стійку літературну форму.

Які слова говорять у Харкові - слобожанський розмовник

Харків'яни жартують, що кожному приїжджому обов'язково потрібно мати при собі харківський словник, за допомогою якого вийде перевести знайомі слова на харківську мову. Звичайно, це все далеко від істини - не існує ніякої окремої мови для жителів міста, але є харківський жаргон або харківський діалект.

Наводимо, як приклад, слова харків'янина, які навряд чи можна почути в іншому регіоні України:

• ампулка - стрижень для кулькової ручки;
• баклажка - пластикова пляшка;
• мастєрка - спортивна кофта;
• локон - електрощипці для завивки волосся;
• гандель або гендель - дешева рюмочна;
• вилазка - пікнік на природі;
• змійка - застібка-блискавка;
• качєлі - розборки на підвищених тонах між людьми (цілком ймовірно, ті, що переходять в бійку);
• кульок - целофановий пакет;
• дєрбаніть - безсовісно забрати, відібрати або поділити між собою майно іншої людини;
• халабуда - дитячий саморобний будиночок зі стільців і ковдр (гілок, палиць, листя);
• старік - дружнє звернення до людини чоловічої статі, синонім слова "друже";
• пєдалі - будь-яке взуття, але частіше - черевики або кросівки.

Звичайно, не можна не згадати характерні харківські вигуки "тю" і "ля", а також універсальне слово "шо", яке може бути використане в будь-якому контексті і в будь-якій інтонації.

Важливо також розуміти, що діалект - це не лише те, що сформувалося через географічні чи етнічні особливості регіону, а й те, на що вплинула соціологічна особливість населення. 

Наприклад, харківський жаргон наділений деякою кількістю слів, властивих людям з "місць не таких віддалених":

• сявка - дрібний хуліган, дворова шпана;
• чінка - лезо від бритви;
• на низькому старті - якомога швидше;
• рагуль - безглузда людина.

Також існує цікаве слово "ракло", але про його походження доречно розповісти легенду. За старих часів на одній з вулиць Харкова (Бурсацькому узвозі) знаходилася бурса імені святого Іраклія (в народі - Раклія). Учні цього закладу в перервах між заняттями, рухомі голодом, бігли натовпами вниз по спуску, де розташовувалися торговці, і на бігу крали їжу. Заздалегідь побачивши їх, торговці кричали: "Ракли біжать!", попереджаючи всіх про майбутній наліт, щоб встигнути зібрати товар. Якщо вірити саме цій версії, то слово "ракло" означає своєрідного нальотчика і грабіжника.

Чому кажуть "тремпель" у Харкові

Це слово відоме далеко за межами міста, тому що тремпель - це діалект не тільки слобожанський. Так кажуть і в Сумській, і в Полтавській області. Однак вважається, що вперше слово було помічено саме в Харкові - версій про його походження цілих дві.

• Мануфактурник Тремпель

На початку XIX століття в Харкові жив мануфактурник Тремпель і володів своєю особистою швейною фабрикою. Для того щоб швидше розрекламувати себе, він замовив унікальні плічка з відбитком і на кожному виробі писав своє прізвище. Так звичайне пристосування для зручного зберігання верхнього одягу стало ім'ям прозивним.

• Запозичення з німецької мови

Друга версія говорить, що слово "тремпель" співзвучне з німецьким словом "drempel", яке позначає конструкцію, схожу на плічка для одягу. Це слово постійно використовували німці, що жили в Харкові в XIX столітті, тому назва була на слуху і швидко перекочувала в слобожанський діалект.