Волинський загін семирічок-волонтерів відправляє на фронт корисні солодощі

Двічі на місяць по суботах другокласники гімназії №7 40-тисячного міста Володимир у Волинській області збираються, щоб упакувати для воїнів енергетичні набори – це сухофрукти, батончики чи цукерки і горішки. Свій шкільний вихідний 12 малюків (це один повний клас) витрачають замість ігор та залипання у гаджетах на допомогу солдатам. Це не дивно – у половини цих дітей батьки пішли на війну. Наприклад, семирічна Таня Ревіна чекає з війни на тата, а її однокласниця Саша Чижевська – і тата, і дідуся. Мама в неї теж військова.

«Бджілки Володимира»

Збирати ці набори малюки почали рівно рік тому – у листопаді 2022 року. Тоді молодшому з них, Сергію Демчуку, було лише чотири! Організувала тоді ще нетямущих першокласників, щойно вони переступили поріг школи, їхня вчителька Олена Жуйвода.

- Розмірковувала, чим я можу допомогти фронту, адже зарплата у вчителя невелика, а я ще сама сина виховую, - ділиться з KP.UA Олена Жуйвода. – Пекти щось – не вийде, це дорого, та й я на роботі. Хотіла так, щоб і патріотизм прищеплювати дітям і щоб допомога була корисною. Вирішила, що це можуть бути невеликі смачні перекуси для бійців, які б поміщалися в кишеню. Порадилася з друзями, подругою і вирішила створити загін учнів-волонтерів, який ми назвали «Бджілки Володимира».

Купували за зарплату вчительки або несли з дому

Довго умовляти малюків витрачати час по суботах на допомогу бійцям не довелося. На першому місці вчителька завжди мала виховання моральних цінностей, так що всі погодилися відразу і з радістю. І за весь цей час ніхто з них не відмовився і не втомився – досі всі приходять. Навіть ті, кого пай-хлопчиком чи дівчинкою ніяк не назвеш.

- Я всіх дітей брала любов'ю, тож у мене всі хороші, - усміхається вчителька. – Навіть якщо спочатку були проблеми із поведінкою – вони виправлялися. Все ж таки 33 роки педагогічного стажу. У мене не авторитарний режим – я завжди вислуховую дитину та даю право висловити свою думку. І тримаю себе на рівні із ними. Хоча це такі «енерджайзери»...

Інколи в суботу може прийти менше дітей, якщо погода погана або, наприклад, причина поважна – у мами один вихідний на тиждень, а тато на фронті. Таких маленьких самих не відпустиш. Найбільше приходило 15 осіб, а було таке, що тільки п'ятеро могли працювати в цей день.

Спочатку всі продукти для військових тягли з дому – хто що мав. Відправляли і консервацію, і варення, і кабачки з огірками. Коли почали робити енергетичні набори, дещо Олена купувала за свої гроші. Рік тому один набір коштував 15-20 гривень. Але сьогодні ціни зросли, а зарплата – ні. Отже, доводиться шукати безкоштовні варіанти – хоча б частково.

Підключилися колишні випускники та батьки

З цукерками чи батончиками погодилися допомагати двоє місцевих підприємців – власники магазинів. Виділяють по 4-5 кг цукерок на кожну суботу. Кажуть, із сушінням, якщо буде потрібно, теж допоможуть. Поки що Олена сушить яблука сама, щоб заощадити – на ринку вони дорогі.

- Яблука із серпня збираємо всім світом – приносять батьки дітей, колеги, мої колишні випускники, інші мешканці, - зазначає наша співрозмовниця. – З цим проблем поки не буде. А потім знову доведеться купувати. Це недешево – на одне відправлення треба літрів 20 сушки, це зараз – 500 гривень. Ще п'ять кілограмів цукерок та 25 склянок горіхів. Також треба купити пакетики та коробки, в яких відправляємо, та сплатити саме відправлення. Мені допомагає один із депутатів облради, але доводиться, звісно, ​​і свої гроші вкладати – так було й раніше, але це було простіше. Грошей я не збираю – не люблю, хоч мені пропонували відкрити рахунок для збору коштів.

З горіхами теж вдається економити – почали приносити люди. Ініціативу помітили і в міськраді – допомогли зробити емблему та наклейки «Бджілка Володимира», які також із сердечками – блакитно-жовтими – вкладають у набір.

Допомагають і старим, сиротам та сім'ям загиблих

На складання енергетичних наборів у пакетики, а потім в ящики йде години три – залежить від того, скільки дітей прийшло. За цей час встигають зібрати близько сотні наборів – приблизно на три роти.

- У листопаді рівно рік, як ми працюємо. Ми поставили собі за мету – протримаємось до перемоги, - зазначає Олена Жуйвода. - Хоча раніше я думала, що не витягну - дякую батькам дітей, які все-таки приводять їх і приносять, що можуть. Відправляємо не лише бійцям на всіх напрямках, а й сиротам. Для них наша посилка взагалі була несподіваною. Також з дітьми допомагаємо місцевому будинку для людей похилого віку. Я відвідую людей похилого віку з моменту його заснування – це вже 33 роки. Для них також купуються презенти – ось нещодавно відносили солодощі. Відвідуємо і батьків дітей, які загинули на цій війні, передаємо допомогу нужденним.

Олена втратила батьків ще підлітком. Нині сама виховує сина. Тож проходити повз чуже лихо не звикла.

Вже до цієї зими Олена Жуйвода планує почати пророщувати зерно – і продавати його, таким чином, знаходячи гроші продовжувати добру справу. Бійці не забувають надсилати дитячому загону волонтерів свої подяки – вчителька вже зібрала цілу колекцію і фотографій, і відео зі зворотним зв'язком від них.