Загроза позиційної війни: Залужний назвав 5 пріоритетів для Збройних сил України

Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний пояснив, що означатиме для України загроза переходу до позиційної війни і назвав п’ять пріоритетів, які допоможуть уникнути її.

Про це головком українських Збройних сил розповів у статті для The Economist.

Матеріал починається з того, що в ньому вказує на глобальну кризу безпеки, яка була спровокована вторгненням Росії в Україну в лютому 2022 року.

– Напад на демократію з боку морально хворої імперської держави в самому серці Європи порушив баланс сил в інших регіонах світу, включно з Близьким Сходом та Азіатсько-Тихоокеанським регіоном. Нездатність багатосторонніх структур, таких як ООН і Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), підтримувати порядок означає, що Україна може відновити свою територіальну цілісність тільки за допомогою військової сили, – йдеться в матеріалі.

Валерій Залужний пише, що українці продемонстрували свою готовність віддати душу і тіло за свою свободу, а Україна не тільки зупинила вторгнення набагато сильнішого противника, а й звільнила значну частину своєї території.

– Однак зараз війна переходить у нову стадію: те, що ми, військові, називаємо “позиційною” війною – статичні й затяжні бої, як у Першій світовій війні, на противагу “маневровій” війні, яка передбачає рух і швидкість. Це буде вигідно Росії, дасть їй змогу відновити свою військову міць, зрештою загрожуючи збройним силам України і самій державі. Який же вихід? – ставить головком запитання, на яке сам же й відповідає далі у своїй статті.

На думку українського генерала, як і раніше, необхідними залишаються основні види озброєнь, такі як ракети і снаряди.

Перший пріоритет

– Але для виходу з цієї війни Україні необхідні ключові військові можливості і технології. Найважливішою з них є повітряна міць. Контроль над небом необхідний для проведення великомасштабних наземних операцій. На початок війни у нас було 120 бойових літаків. З них тільки третина була придатна для використання, – пише головком.

Український воєначальник вказує, що за час війни російські ВПС зазнали величезних втрат, а Україна змогла знищити понад 550 російських систем ППО. І все ж ворог зберігає значну перевагу над українськими Збройними силами і продовжує будувати нові ударні ескадрильї.

– Ця перевага ускладнює наше просування вперед. Російські системи ППО все частіше заважають польотам наших літаків. Наші системи ППО роблять те ж саме з російськими. Таким чином, російські безпілотники перебрали на себе значну частину функцій пілотованої авіації з розвідки та нанесення авіаударів, – пояснює генерал.

Валерій Залужний вважає, що безпілотники також мають стати частиною відповіді України.

– Україна повинна проводити масовані удари з використанням хибних і ударних безпілотників, щоб перевантажити російські системи ППО. Ми повинні переслідувати російські безпілотники за допомогою наших власних безпілотників-мисливців, оснащених сітками. Ми повинні використовувати сигнальні хибні цілі для залучення російських планерних бомб. А для засліплення тепловізійних камер російських безпілотників у нічний час необхідно використовувати стробоскопи, – пояснює генерал.

Другий пріоритет

Це вказує на другий пріоритет: радіоелектронна боротьба (РЕБ), пише воєначальник.

– Наприклад, глушіння сигналів зв’язку та навігації. РЕБ – ключ до перемоги у війні безпілотників. За останнє десятиліття Росія модернізувала свої сили РЕБ, створивши новий рід військ і побудувавши 60 нових видів техніки. У цій галузі вона перевершує нас: 65% наших платформ перешкод на початок війни були зроблені за радянських часів, – завив генерал.

Крім того, Україна вже змогла створити безліч власних систем електронного захисту, які можуть запобігти постановці перешкод.

– Але нам також необхідний ширший доступ до електронної розвідки наших союзників, зокрема до даних засобів збору розвідувальних сигналів, і розширення виробничих ліній з виготовлення наших безпілотних систем в Україні та за кордоном. Ми повинні краще вести радіоелектронну боротьбу з наших безпілотників у ширшому діапазоні радіочастот, уникаючи при цьому випадкового придушення наших власних безпілотників, – пояснив він.

Третім завданням є контрбатарейна боротьба

Валерій Залужний каже, що саме контрбатарейна боротьба є ключем до ураження артилерії противника.

– У цій війні, як і в більшості минулих воєн, артилерійський, ракетний і ракетно-гарматний вогонь становить 60-80% усіх бойових завдань. Коли торік ми вперше отримали західні гармати, нам вдалося доволі успішно виявити і вразити російську артилерію. Але ефективність такої зброї, як американський снаряд Excalibur із GPS-наведенням, різко знизилася завдяки вдосконаленню російської радіоелектронної боротьби, – пояснив український воєначальник.

Водночас контрбатарейна стрільба Росії покращилася, зазначає Залужний. За його словами, значною мірою це сталося завдяки використанню боєприпасів “Ланцет”, що баррожують, які працюють у парі з розвідувальними безпілотниками, і збільшенню виробництва високоточних снарядів, які можуть бути наведені наземними спостерігачами.

– Незважаючи на зневажливе ставлення деяких військових аналітиків, ми не можемо применшувати ефективність російської зброї та розвідки в цьому відношенні. Поки що нам вдається досягти паритету з Росією за рахунок меншої кількості більш точної вогневої потужності. Але цього може не вистачити. Нам необхідно нарощувати наші локальні поля gps – використовувати наземні антени, а не тільки супутники, – щоб наші високоточні снаряди були точнішими в умовах російських перешкод, – пояснює головнокомандувач ЗСУ.

За його словами, українським військам необхідно активніше використовувати безпілотники-камікадзе для нанесення ударів по російській артилерії, а українським партнерам необхідно надсилати нам досконаліше обладнання для артилерійської розвідки, здатне виявляти російські знаряддя.

Четверте завдання – технологія мінування

– На початку війни у нас було обмежене і застаріле обладнання для цього. Але навіть західні поставки, такі як норвезькі танки та ракетні установки для розмінування, виявилися недостатніми з огляду на масштаби російських мінних полів, які місцями простягаються на 20 км. Коли нам вдається прорвати мінні поля, Росія швидко поповнює їхні запаси, випускаючи нові міни з відстані, – пише генерал.

Він вказує, що сьогоднішньою відповіддю викликам у війні є технології.

– Нам потрібні датчики, схожі на радари, що використовують невидимі імпульси світла для виявлення мін у землі, і системи димоутворення для маскування дій наших саперних підрозділів. Ми можемо використовувати реактивні двигуни від списаних літаків, водомети або касетні боєприпаси для прориву мінних загороджень, не вкопуючись у землю. Допоможуть і нові типи тунельних екскаваторів, наприклад, робот, що використовує для прокладання тунелів плазмові різаки, – пояснює український головком.

П’ятий і останній пріоритет – нарощування власних запасів

Валерій Залужний пише, що Росія не змогла використати свою значну перевагу в живій силі, тому що Володимир Путін побоюється, що загальна мобілізація може призвести до політичної кризи, а також через те, що Росія не може навчити й озброїти достатню кількість людей.

– Однак наші можливості з підготовки резервістів на власній території також обмежені. Ми не можемо легко звільнити солдатів, яких відправляють на фронт. Ба більше, Росія може завдати удару по навчальних центрах. Крім того, в нашому законодавстві є прогалини, що дозволяють громадянам ухилятися від виконання своїх обов’язків. Ми намагаємося вирішити ці проблеми. Ми запроваджуємо єдиний реєстр призовників, маємо розширити категорію громадян, які можуть бути призвані на збори або за мобілізацією. Ми також запроваджуємо “бойове стажування”, яке передбачає розміщення знову мобілізованих і навчених військовослужбовців у досвідчених фронтових частинах для їхньої підготовки, – пояснив він.

Український генерал вказує, що не можна недооцінювати Росію, хоч вона і зазнала великих втрат і витратила багато боєприпасів.

– Але вона ще довгий час матиме перевагу в озброєнні, техніці, ракетах і боєприпасах. Її оборонна промисловість нарощує обсяги виробництва, незважаючи на безпрецедентні санкції. Наші партнери по НАТО теж різко нарощують свої виробничі потужності. Але на це потрібно щонайменше рік, а в деяких випадках, таких як літаки і системи управління, – два роки, – пояснює головнокомандувач.

Валерій Залужний резюмує, що позиційна війна – це затяжна війна, яка несе в собі величезні ризики для збройних сил України та її держави.

– Для того, щоб Україна вибралася з цієї пастки, нам необхідно все: перевага в повітрі, значно поліпшені засоби радіоелектронної боротьби та контрбатарейної боротьби, нові технології мінування, можливість мобілізувати й навчити більше резервів. Нам також необхідно зосередити увагу на сучасному управлінні, щоб ми могли більш ефективно, ніж Росія, візуалізувати поле бою і швидше ухвалювати рішення, і на раціоналізації логістики, одночасно порушуючи російську логістику за допомогою більш далекобійних ракет, – пише він.

За його словами, саме нові та інноваційні підходи можуть перетворити позиційну війну на маневрену.

Фото: зняток з відео / Головнокомандувач ЗСУ