Збірна України здобула 53 медалі на World Combat Games у Саудівської Аравії

У столиці Саудівської Аравії завершилися 3-ті в історії World Combat Games. 11 напружених змагальних днів українська збірна у складі 57 спортсменів вела боротьбу проти суперників з понад 120 країн світу. 

Наші атлети змагалися у 9 дисциплінах: армрестлінг, сават, джиу-джитсу, карате, кікбоксинг WAKO, муай-тай, самбо, сумо, ушу, панкратіон, боротьба на поясах Алиш, грепплінг. І змогли не просто виграти медалі, а стали найсильнішою командою турніру!

Ілля Шевляк, президент Спортивного комітету України зазначив, що ми вкотре довели, що українські спортсмени найсильніші у світі, а наша збірна стала найкращою командою найбільших міжнародних змагань у бойових мистецтвах – Всесвітніх ігор єдиноборств! Кожна нагорода для нас надзвичайно важлива і кожна з них присвячується хлопцям і дівчатам до в ЗСУ. Вони наша головна мотивація! До речі, у складі збірної так само були військовослужбовці, які стоять на захисті нашої країни. Для нас важливо було не просто виступити, а вкотре нагадати світові про війну в нашій Державі, про те, що нам потрібна підтримка у спільній боротьбі з агресором.

Уже в перший змагальний день вдалося відкрити лік нагородам. Першою тріумфаторкою у нашій збірній стала каратистка Еліна Сєлємєнєва. На татамі спортивного комплексу Університету короля Сауда вона декласувала усіх суперниць групового етапу, півфіналу і фіналу, здобувши дебютне золото для України. 

У той же день ми стали свідками українського фіналу. У вирішальному поєдинку за звання чемпіонки Всесвітніх ігор єдиноборств зійшлися наші сумоїстки у ваговій категорії до 65 кг: Олена Нікітінська та Аліна Дуженко. 

А скільки гордості ми відчували, коли наші суматорі піднялися на всі сходинки п’єдесталу! В абсолютній жіночій ваговій категорії бронза, срібло та золото опинилися у руках нашої збірної. Український гімн співали одразу троє наших спортсменок: Світлана Ярьомка, Єлизавета Моренко та Іванна Березовська. 

Свою здобуту бронзу Іванна присвятила Україні: “Мої медалі завжди для України, для її прославлення. Я ніколи не забуваю, що я українка. І насамперед хочу сказати велике дякую нашим ЗСУ, нашим воїнам, які захищають нашу незалежність. Сподіваюсь, що наші медалі є маленьким поштовхом до великої перемоги!". 

Є у нашій збірній і мультимедалісти: подвійну силу до командної перемоги доклав Роман Кізюк. Спершу він став чемпіоном у грепплінгу, а потім – у панкратіоні.

“Враження від двох перемог просто не передати! Хочу подякувати усім, хто мені допомагав – усім тренерам і, звісно, батькам, які завжди мене підтримують і багато в мене вкладають. Змагатися у двох дисциплінах – уже звично для мене, завжди намагаюсь виступати у всіх можливих дисциплінах", – слова дворазового чемпіона Всесвітніх ігор єдиноборств. 

За підсумками змагань наші спортсмени повертаються додому з величезним доробком у 53 медалі, з яких 21 золота, 17 срібних та 15 бронзових. Для української команди – це історичний успіх і перша за всю історію проведення змагань перемога у медальному заліку! Адже на перших Всесвітніх іграх єдиноборств Україна здобула 23 медалі, а на других – 34. Напередодні заключного змагального дня господарі турніру та збірна Казахстану намагалися нав’язати боротьбу принаймні за загальною кількістю нагород нашій команді, але українці втримали перемогу. Саудівська Аравія зупинилася на другій сходинці медального заліку, маючи у скарбничці 51 медаль: 12 золотих, 20 срібних та 15 бронзових. 

Найуспішнішими видами спорту в Ер-Ріяді для українців стали сумо та боротьба. Наші суматорі вибороли 13 нагород, стали чемпіонами цього турніру, обійшовши навіть японців – родоначальників цього виду спорту. 15 медалей до загальної скарбнички збірної додали наші борці за підсумками змагань з грепплінгу, панкратіону та боротьби на поясах Алиш. Чимало медалей приніс Україні армреслінг – 14, що дозволило українцям стати віцечемпіонами змагань. 

У складі нашої команди були ті, хто на час змагань взяв паузу у військовій службі і присвятив здобуті перемоги на Іграх своїм побратимам. Зокрема багаторазова чемпіонка світу з армреслінгу Лілія Занько та багаторазовий чемпіон світу з муай-тай Олег Приймачов.

“Дуже приємно бути тут, серед найсильніших атлетів планети. Для мене – це велика честь. Я хочу передати вітання своїм побратимам, які знаходяться на нулі і виконують бойові завдання. Хочу, аби ви всі залишилися живими. Інессо, я тобі дуже-дуже вдячна за те, що ти мене колись з побратимом вивезла з оточення ворога. Дякую тобі за життя! Також хочу подякувати усім, хто мене підтримував, хто у мене вірив, хто мене готував до цих змагань. Дуже вдячна всій українській команді та реабілітологам, які ставили на мене на ноги. Дякую кожному, хто брав у цьому участь, тому що це було дуже складно. На жаль, тренувальної підготовки у мене не було. Це все – на старих дріжджах, запасах, як то кажуть. А також на силі волі та характері. Свою перемогу присвячую народу України. Слава Україні! Героям слава! Ми обов’язково переможемо!", – сказала бронзова призерка Всесвітніх ігор єдиноборств Лілія Занько.

“Не скажу, що задоволений на всі 100 відсотків. Враження трішки зіпсовані, бо через усі ці обставини, через травму не зміг показати усе, до чого готувався, безпосередньо до золотої медалі. Останні років 7-8 були тільки золоті нагороди, а сьогодні – срібло, хоч і не програв жодного поєдинку. Але це спорт, так буває. Для мене було принципово перемогти суперника з країни агресора. Я це зробив, тому для себе вкотре довів, що ми сильна, бойова нація, що перемога буде за нами! Вважаю, що одна з головних цілей на цьому турнірі для мене виконана. А те, що не вдалося завоювати золото – це вже таке, це спорт, це життя. Присвячую медаль хлопцям, які мене мотивують, підтримують. Вони зараз знаходяться у дуже важких бойових умовах. Я подумки з ними. На жаль, у нашому підрозділі є хлопці, які загинули... Царство їм Небесне! Тільки їхня воля до перемоги, те, як вони стоять на захисті нашої держави, мотивувало мене йти і здобувати цю перемогу", – прокоментував свій виступ срібний призер Всесвітніх ігор єдиноборств Олег Приймачов. 

World Combat Games 2023 – яскрава сторінка у спортивній історії України, продовження якої чекаємо у 2025 році. Саме тоді мають відбутися наступні змагання, господарів яких оголосять на початку 2024 року.