«Світ нам співчуває, але не вірить, що ці жахіття справді відбуваються з нашими дітьми»

4 липня у Києві відбувся круглий стіл «Діти-жертви російської агресії проти України». У заході взяли участь експертка ГО «Регіональний центр прав людини» Катерина Рашевська, голова ГО «Європейський молодіжний парламент Україна» Марія Панченко, режисер і засновник проєкту «I am Ukrainian» Юліан Улибін і журналістка «Слідство.Інфо» Юлія Химерик. Модератором зустрічі виступив Уповноважений Президента України з прав дитини з 2014 по 2021 роки та засновник благодійного фонду «Save Ukraine» Микола Кулеба.

Експерти обговорили, як Росія використовує дітей у пропаганді, мілітаризує та готує до участі у війні, порушуючи норми міжнародного права. Як країна-агресор примусово депортує українських дітей, вчиняє воєнні злочини проти дітей на тимчасово окупованих територіях України та як на це реагує світова спільнота. Організатором зустрічі став GDIP Media Center.

За даними Миколи Кулеби, в Росії та на окупованих українських територіях до військово-патріотичних рухів залучені всі школярі від восьми років. Тобто більше 4 мільйонів дітей, а ще 102 тисячі батьків та 275 тисяч учителів. З наступного року в школах там запланована нова освітня дисципліна «Основи безпеки та захист батьківщини». За словами Кулеби, його розробляє спеціальна група з представниками МНС і Міноборони Росії. Тож усі діти, які навіть не були долучені до «Юнармії» чи інших військово-патріотичних рухів, будуть мілітаризовуватися в рамках шкільної програми. Крім того, у школах створена посада спеціальних наглядачів, які відстежують, щоб викладання будь-яких предметів відбувалося в «правильному патріотичному ключі».

У 2022 році Путіним була створена міжгалузева освітня програма військово-патріотичного виховання і спеціальна робоча група з питань так званої «СВО». Результатом цієї роботи стала мережа центрів військово-патріотичного виховання, метою яких є вогнева підготовка дітей та молоді. Підготовкою інструкторів для цього займаються восвітньому центрі «Знання», очільником наглядової ради якого є заступник адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко.

«Навчатися на інструкторів кличуть майстрів бойових мистецтв та учасників “СВО”. Тобто тих людей, які мають практичний досвід убивств, ґвалтувань, які проявили себе в Україні “патріотично”, вбиваючи наших громадян», — каже Кулеба.

«Юнармія» ж була створена у 2016 році за ініціативи Міністра оборони Росії Сергія Шойгу і, за словами Миколи Кулеби, діти там отримують бойову тактичну підготовку та навички вуличного й стрілкового бою. Туди вступили 1 млн 240 тисяч дітей віком від восьми років. І протягом останніх пʼяти років до цієї організації беруть дітей із дитячих садочків. Крім того, свою мережу молодіжних клубів відкрилаПВК «Вагнер», яка має відповідну назву «Вагнерьонок». Там дітей навчають керувати БПЛА й іншим військовим справам, готуючи їх до участі в цьому приватному підрозділі.

Також Кулеба розповів про створений за підтримки Міністерства освіти та науки Росії конкурс «Велика зміна»: «Метою цього конкурсу є представлення спотвореної історії Росії для дітей, починаючи з пʼятого класу, та пропаганда серед молодого покоління збройної агресії проти інших країн. Щорічно до конкурсу залучаються 2,5 мільйона дітей, 140 тисяч учителів і 32 тисячі навчальних закладів». Політична підготовка та робота агітбригад на рівні школи копіює радянську освіту.

«Майже півтора мільйона українських дітей з 2014 року й до сьогодні перебувають на окупованих територіях і на території Росії. Ми можемо чітко зрозуміти, для чого створюються всі мілітарні програми та як налаштовують наших українських дітей проти нашої країни. Наслідком цього є десятки тисяч молодих людей, які ще 9 років тому були українськими школярами Донбасу та Криму, а зараз зі зброєю в руках воюють проти своєї країни», — зазначив Микола Кулеба.

За його даними, вивезених з України дітей не лише навчають поводженню зі зброєю, а й залучають до вистав на воєнну тематику, до виробництва окопних свічок і змушують писати листи подяки російським військовим. Заступник голови адміністрації Путіна Сергій Кирієнко оголосив про спеціальний грант на 480 млн рублів на військово-патріотичне виховання дітей на тимчасово окупованих територіях України. А «губернатор» окупованого Севастополя Михайло Развожаєв сказав, що учасникам «спецоперації» необхідно займатися патріотичною підготовкою молоді в школах і вищих навчальних закладах, тому що молодь їм «довіряє». Наразі відбувається залучення «Юнармії» до проведення «спеціальної операції» на території України, зокрема підготовка звітності потенційного людського резерву у віці 17-18 років. Крім того, в Росії вже є законопроєкт, згідно з яким дітей, які скоїли злочин, для покарання та «виховання» можуть «передавати на утримання волонтерській організації чи молодіжному руху», тобто, як каже Кулеба, готується платформа до залучення до бойових дій не тільки повнолітніх злочинців, а й неповнолітніх правопорушників.

Правозахисниця Катерина Рашевська розповіла про схеми депортації та примусового переміщення українських дітей. «Відповідно до оцінки експертів Московського механізму (розгортання міжнародної місії для дослідження певної проблеми у країні-учасниці ОБСЄ. Назва походить від наради, що відбулася в Москві у 1991 році — «ДМ») разом із депортацією порушується щонайменше 14 статей Конвенції ООН про захист прав дитини, а це третина Конвенції. Ці порушення є настільки масштабними, та, на жаль, залишаються забутими зокрема й на міжнародній арені», — зазначає Рашевська.

Катерина Рашевська

Експертка нагадала, що відстежувати кількість депортованих дітей, яких вдалося ідентифікувати, можна на платформі «Діти війни». Зараз цих дітей понад 19 тисяч, однак російські посадові особи говорять про 730 тисяч. Нещодавно, за словами Рашевської, росіяни зрозуміли, що навіть своєму населенню стало важко пояснювати таку величезну кількість, тож вони почали уточнювати, що йдеться про дітей, вивезених з 2014 року, а не під час повномасштабної війни, як казали спочатку. Тож вірити цифрам, які надає Росія, немає сенсу.   

Катерина Рашевська зазначила, що однією зі схем депортації дітей була так званаевакуація: «Чому варто казати “так звана евакуація”? Бо щоб це було справжньою евакуацією, треба дотримуватись норм Міжнародного гуманітарного права та прав людини. Російська Федерація не дотримується ні статті 49-ї Женевської конвенції (про заборону депортації — «ДМ»), ні статті 76 Додаткового протоколу 1. Ми не маємо інформаційних карток на вивезених дітей, які передані до Міжнародного комітету Червоного Хреста. Дітей вивозять без узгодження із Україною подекуди не лише до Росії, а й до третіх держав, таких як Республіка Білорусь, що суперечить нормам Міжнародного гуманітарного права, оскільки дітей дозволено переміщати лише між окупованими територіями. А краще було б відкрити гуманітарні коридори та вивезти їх на територію, підконтрольну державі громадянства цих дітей, тобто України. Жодного разу Росія не забезпечувала безпечних гуманітарних коридорів».

За даними правозахисниці, українських дітей було передано під так звану опіку в 19 із 57 російських регіонів. Знову ж таки, кількість цих дітей у звітах російських губернаторів і дитячої омбудсменки Марії Львової-Білової відрізняється.

«Загальна кількість “узятих під опіку” нам невідома, але найстрашніше те, що кількість усиновлених дітей нам невідома навіть приблизно. У 2021 році Верховний суд Росії робив зведення практики усиновлення, а за 2022 рік вони такої практики навіть не зробили», — пояснює Рашевська.

Для розвʼязання цієї ситуації експертка рекомендує використовувати дипломатію маленьких кроків і розпочати з моніторингу незаконно депортованих і примусово переміщених дітей: «Недостатньо просто сказати профільним міжнародним організаціям: “Зробіть заяву, ухваліть відповідну резолюцію і засудіть діяння Росії, спрямовані на обмеження доступу, щоб ця сторона несла відповідальність”. Є міжнародні організації і їхні структури, які такий доступ отримали. Однак у підсумковому звіті Генсека ООН ми не маємо нічого про тисячі, а можливо й сотні тисяч викрадених росіянами українських дітей».

Рашевська каже, що позбавлення українських дітей статусу незаконно депортованих кидає їх у правовий вакуум, який заборонений Європейським судом з прав людини та іншими інституціями. Моніторинг дозволив би ідентифікувати імена та місця утримання дітей, а також умови, в яких вони живуть. Крім того, вона каже, що варто розширити список санкцій до осіб, причетних до незаконного переміщення українських дітей і притягати до відповідальності й інших посадовців, а не лише Путіна та Львову-Білову, адже злочини щодо українських дітей відомі з 2014 року.

Ще один важливий аспект, за словами юристки, це компенсація. Батьки або опікуни, яким вдалося виїхати та забрати дітей, потребують фінансової допомоги, а самим дітям після повернення необхідна реабілітація.

«Гроші російських вищих посадових осіб заморожені, вони просто лежать. Якби їх конфіскувати та спрямувати на це, наші діти вже сьогодні отримали б допомогу. Однак ми чомусь досі використовуємо заморожені активи як засіб впливу на Росію, який насправді не дуже дієвий», — каже Рашевська.

Микола Кулеба закликав Міжнародний Комітет Червоного Хреста створити ініціативну групу, яка б співпрацювала з російською стороною, не «тільки висловлювала занепокоєння», але й відповідно до свого мандату зобов’язала Росію передати Центральному інформаційному бюро в Женеві списки депортованих дітей. Якщо Росія відмовиться це робити, МКЧХ має звернутися до Ради безпеки ООН та Генерального секретаря ООН та повідомити про це. Якщо списків не буде, то наполягати на дотриманні Росією міжнародного права.

«Ми розуміємо принципи гуманності, неупередженості, нейтральності та незалежності МКЧХ, але закликаємо стати посередником між російською та українською сторонами. Офіс Міжнародного Червоного Хреста в Женеві міг би впевнитися, що діти живі, в якому вони стані та де утримуються», — заявив Кулеба.

Голова громадської організації «Європейський молодіжний парламент Україна» Марія Панченко зазначила, що європейське суспільство досі не розуміє, як реагувати на дії Росії. Молодіжний парламент є частиною мережі, яка охоплює 36 національних комітетів у Європі. Одним із них досі є й російський молодіжний парламент.

«Після повномасштабного вторгнення деякі національні комітети одразу заявили про те, що підтримують Україну, навіть Європейський молодіжний парламент Росії випустив певний допис, що вони за мир в усьому світі та взагалі не причетні до жодних політичних непорозумінь. На жаль, європейці не одразу зрозуміли українців і намагалися примирити нас. Українці були дуже стурбовані тим, що ця організація досі має доступ до всіх контактів і до особистої інформації усіх учасників, зокрема членів молодіжного парламенту України. Коли ми говоримо про вивезення, депортацію дітей до Росії або на тимчасово окуповані території, ми так само не повинні забувати про доступ до особистої інформації, яка так само розміщується в різноманітних молодіжних мережах», — розповіла Марія Панченко.

Вона додала, що за декілька днів до початку повномасштабного вторгнення їхня організація отримала листа від балтійських друзів, що українські учасники нібито потрапили в «розстрільний список Путіна». Підтвердити цю інформацію не вдалося, але їхні колеги зверталися до різних інституцій в Євросоюзі за підтримкою та захистом учасників українського молодіжного парламенту. «Такі повідомлення змушують замислитися, наскільки взагалі є безпечною участь молоді в різноманітних організаціях, як міжнародних, так і на території України. У нас є учасники не лише з Києва чи обласних центрів, це молодь з Куп’янська Харківської області чи Енергодара Запорізької. Вони мають активну громадянську позицію та мають підвищені ризики стати мішенню на окупованих територіях», — каже Марія. За її словами, до організації входить молодь різного віку, як люди до 28 років, так і неповнолітні підлітки 12—15 років. Коли з цією проблемою звернулися до міжнародного офісу у Берліні, який координує діяльність усієї мережі організацій, то виявилося, що там реальності загроз небезпеки для українських дітей і молоді не усвідомлюють.

Коли Росію виключили з Ради Європи, в Європейському молодіжному парламенті також відбулося голосування щодо виключення з організації Росії. Однак 17 із 25 присутніх національних комітетів проголосували за те, щоб залишити Росію серед членів організації. Серед тих, хто голосував «проти», були представники тих країн, які постраждали від російської агресії, зокрема Україна, Грузія та Польща. Їх не просто не підтримали, а й звинуватили в емоційності під час голосування. Марія Панченко підкреслила, що Європа досі не розуміє, що російського громадянського суспільства, що зможе допомогти розвʼязати цей конфлікт, немає як такого. Українцям, своєю чергою, варто пропрацьовувати превентивні заходи убезпечення дітей і молоді не лише від ракет, а й від інформаційного впливу, адже чимало «хороших росіян» зараз перебуває саме в європейських країнах. 

Журналістка «Слідство.Інфо» та авторка фільму«Втеча від росіян: історія порятунку викрадених росіянами дівчат» Юлія Химерик розповіла, як один із її проєктів розслідування перетворився на рятувальну операцію.

«Я знайшла сімох дівчат, п’ятьох забрали батьки та Save Ukraine. Вони свідчили про жахливі речі, які робили окупанти з ними на території Криму та Херсонщини. Мені як журналістці було дуже важливо не стати пропагандисткою, бо мені здається, що світ інколи дивиться на нас зі співчуттям, але не вірить, що ці жахіття дійсно відбуваються з нами та нашими дітьми. І я вирішила показати факти, обʼєктивно довести без емоцій, що росіяни викрадають, катують і вбивають українських дітей», — каже Юлія Химерик.

За свідченнями дівчат, яких вдалося врятувати команді «Слідство.Інфо», дітей, які не піддавалися впливу росіян, забирали в «ями» — так звані приміщення для тортур. Вони розповіли про 16-річних хлопчиків, які навчалися в університеті, відмовилися навчатися за російською програмою і сказали, що скоро прийде ЗСУ. За це до них прийшли у гуртожиток, забрали «на яму» та два дні жорстоко били. Повернути цих дітей не вдалося, їхні батьки проживають на окупованій території та не вважають необхідним кудись виїжджати. Зараз доля хлопців невідома. За словами журналістки, взагалі хлопчиків дуже важко повертати, бо росіяни їх сприймають як своїх майбутніх солдатів.

Росіяни примушують підлітків відмовлятися від українського громадянства, їм погрожують, що вони не складуть іспити та не зможуть здобути освіту, якщо не отримають російський паспорт. За даними Юлії Химерик, є свідчення батьків, яким погрожувати забрати дітей у дитячі будинки, якщо вони не погодяться отримати російські паспорти.

Росіяни вивозили дітей під виглядом двотижневого оздоровлення, однак тримають їх набагато довше. Окупанти в деяких випадках змінювали вік дитини, підробляли документи, довіреності від батьків — не всі знали, куди їдуть їхні діти. Химерик каже, що росіяни раптом згадують про закон, коли справа доходить до повернення цих дітей. Тоді вони починають говорити, що просто так дітей не можна ані забирати, ані віддавати.

Режисер і засновник «I am Ukrainian» Юліан Улибін під час зустрічі презентував одну із серій проєкту «Діти бомбосховищ» і розказав про свій досвід спілкування з людьми, які пережили окупацію та знущання росіян.

Юліан Улибін розказав, що росіяни використовують дітей як живий щит: «Уявіть собі підвал школи, в якому 365 людей, з них 73 дітей від 4 до 17 років. 28 днів у підземеллі. 11 людей розстріляли, тому що вони не погоджувалися з росіянами. Ще 11 загинули від задухи, були похилого віку та просто зійшли з розуму. Коли починались обстріли, росіяни виганяли людей із підвалу на вулицю. На першому поверсі школи була розташована база росіян і таким чином вони прикривалися та рятували своє життя. Це одна із тисячі задокументованих історій, але я вважаю, що вона має бути однією з перших на суді в Гаазі».

Режисер каже, що Європа вже втомилася від контенту про Україну. В соцмережах дуже багато смерті й люди вже заплющують очі, бо не готові сприймати інформацію з України. На його думку, зараз дуже важливо розвивати саме той контент, який зможуть дивитися абсолютно всі люди — без жертв, однак водночас це має бути щоденне детальне пояснення проблеми. Позитивний досвід уже був у Португалії — після показу серіалу «Діти бомбосховищ» глядачі зібрали гуманітарну допомогу для Херсонщини.

Медичний директор НДСЛ «Охматдит» Сергій Чернишук розказав, як війна вплинула на дітей та як агресор використовує систему охорони здоров’я. За офіційними даними, від російської агресії загинули майже 500 дітей і тисячі отримали різноманітні поранення. Однак, за словами Чернищука, ці цифри можуть бути більшими, адже до багатьох окупованих територій поки що немає доступу.

«Це те, що на поверхні, однак є вплив на здоров’я, який не видно одразу. Коли почалося повномасштабне вторгнення, лікарні, що були поруч з активними бойовими діями, були змушені евакуювати сотні й навіть тисячі пацієнтів, які потребували продовження лікування. Це не могло не вплинути на якість лікування та його результат. Знайти важкохворим пацієнтам одночасно місце, де їм би надали адекватне лікування, вкрай важко», — каже експерт. Окремою проблемою є лікування дітей, які перебували на окупованих територіях і не отримали належної медичної допомоги. Зараз їхнє лікування може потребувати більше часу та грошей і не матиме того результату, як вчасне лікування. Отже ця проблема впливає на стан здоров’я нашого населення загалом.

Психологічні ж травми, за словами Сергія Чернищука, отримали абсолютно всі діти, незалежно від того, були вони поранені чи ні: «Що робити з цією проблемою, ніхто не зможе сказати, бо жодна цивілізована країна не мала такого досвіду останніми десятиліттями. Через 20—30 років ми зможемо проаналізувати наслідки цієї травми за такими показниками як рівень суїцидів, депресії чи вживання препаратів, що змінюють свідомість.

Допомога, яку надають європейські країни, безумовно безцінна. Але за багатьма напрямками її завжди недостатньо. Коли ми зустрічаємося з представниками різних організацій, які нас відвідують, ми кажемо, що витрачаючи один євро на підтримку та відновлення сфери охорони здоров’я України, ви економите сотні тисяч євро у себе в країні».

Сергій Чернищук додав, що сфера охорони здоров’я — дуже зручний спосіб збирання інформації для росіян. Під виглядом диспансерних оглядів можна зібрати будь-яку інформацію про людину, зокрема використовувати її з метою викрадення дітей. І це роблять не недосвідчені танкісти або мобілізовані з ураженим від алкоголю мозком, а дипломовані медики. І злочини цих людей страшніші за злочини тих, хто приходить до нас з автоматами.

Ілюстративне фото: Getty Images