«Ситуація зайшла у глухий кут, потрібні технології»: Залужний розповів The Economist про стан на фронті та чого потребує Україна для перемоги

Головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний опублікував колонку та дав інтерв’ю американському виданню The Economist. У них він виклав своє бачення теперішнього стану військових дій в Україні та перерахував ключові потреби України для подальшої боротьби проти агресії.

В інтерв’ю Залужний сказав, що ситуація на фронті зайшла у глухий кут, коли жодна зі сторін не може просуватися, бо однаково технологічно оснащена. Йому це нагадує події Першої світової війни.

За п'ять місяців контрнаступу Україні вдалося просунутися лише на 17 кілометрів. Росія десять місяців воювала навколо Бахмута на сході, «щоб взяти місто розміром 6 на 6 кілометрів», пише Economist. 

«Так само, як і в Першій світовій війні, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут… Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде», — цитує Залужного Economist.

Хід контрнаступу підірвав сподівання Заходу на те, що Україна зможе продемонструвати Путіну, що цю війну йому неможливо виграти, і змусити його сісти за стіл переговорів, пише Economist. Це також підірвало припущення генерала Залужного, що він зможе зупинити Росію, знекровивши її війська. 

«Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 000 загиблих. У будь-якій іншій країні такі втрати зупинили б війну», — сказав Залужний. Але не в Росії, де життя коштує дешево і де Путін орієнтується на першу і другу світові війни, в яких Росія втратила десятки мільйонів людей, пише видання.

Залужний саркастично оцінив попередні розрахунки при плануванні контрнаступу, начебто чотирьох місяців повинно було вистачити, щоб «дійти до Криму, воювати в Криму, повернутися з Криму і знову піти туди і назад», а армія українського стандарту мала б просуватися зі швидкістю 30 км на день, прориваючи російські оборонні рубежі. 

Натомість він спостерігав, як його війська і техніка застрягали на мінних полях на підступах до Бахмута на сході і на півдні України, як його техніку, поставлену із Заходу, розстрілювала російська артилерія і безпілотники. Він описує поле бою, на якому сучасні сенсори можуть виявити будь-яку концентрацію сил, а сучасна високоточна зброя може її знищити.

У своїй колонці Залужний пише, що війна з Росією переходить на новий етап — «позиційна» боротьба зі статичними та виснажливими боями. Головнокомандувач попереджає, що така війна вигідна Росії, адже дає їй можливість відновити сили.

Крім того, видання пише, що президент США Джо Байден від початку вторгнення Росії поставив цілі: забезпечити, щоб Україна не зазнала поразки і щоб Америка не була втягнута в конфронтацію з Росією. Це означає, що зброї, наданої Заходом, вистачало, щоб підтримувати Україну у війні, але недостатньо, щоб дозволити їй перемогти. Генерал Залужний не скаржиться: «Вони нам нічого не зобов'язані давати, і ми вдячні за те, що маємо, але я просто констатую факти».

Він каже, що зрозумів аналогії з Першою світовою війною, коли перечитав книгу радянського генерала 1941 року «Прорив укріплених ліній оборони». «Я зрозумів, що це саме те місце, де ми перебуваємо, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в ступор як нас, так і наших ворогів», — розповів Залужний.

Відтак генерал вважає, що для виходу з глухого кута потрібен потужний технологічний стрибок. Щоб перемогти в такій війні, потрібні високі технології.

У своїй колонці генерал перерахував ключові військові можливості і технології, які в такій ситуації потребують ЗСУ.

Найважливішою з них є повітряна міць — пілотовані літаки і дрони. Контроль над небом необхідний для проведення широкомасштабних наземних операцій, каже генерал. Залужний зауважив, що наразі Росія зберігає значну перевагу над Україною в небі, і це ускладнює просування українських військ вперед.

Другий пріоритет України є засоби радіоелектронної боротьби, які є ключем до перемоги у війні з безпілотниками, пише генерал.

За його словами, за останнє десятиліття Росія модернізувала свої сили РЕБ, створивши новий рід військ і розробивши 60 нових типів такої техніки. І Росія зараз сильніша в цьому плані за Україну. Залужний каже, що хоча Україна і створила багато власних систем електронного захисту, але їй також потрібен ширший доступ до радіоелектронної розвідки від союзників.

Третє завдання — контрбатарейна боротьба, тобто знищення ворожої артилерії. У цій війні артилерія, ракетний і реактивний вогонь складають 60-80% усіх військових завдань. Ефективність західної зброї різко знизилася останнім часом через вдосконалення російських засобів РЕБ.

За його словами, поки що Україні вдалося досягти паритету з Росією завдяки більш точним вогневим засобам, хоч і в меншій кількості. Але це не може тривати довго. «І нам потрібно, щоб наші партнери надсилали нам краще артилерійське розвідувальне обладнання, яке може визначати місцезнаходження російських гармат», — каже головнокомандувач.

Четверта потреба — мінно-вибухові технології. Західних поставок виявилося недостатньо з огляду на масштаби російських мінних полів, які подекуди простягаються на 20 кілометрів. Коли українські війська знешкоджують мінні поля ворога, Росія швидко відновлює їх, випускаючи нові міни з відстані.

Україні потрібні радарні датчики, які виявляють міни у землі, і системи димової завіси для приховування діяльності наших саперів. Також Сили оборони можуть використовувати реактивні двигуни від списаних літаків, водомети або касетні боєприпаси для подолання мінних загороджень без заглиблення в землю. Крім того, допоможуть нові типи тунельних екскаваторів.

П'ятий і останній пріоритет — це нарощування резервів. В України обмежені можливості тренувати резерви на власній території, адже Росія може завдати удару по навчальних центрах. Більше того, Україна не можемо легко проводити ротацію солдатів на фронті, адже в українському законодавстві є прогалини, які дозволяють громадянам ухилятися від виконання своїх обов'язків.

За словами Залужного, Україна намагається вирішити ці проблеми. Запроваджується єдиний реєстр військовозобов'язаних, також планується розширити категорію громадян, які можуть бути призвані. Крім того, запроваджується «бойове стажування», яке передбачає направлення нещодавно мобілізованих та навчених військовослужбовців у досвідчені фронтові підрозділи для підготовки.

«Не можна недооцінювати Росію. Вона зазнала великих втрат і витратила багато боєприпасів. Але вона ще довго матиме перевагу в озброєнні, техніці, ракетах і боєприпасах. Її оборонна промисловість нарощує обсяги виробництва, незважаючи на безпрецедентні санкції. Наші партнери по НАТО теж різко нарощують свої виробничі потужності. Але для цього потрібен щонайменше рік, а в деяких випадках, таких як літаки і системи управління і контролю, два роки.

Позиційна війна — це тривала війна, яка несе величезні ризики для українських збройних сил та держави.

Якщо Україна хоче вирватися з цієї пастки, нам знадобляться всі ці речі: перевага в повітрі, значно покращені засоби радіоелектронної боротьби та контрбатарейної боротьби, нові технології мінування та здатність мобілізувати і тренувати більше резервів. Ми також повинні зосередитись на сучасному командуванні і управлінні — так ми зможемо візуалізувати поле бою ефективніше, ніж Росія, і приймати рішення швидше — і на раціоналізації нашої логістики, водночас підриваючи російську логістику ракетами великої дальності.

Нові, інноваційні підходи можуть перетворити цю війну позицій на війну маневрів», — резюмував генерал.

Фото: Getty Images