Війна з рф зайшла в глухий кут. Військові аналітики назвали два "вундерваффе", що змінять паритет сил на користь України

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в інтерв'ю The Economist заявив, що війна з росією зайшла у глухий кут через паритет сил. Розрахунок на знекровлення ворога воєначальник назвав своєю помилкою, адже росія не рахує втрати, орієнтуючись на результати Першої та Другої світових воєн, де загиблих рахували мільйонами.

Виходом із ситуації могло б стати щось принципово нове у веденні бойових дій, "на кшталт пороху, який винайшли китайці", сказав генерал. Однак у цьому разі, щоб вийти з глухого кута, потрібно буде використовувати не один технологічний винахід, а сукупність усіх технічних рішень.

Яким чином Україні вдасться переломити ситуацію і що саме може стати "вундерваффе" для ЗСУ, "Телеграф" запитував у військових експертів.

Україна вже має свій "порох"

Хід контрнаступальної операції ЗСУ активно обговорюють міжнародні партнери України, а її буцімто невисокі темпи нерідко критикують посадовці і громадські діячі, далекі від воєнної справи. На відміну від військових, які усвідомлюють всю складність даних процесів, політики є ласими до гучних анонсів швидких результатів, які напередодні наступу дещо необачно робили українські посадовці.

У розмові з британськими журналістами Валерій Залужний зазначив, що за п'ять місяців операції ЗСУ дійсно вдалося просунутися лише на 17 кілометрів, хоча армія українського стандарту мала б просуватися зі швидкістю 30 км на день, прориваючи російські оборонні лінії. При цьому росія десять місяців воювала навколо Бахмута на сході, "щоб взяти місто розміром 6 на 6 кілометрів", зазначив воєначальник.

Очевидно, що майже за два роки війни армії обох сторін зазнали чималих втрат, а військове керівництво встигло вивчити стратегію противника і налагодити виробництво або ж поставки озброєння та військової техніки. В результаті, війна зайшла у глухий кут, адже рівень нашого технологічного розвитку вводить в ступор як нас, так і наших ворогів.

"На екранах наших моніторів того дня, коли я був там (під Авдіївкою. — "Телеграф"), ми бачили 140 російських машин, які згоріли протягом чотирьох годин після того, як потрапили в зону досяжності нашої артилерії", — каже Залужний, підкреслюючи, що схожа картина відбувається і коли українські війська намагаються просунутися вперед.

Однією з основних причин уповільнення темпів війни і відсутності проривних результатів є те, що ЗСУ бачать все, що роблять ЗС рф, а вони своєю чергою бачать все, що робимо ми, зазначив Валерій Залужний. За словами генерала, щоб вийти з цієї безвиході, "нам потрібно щось нове, на кшталт пороху, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного".

На перший погляд, таким рішенням могли б стати винищувачі F-16, які довгий час вважалися тією самою "чарівною пігулкою" від застою у війні. Втім, наразі головнокомандувач ЗСУ вважає, що ці літаки стали вже не такими корисними, адже росія вдосконалила свою ППО.

За словами військового аналітика Дмитра Снєгирьова, проблемою є й кількість обіцяних Україні F-16, адже ця цифра неспівпівставна з кількістю бойових літаків на озброєнні рф. Для порівняння, на початку широкомасштабного вторгнення у ЗСУ було 100 бойових літаків, тоді як у росіян налічувалось до 1000-1200 одиниць.

"Проривом для нас стане використання засобів ураження з дальністю більш як 500 км. Зокрема, йдеться про оперативно-тактичні комплекси українського виробництва "Сапсан". Перші зразки були виготовлені на кошти, виділені Саудівською Аравією, і представлені ще 2016 році. Один був переданий інвесторам, інший залишився в ЗСУ. Його дальність ураження вдвічі більша, аніж у ATACMS, які, можливо, будуть передані українській стороні (300 км), і в тричі більша, аніж у тих, які нам вже передали (165 км)", — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Виготовлення і використання власного озброєння дасть Україні можливість завдавати ударів по військових об'єктах на території рф, що неможливо через надані нами політичні гарантії з використання західної техніки. За словами Дмитра Снєгирьова, дальність ураження "Спасана" дозволить ЗСУ тримати під вогневим контролем місця накопичення військової техніки та авіації ворога в глибині його території.

Для прикладу, після удару ATACMS по аеродрому "Бердянськ" штурмові гелікоптери К-52 були передислоковані у Таганрог. Маючи на озброєнні "Сапсан", ЗСУ могли б легко "дістати" їх і на новому місці. Рятуючи техніку, росіянам довелось би переносити місця базування авіаз'єднань, що позбавило б їх однієї з основних переваг на лінії фронту — переваги у повітрі. Великі відстані, які довелось би долати пілотам для атаки наших позицій, також завдали б чималих проблем окупантам, пояснює експерт.

"Ось вам і "вундерваффе". Не треба вигадувати велосипед чи просити його у когось. У нас вже все є, і воно наше. Профінансованість цього проекту становить близько 70%, не вистачає приблизно 500 млн грн. Це, вибачте, два скасовані тендери на заміну бруківки. Чому цього досі не було зроблено, чому це не виконується зараз?", — каже Дмитро Снєгирьов.

Другим технологічним інструментом для перелому ходу війни можуть стати українські безпілотники "Сокіл-300", які перевищують показники турецьких "Байрактарів" у рази при значно нижчій вартості, каже експерт.

Направивши кошти не на сумнівні тендери, а на розвиток вітчизняного ВПК, уряд створить локомотив української промисловості і знайде вирішення декількох питань одночасно, адже активна робота ВПК потягне за собою розвиток української економіки в цілому, а її результати закриють військові потреби.

"Військова інфраструктура на території рф є законною ціллю за всіма міжнародними конвенціями. Інше питання, що це можуть гальмувати наші міжнародні партнери. В такому разі ми дамо чітку відповідь на закиди республіканців про шляхи зміни ситуації на лінії фронту для подальшої фінансової підтримки: або ви даєте нам 63 млрд і ми змінюємо за ваш рахунок озброєння, або ми самі знаходимо гроші на реалізацію власної ракетної програми і переносимо війну на територію рф, але тоді жодних "червоних ліній" у питанні цілей бути не може. Ми тягнемося до нафтопереробних заводів, аеродромів і силових баз. Так, це дипломатичний шантаж, але він має прозвучати", — впевнений Дмитро Снєгирьов.

Військові питання вирішуються у політичній площині

Відповіді на запитання, чому вітчизняний ВПК досі не був "розкочегарений" на повну потужність, і яким чином держава може задовольнити всі потреби військових для перелому у контрнаступальній операції, лежать виключно у політичній площині, вважає військовий спеціаліст Олег Старіков.

За словами експерта, доки уряд україни не буде переформатовано шляхом об'єднання кращих представників політичних еліт для пошуку оптимальних рішень, проблеми армії не будуть вирішувати належним чином.

"Війна — це в першу чергу політика. Оперативне, стратегічне і тактичне управління починається у цій площині. Кожен посадовець на своєму місці повинен знати і розуміти потреби в своєму секторі зсередини і ефективно вирішувати проблеми, що виникають. А якщо чиновник, який повинен забезпечити фронт дровами, уявлення не має, що таке "буржуйка", про який перелом ситуації можна говорити? Елементарні речі не забезпечуються", — каже Олег Старіков в коментарі "Телеграфу".

Крім того, за словами експерта, потужний ефект матиме принцип особистого прикладу. Рівнятися у цьому питанні можна на армію Ізраїлю, де служать усі без винятку діти високопосадовців. Це не лише дає іншим військовим відчуття рівності перед законом, а й слугує своєрідним запобіжником від безладу в армії. Якщо скарги на відсутність екіпірування чи медикаментів або на неналежні умови перебування бійців на фронті надходитимуть міністру оборони особисто від його сина-військовослужбовця, питання вирішуватимуться набагато якісніше і швидше, вважає Олег Старіков.