Фантомний біль Еміна Ібрагімова: у Франківську відновлюють воїна, що втратив ногу під Работиним

Нині 39-річний військовий Емін Ібрагімов з Маріуполя проходить лікування у відділенні судинної хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. І очікує на протез.

Чоловік пройшов через нестерпний біль і небажання жити…

Пекло болю

Він втратив ногу під Роботиним на Запоріжжі.

– Ми йшли на бойове завдання і тут почався мінометний обстріл, – згадує Емін про той фатальний випадок, коли йому перебило ногу.

Його, важкопораненого, везли у пікапі понад 40 хвилин до евакопункту. Каже, біль був божевільний. У той момент хотів застрілитися, але не дотягнувся до автомата…

Потім, коли місяць заживала кукса, Емін також потерпав від болю. Кожні дві години просив знеболювальне. Коли робили рятівний укол, кукса німіла, але навалювався фантомний біль.

– У тебе болить кінцівка, якої немає – коліно, під коліном, литка, п’ята, пальці, викручує суглоби. Біль настільки нестерпний, що хочеться на стінку лізти, – ділиться боєць.

Каже, переключити увагу не виходить, неможливо ні про що думати чи зосередитися, біль панує у голові.

Азербайджанець пробує говорити українською

Чоловік пригадує, що коли приїхав у Франківськ, його психічний стан був надломлений. Але психологи добре попрацювали і зараз він вже посміхається, його тішать звичайні речі, сонечко…

Посприяв цьому і приїзд дружини з донечкою з Польщі. І на відкритті фотовиставки Сталеві духом на Promprylad.Renovation вони були разом зі своїм героєм.

Батьки Ібрагімова – азербайджанці, коли були студентами, вчилися в Маріуполі й залишилися там жити. У 2014 році повернулися в Азербайджан, а він лишився, бо це була вже його рідна земля.

Коли по Маріуполю почали лупити Градами, вивіз вагітну дружину до Одеси.

Розмовляє Емін російською, бо каже, що так його навчили батьки в дитинстві. Хоча пробує говорити й українською.

Чоловік пішов на фронт, бо вважав це своїм обов’язком, насамперед, перед сім’єю.

Через “донецьку прописку” і, можливо, кавказький типаж, військкомат спершу йому відмовив. Взяли до війська, коли прийшов удруге.

Емін розповідає, що з дитинства мріяв бути десантником, і, незважаючи на 162-сантиметровий зріст, його таки взяли.

Обличчя проєкту Сталеві духом

39-річний Емін Ібрагімов – один з тих, хто погодився стати обличчям проєкту Сталеві духом. Щоби розповісти про досвід війни і допомогти побратимам, яким важко здолати фантомний біль.

– Раніше я думав, що краще вмерти, ніж втратити кінцівку, тепер розумію і з однією ногою можна жити, – каже воїн.

Додає, що все у нього добре: є дитина, любляча дружина, прекрасні теща і батьки, хоч і далеко в Азербайджані…

Врешті, здійснилася і мрія – хотів у дитинстві стати десантником – і став же!

Три бажання Еміна Ібрагімова

Має Емін Ібрагімов ще три заповітних бажання: навчитися їздити на мотоциклі, відкрити свою кав’ярню і подорожувати з сім’єю Європою.

І дуже хоче розпочати вже бігати. Каже, що завжди бігав: з ранньої весни до пізньої осені щоранку. Пробігав по шість кілометрів.

З протезом хоче здолати для початку хоча б 2,5-3 км. Ті, хто його добре знають, переконані – у Еміна обов’язково вийде.

Джерело і фото:

Фото: Військове телебачення України