Новий японський апарат має на меті дослідити загадкові супутники Марса: як він це робитиме

Ніхто достеменно не знає, як два супутники Марса, Фобос і Деймос, опинилися там, де вони є, і з чого вони зроблені. Але маємо шанси дізнатися – зараз Японія готує запуск сміливого проєкту для вивчення супутників Марса.

Запланована місія японського космічного апарату Martian Moons eXploration (MMX) передбачає буріння і відбір зразків на Фобосі, а потім відправку жаданих колекційних зразків на Землю.

Детективна робота на Марсі

Два супутники Марса – ексцентричні диваки. Обидва рухаються по майже кругових екваторіальних орбітах: Фобос повільно наближається до Марса по спіралі, а Деймос поступово віддаляється від нього. Є теорія, що вони захоплені астероїдами після формування Марса. Або, можливо, це уламки від зіткнення з Марсом, які потім злилися.

Місія MMX Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA) покликана допомогти розібратися в цьому за допомогою детективної роботи. Місія передбачає значний рівень співпраці з Європою і США, враховуючи розробку бортових наукових приладів і обладнання.

Якщо все піде за графіком, MMX вирушить до місця призначення у 2024.
Приблизно через рік після запуску апарат прибуде на Марс.
А після завершення місії зонд майже за рік повернеться на Землю, щоб доставити зібрані зразки додому/
У 2029 році капсула, що повертатиме зразки, зупиниться у глибинці Австралії.

План траєкторії польоту апарату Martian Moons eXploration (MMX) / Ілюстрація JAXA

На борту космічного апарату MMX буде майже десяток наукових інструментів, сім з яких призначені для дистанційного зондування та спостереження за марсіанськими супутниками. Два – це пробовідбірники для збору матеріалу з Фобоса, а ще два призначені для тестування і розробки технології розвідки.

MMX оснащений двома різними механізмами для збору матеріалу з Фобоса: C (керновий) пробовідбірник і P (пневматичний) пробовідбірник. Здобуті з поверхні Фобоса зразки будуть зберігатися в капсулі для повернення.
Керновий пробовідбірник використовує роботизовану руку, яка збиратиме підповерхневий матеріал з марсіанського місяця. Пневматичний використовує газ під тиском для підняття матеріалу з поверхні Фобоса для перенесення в контейнер.

Твердий чи пухкий

Ще одним компонентом місії MMX є німецько-французький марсохід, який спільно розробляється Національним центром космічних досліджень (CNES) у Франції й Німецьким аерокосмічним центром (DLR).

Цього робота скинуть з висоти від приблизно від 40 до 100 метрів над Фобосом.
Далі він автономно буде підійматися у вертикальне положення і працюватиме протягом приблизно 3 місяців.
Протягом цього часу марсохід наближатиметься до наукових об'єктів, які визначили цікавими.
Та допомагатиме визначити, які зразки Фобоса слід зібрати для транспортування на Землю.

Німецько-французький марсохід MMX на Фобосі / Ілюстрація JAXA

Слід зауважити, що мати справу з Фобосом буде нелегко. Найближчий з двох сильно вкритих кратерами марсіанських супутників є й найбільшим – 27 на 22 на 18 кілометрів у діаметрі. Він обертається навколо Червоної планети тричі на день та перебуває в умовах мікрогравітації, маючи лише 1/2000 земної.

Що знайде там космічний апарат MMX, не можна сказати напевно. Чи буде матеріал поверхні місяця достатньо твердим, щоб на нього можна було приземлитися, або ж він буде пухким? Навіть цього ми поки що не знаємо.