/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2Fd9c4a438fc0c199bb6008f7706e0af6d.jpg)
Статті в Time i The Economist. Про що Залужний розповідає Зеленському та якою буде відповідь
Минулий тиждень пройшов під знаком "тотальної зради". Авторитетні західні ЗМІ розповіли про хибність оцінки ситуації на фронті українською владою, а українське командування зізналося, що ситуація не настільки переможна. Фокус розбирався, як політична ситуація в Україні потрапила в "зону турбулентності" та що до цього призвело.
Авторитетне американське видання Time опублікувало статтю Саймона Шустера, де автор розповів, що ніхто не вірить у перемогу України так, як у це вірить президент України Володимир Зеленський. Шустер зазначив, що українському президенту стає все важче переконувати світових лідерів, що стабільна допомога Україні повністю відповідає їхнім власним національним інтересам. Водночас він зазначив, що українська влада досі не знає, як реагувати на отримані від Заходу сигнали про необхідність боротьби з корупцією та проведення реформ. Цікаво, що автора резонансної статті в Time Саймона Шустера Зеленський нагородив орденом "За заслуги ІІІ ступеня" з нагоди Дня Незалежності у 2022 році.
Згодом уже в британському виданні The Economist головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний опублікував свою статтю. У ній генерал повідомив, що нинішньої підтримки від Заходу недостатньо, щоб перемогти Росію на полі бою. Залужний назвав пʼять пріоритетів, які мають допомогти в цьому. Окремо він згадав про важкі втрати Сил оборони України, неможливість отримати масштабні результати від контрнаступу та повідомив про необхідність мобілізації.
Названі вище статті викликали неабиякий розголос в українському експертному середовищі та соціальних мережах. Якщо згадувати про останні, то все частіше порушується тема, що українське суспільство втрачає відчуття реальності — чим далі від зони бойових дій, тим менше згадують про війну, волонтерам усе складніше збирати донати. Інакше кажучи, тієї консолідації, що була на початку березня 2022 року, вже давно немає, а всі спроби відновити її виглядають марними. Очевидно, що російська пропаганда не могла пройти стороною, щоб не зіграти на "настроях зради". Про масштаб ІПСО свідчить навіть залучення президента Володимира Путіна, який заявив, що "такої корупції, як в Україні, немає ніде в світі". Російське керівництво систематично просуває ідею мирних перемовин, щоб отримати необхідну паузу для відновлення ресурсів. Про зупинку війни почав говорити міністр оборони РФ Сергій Шойгу, безпосередньо звертаючись до країн Заходу.
З часом стане зрозуміло, чи є це умислом, чи просто збіг, але Олексій Арестович вже встиг заявити про необхідність миритися з РФ. Таку заяву він зробив одразу ж за повідомленням про свою участь у майбутніх президентських виборах.
"Зради" додав і Конгрес США, який відмовився проголосувати за надання Україні допомоги на 2024 рік у пакеті з Ізраїлем. Питання української підтримки будуть розглядати окремо. Як уже розповідав Фокус, новий спікер Палати представників республіканець Майк Джонсон хоче отримати максимально докладні звіти щодо переданої та використаної допомоги.
Чому владі потрібно переглянути інформаційну політику
Політолог Віктор Бобиренко вважає, що такі песимістичні настрої мають цілком природне походження. Набагато простіше списати це на роботу російської інформаційно-психологічної кампанії, але й в Україні для цього є приводи. Насамперед через помилки в інформаційній політиці, яку веде влада.
"Наша влада перекачала суспільство переможними темами, що ось ще трохи — і все буде. Схожа ситуація і у владних коридорах, президент звик до того, що його з великою повагою приймають західні лідери, а для них самих фото із Зеленським — це величезний електоральний бонус. Саме ця думка, що Зеленський — "найвеличніший лідер сучасності", наразі шкодить стосункам із західними союзниками. Час тотального захоплення Україною минув, зараз від нас чекають реформ та змін, чітких планів, а їх чомусь не зʼявляється", — говорить він Фокусу.
За словами політолога Олексія Кошеля, ці речі є непопулярними, але їх треба робити, щоб тримати в тонусі суспільство та владу. Захід хоче від України послідовних, виважених і системних кроків, а не продовження висловлення позиції.
"Наша проблема в тому, що ми не хочемо чути правду, яку нам говорять вже не один місяць. На жаль, ми живемо у викривленому інформаційному форматі, де, будь-яка критика сприймається насторожено та навіть вороже. Нам треба навчитися розуміти наших західних партнерів, а не виривати слова з контексту", — пояснює Фокусу Кошель.
Експерт нагадує, що ще в липні 2023 року президент Чехії Петр Павел говорив, що результати цьогорічного контрнаступу стануть основою для переговорів з РФ. Тоді ж згадувалося, що вікно можливостей для України буде зменшуватися.
"На мою субʼєктивну думку, наше політичне керівництво неправильно оцінює ситуацію в країні та на фронті. А ті, хто це розуміють, бояться про це говорити Зеленському. Під час війни завжди мають бути люди, які казатимуть правду керівництву, якою б гіркою вона не була. Для прикладу, так було у Великій Британії, коли Бернард Монтгомері міг спокійно критикувати Вінстона Черчилля, або Дуайт Ейзенхауер — у Франкліна Рузвельта", — припускає Бобиренко.
Привид виборів в Україні
На думку політолога Петра Олещука, на теперішню ситуацію в Україні впливає багато факторів, що накладаються одночасно, тому не потрібно шукати якихось конспірологічних теорій. За його словами, статті, що вийшли в Time та The Economist мали свої конкретні цілі та завдання.
"Стаття Залужного вийшла в поважному західному виданні не випадково саме в той час, коли в Конгресі розпочалися слухання та обговорення фінансової підтримки для України. Ми вже чули, що республіканці готові підтримувати нас і далі, але хочуть почути відповідь, як довго це може бути, який план дій надалі. Власне, Залужний і говорить, що ніякої нічиєї не може бути — або перемога України, або її поразка, тому всі попередні витрачені США ресурси виявляться марними. Для самої України головний меседж у тому, що нікуди від мобілізації ми не подінемося. Стаття в Time теж мала свої цілі та схожі завдання, але текст настільки маніпулятивно поданий з авторською інтерпретацією, що, здається, він зовсім не розібрався в питанні. Тому його точно важко і неможливо брати для аналізу", — зазначає він Фокусу.
Зі свого боку, Олексій Кошель зазначає, що ще одним фактором напруги і дестабілізації в Україні є привид прийдешніх виборів, до яких почали готуватися.
"Наразі ми спостерігаємо високу активність політичного життя, яке було в затишші в липні-серпні. Президент дав чіткий сигнал, сказавши, що піде на вибори, якщо війна триватиме. Також про вибори заговорили представники "Слуги народу" та голова Ради Руслан Стефанчук. У політикумі це було сприйнято як сигнал про початок кампанії. Цей фактор виборів і розкрутив політичний маховик. Ми зазначаємо критику влади, збурення населення. Примітно, що далі політична ситуація буде ще жорсткішою", — прогнозує експерт.
Водночас Петро Олещук впевнений, що виборча кампанія в Україні триває вже понад рік, просто політики не показують її відкрито. Тобто вони кажуть, що не займаються політикою, а допомагають фронту, волонтерять.
"На відміну від Арестовича, який сходу заявив, що він хоче влади. Чим ближче до реальності, що вибори відбудуться, тим більше буде таких заяв. Проблема Арестовича в тому, що він вирішив не концентрувати увагу на вирішенні нагальних проблем, а прямо заявив про свої амбіції отримати владу. На мою думку, зараз він виступає чиїмось спойлером, технічним кандидатом. Чиїм саме, ми згодом дізнаємось. Але він зараз хитатиме ситуацію в країні та критикуватиме владу, прикриваючись тим, що він кандидат у президенти", — сказав Олещук.