Цей дивний робот здатен викликати слухові галюцинації у здорових людей

Дослідження, проведене науковцями Женевського університету та Лабораторії когнітивної нейронауки Швейцарського федерального технологічного інституту Лозанни, включало своєрідну установку, яка включала робота, що тикає, "рожевий шум" та записи власних голосів учасників і голосів незнайомців.

Слухові вербальні галюцинації, які зазвичай називають "голосами", давно спантеличують дослідників і клініцистів. Хоча такі переживання найчастіше пов'язані з шизофренією, вони також можуть виникати у людей без діагностованих проблем з психічним здоров'ям. Глибинні причини цих галюцинацій залишаються загадковими для психіатричної та неврологічної спільнот.

Щоб розібратися в складнощах цього явища, Паво Орепік, докторант Женевського університету, та його колеги набрали 48 здорових франкомовних піддослідних, які не знали про мету дослідження. Основна мета експерименту полягала в тому, щоб викликати у цих учасників галюцинаційні голоси.

Як провели експеримент

Спочатку дослідники записали власні голоси учасників, які вимовляли дев'ять односкладових слів з негативною конотацією. Крім того, вони записали голоси невідомих людей, які вимовляли ті ж самі слова. Учасників із зав'язаними очима розмістили між двома частинами роботизованої установки, одна з яких знаходилася перед ними, а інша – позаду. Учасникам було доручено штовхати робота перед собою, а робот, своєю чергу, штовхав їх у спину. Ці поштовхи відбувалися одночасно і з невеликою затримкою, створюючи унікальний сенсорний досвід.

Експеримент розпочався з тестування слухових порогів учасників, відтворюючи їхні голосові записи серед інтервалів "рожевого шуму", який вважається більш заспокійливим, ніж білий шум, завдяки своїй нижчій частоті. Потім цей процес повторили із записами голосів незнайомців, вбудованими в інтервали рожевого шуму.

Результати експерименту

Суть експерименту полягала у відтворенні того самого рожевого шуму без записів голосів через різні проміжки часу, іноді синхронно з поштовхами, а іноді після них. Учасники повинні були натиснути кнопку, коли почули голоси в рожевому шумі, і описати те, що вони почули.

На додаток до слухових помилкових тривог, дослідники помітили, що люди, схильні до марення, частіше чули голоси. Цей висновок підтверджує теорію про те, що галюцинації та марення існують у широкому спектрі, навіть у загальній популяції.

Хоча результати експерименту інтригують, практичні наслідки та ширше значення дослідження залишаються незрозумілими. Воно підкреслює загадкову природу людського мозку і його здатність сприймати незрозумілі закономірності або взагалі уявляти їх.

Результати дослідження можуть сприяти кращому розумінню слухових галюцинацій, прокладаючи шлях для подальших досліджень цього складного аспекту людського пізнання. Однак ширше значення цих результатів у клінічному та практичному плані ще чекає на подальші дослідження.