Залужний, Притула, Арестович: хто міг би кинути виклик Зеленському на виборах президента

Восьмі президентські вибори в Україні можуть відбутися 31 березня 2024 року. Якщо не станеться нічого екстраординарного, українці оберуть собі нового лідера на п'ять років або запропонують нинішньому гаранту Конституції залишитись на другий термін. Того ж дня мали б відбутися і вибори до Верховної Ради України. Однак, найімовірніше, парламентський плебісцит поки зачекає кращих часів. Та й із президентськими поки що немає ясності.

Конституцію змінювати чи закони поправляти

Згідно з українським законодавством, щоб президентські вибори пройшли у зазначені Конституцією терміни – 31 березня 2024 року, – необхідно до кінця листопада дати офіційний старт виборчої кампанії. Але є нюанс: до 15 листопада в Україні оголошено військовий стан, а у Раді лежить законопроєкт про продовження його ще на три місяці. У Конституції України (ст. 83) сказано, що повноваження парламенту під час воєнного стану продовжуються, а як бути з президентом – не сказано. Прямої заборони на вибори глави держави під час воєнного стану немає, тут річ в іншому: наприклад, як виборцям дійти до дільниць, якщо над країною висить повітряна тривога? Як голосувати військовим, біженцям, переселенцям, мешканцям прифронтових районів? Як вести агітацію у регіонах? І тому подібні «дрібниці», без яких легітимним виборчим кампаніям не обійтися.

Поки законодавці шукають правові шляхи, потенційні виборці почали потроху прикидати, хто міг би скласти конкуренцію Володимиру Зеленському у виборчих перегонах. Соціологічні опитування поки що не дають ясної картини переваг виборців. Розберемося, як вона змінювалася з початку 2023 року.

Довіряють – не довіряють

За даними Українського центру економічних та політичних досліджень Олександра Разумкова на 2 січня 2023 року, українці назвали політиком року Володимира Зеленського (59%) та Валерія Залужного (10%). На третьому місці – Олексій Арестович та Петро Порошенко з 2,4% у кожного та Дмитро Кулеба з 1,7%. Важко відповісти - 8,4%, стільки ж людей запропонували інші кандидатури.

У березні рейтинг Зеленського, за результатами опитувань «Оперативної соціології» (OperSo), склав 70%. Його лідерство підтвердив і Центр Разумкова, але там цифра сягнула аж 84,9%. У тому ж дослідженні з'явився і перший антилідер рейтингів довіри – Юрій Бойко із 81,6% зі знаком «мінус». У червні до нього приєдналися Юлія Тимошенко (понад 70% недовіри), а також Арестович та Давид Арахамія (-45% та -27% відповідно).

Влітку Зеленський лідирував у всіх опитуваннях із значним відривом від інших кандидатів. Наприклад, у «Оперативної соціології» чинний президент взяв 70%, а наступний другим номером Петро Порошенко – лише 8,8%. Волонтерові Сергію Притулі, який з'явився в рейтингах, довірили б країну 4,7% опитаних. Юлія Тимошенко, Дмитро Разумков, Ігор Смешко та Олексій Гончаренко набрали свої відсотки у межах статистичної похибки – від 2,5% та менше.

При цьому список партій, які пройшли б до Ради, якби вибори відбулися у червні, потрапили б «Слуга народу», партія Притули "24 серпня", «Європейська солідарність» та «Партія Разумкова». А «Свобода», «Батьківщина», «Сила та честь» не подолали б 5-відсотковий бар'єр.

Вибори під пострілами

Ближче до кінця літа стало зрозумілим, що закордонні партнери України м'яко, але наполегливо пропонують вибори таки провести. Парламентарі задумалися про зміни в законодавстві, які треба або вносити прямо зараз, або не вносити і влаштовувати плебісцит всупереч власній Конституції, або не менш м'яко та наполегливо переносити вибори на "після війни", принагідно відбиваючись від наполегливих партнерів. До речі, 76,3% українців висловилися в опитуваннях Active Group проти проведення виборів в Україні до закінчення дії військового стану, при цьому половина опитаних хотіла б переобрати Верховну Раду якнайшвидше.

Президент України знайшов «витончену відповідь» західним партнерам щодо виборів у країні. Він запропонував їм взяти на себе витрати та технічне забезпечення голосування 7 мільйонів українських біженців за кордоном. Також він не виключив можливість онлайн-голосування, однак чи такі вибори будуть визнані світовою спільнотою? Поцікавився, чи не побояться прибути на вибори в Україну міжнародні спостерігачі та експерти?

А народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив той факт, що у проєкті бюджету на 2024 рік витрати на проведення виборів не передбачені. Звичайно, можна внести правки і до законів, і до бюджету, але гроші доведеться брати з бюджетних статей «на війну». Цього не хотілося б, у тому числі й тому, що у списках потенційних кандидатів на президентство з'явилося прізвище військового - Валерія Залужного. І Арестовича, який посилено мусирує тему «договорняка» з країною-агресором. Щоправда, не зовсім зрозуміло, каже він це на повному серйозі чи, висловлюючись по-сучасному, «тролить» громадськість, виступаючи в ролі подразника.

Військові могли б бути фаворитами

На сьогодні від 60 до 80% українців вважають, що вибори треба проводити лише після війни – так свідчать осінні результати опитувань Міжнародного республіканського інституту (IRI) та КМІС. Соцопитування телеграм-каналу «ПолітіКум» важко назвати офіційним, але він має хорошу вибірку з більш ніж 17 тисяч користувачів і опитування досить свіже: жовтень – початок листопада 2023 року. За ним у Володимира Зеленського 45% ймовірності стати президентом України повторно, у Петра Порошенка – 19%, Залужного – вже 15%. Юлія Тимошенко набирає 2%, по 1% - Сергій Притула, Дмитро Разумков та Віталій Кличко. У жовтневих рейтингах довіри з'явилися нові особи – губернатор Миколаївської області Віталій Кім із 46% довіри, Михайло Подоляк – 14%, Олексій Данилов із 6,1%. Відлетіли вниз рейтинги Андрія Єрмака (-23,7%), Руслана Стефанчука (-21,4%), Дмитра Гордона (-33,8%), Давида Арахамії (-35%). Понад 70% не довіряють Юлії Тимошенко та Юрію Бойку.

Водночас політологи поки що не скидають «даму з косою» з політичних розрахунків. Вона особисто, може, і не користується масштабною довірою українців, але її політична сила могла б пройти до парламенту України, якби на те була воля виборців та умови для виборів.

- Попри те, що «Батьківщина» мовчить усю війну, вона також мала б шанс пройти до парламенту. Це тому, що з країни виїхало молодше покоління, а прихильники похилого віку залишилися, - каже експерт-міжнародник Тарас Загородній. - З нових – з'явилися партія Сергія Притули та Олексій Арестович. Останній може провести свою партію до парламенту. Миколаївський губернатор Кім – це регіональний лідер.

Що ж до чинника військовослужбовців, то Загородній вважає, що це сила, яка може вплинути на вибори президента чи парламенту.

- Армія вже стала політичним суб'єктом, який може впливати на вибори. А умовна партія військових голосуватиме за Залужного. Але кристалізується ця військова маса довкола якоїсь політичної сили чи створить свою – невідомо. Тому що її лідер – Залужний - воює і зараз не піде у політику. Більше того, зараз Залужний не політик, а національний міф, і він вище за кожного політика. Тепер армія – центр влади, всі політики цікавитимуться її думкою.

Про це ж говорить і політолог Володимир Фесенко, наголошуючи: якби військові брали участь у виборах, то вони були б їх фаворитами. Під час війни просіли всі, хто не потрапив у сприйняття війни. Чому Зеленський має високі рейтинги? Тому що він Верховний головнокомандувач, він у центрі уваги. Притула – волонтер. А ось представники старої української політики під час війни сильно просіли, не вписалися в контекст війни, зазначив Володимир Фесенко.

Втім, ставити хрест на тій же "Батьківщині" рано, кажуть експерти. Так, пасивність партії та її лідера під час російської агресії з 2014 року не надала їм популярності, але…

– На «Батьківщині» ще зарано ставити хрест. Все залежатиме від того, який настрій у виборців під час виборів. Соціальні проблеми, соціальний популізм – це коник партії Тимошенко, - нагадує Фесенко. Навряд чи військові, у майбутньому пройшовши до парламенту під прапорами своєї партії, зможуть займатися питаннями економіки, соціального захисту тощо.

Нагадаємо, на сьогодні український парламент складають вісім політичних сил: фракції «Слуги народу», «Батьківщина», «Європейська солідарність», «Голос» та депутатські групи «За майбутнє», «Довіра», «Платформа за життя та мир» та « Відновлення України».