«Закликаємо вас переосмислити політику запрошення фільмів російського виробництва»: Docudays UA звернувся до IDFA з відкритим листом

Команда Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA повідомила «Детектор медіа» пресрелізом про те, що звернулась до організаторів Міжнародного фестивалю документального кіно в Амстердамі IDFA. У відкритому листі команда Docudays UA висловлює своє ставлення з приводу присутності в програмі IDFA фільмів російського виробництва та авторства. Під цим листом поставили свої підписи понад тридцять українських діяча й діячки у сфері кіно.

Повний текст відкритого листа Docudays UA до організаторів Міжнародного фестивалю документального кіно в Амстердамі IDFA:

Шановні колеги,

як ваші давні партнери, ми хочемо перш за все висловити свою вдячність за вашу солідарність і стійку підтримку, яку українська кіноспільнота відчувала в найскладніші миті. Особливо під час повномасштабної війни, розв’язаної росією проти України. 

Ми щиро й високо цінуємо пряму фінансову допомогу, яку отримали десятки українських кінематографістів/-ок упродовж надскладного 2022 року і яку, завдяки великою мірою зусиллями IDFA, надав фонд ICFR.

Ми вдячні за те, що команда IDFA Bertha Fund не лише підтримала значну кількість українських кінопроєктів на етапах їхньої розробки та виробництва, а й додатково, попри непрості логістичні обставини, надала екстраможливості для українських менеджерів/-ок сектору кіно й люб’язно запросила до себе делегацію українських кінокураторів/-ок у 2022 році — спеціалістів/-ок, які безпосередньо займаються формуванням сенсів на фестивалях, налагоджують і розвивають міжнародні зв’язки, будують мости між українським і світовим кіно.

Ця допомога і ця підтримка не можуть бути переоцінені та ніколи не забудуться нами.

Також ми хочемо висловити своє захоплення щодо присутності української компоненти у програмі вашого фестивалю й цього року. Українська стрічка відкриватиме найбільший фестиваль документального кіно у світі, українські фільми збагатили Best of Fest та інші кіно- та індустрійні програми. 

Бути побаченими й почутими — це те, за що бореться кожна культура, що тривалий час перебувала під колонізаторським гнітом імперії. Це стосується й України. І деконструкція імперських наративів щодо поневолених народів у цьому процесі — не просто один із інструментів боротьби для колишніх колоній, а нагальна потреба для всієї світової спільноти. Від цієї деконструкції безпосередньо залежить відповідальність за воєнні злочини, світова безпека і те, який світовий порядок ми всі разом випрацюємо для нашого майбутнього.

Дорогі колеги, саме тому, щиро дякуючи вам за солідарність, ми все ж хочемо висловити своє розчарування і серйозне занепокоєння присутністю фільмів російського виробництва та авторства в програмах вашого фестивалю. 

Упродовж тривалого часу ми та чимало представників/-ниць української кіноспільноти доносимо на багатьох міжнародних майданчиках, включно з IDFA, наші заклики призупинити будь-яку співпрацю з діяч(к)ами російського культурного сектору поки російські війська не залишать територію України в її кордонах визнаних міжнародно. 

Одна з вагомих причин цього заклику в тому, що культурна й мистецька репрезентація росії на міжнародних майданчиках використовується російською пропагандистською машиною для легітимізації воєнних злочинів, скоєних проти України, в очах російського населення.

Окрім того, рішення надати простір на міжнародних майданчиках для представників/-ниць російського культурного сектору, що ґрунтується на бажанні підтримати критичні до путінського режиму голоси, суттєво редукує природу російсько-української війни і відповідальність за неї.

Важливий урок ХХ століття, до засвоєння якого нас закликала Ханна Арендт: жодна диктатура не є виправданням чи індульгенцією від відповідальності за мовчазну лояльність широких мас до воєнних злочинів, що коїть їхня держава. 

Тож, жодна диктатура не є виправданням чи індульгенцією від відповідальності за мовчазну лояльність широких мас росії до воєнних злочинів, які коїть не лише кремль, а й громадяни росії. Потреба в критичних до путінського режиму голосах є всередині росії, а не зовні.

Жодна диктатура не є виправданням чи індульгенцією від відповідальності за циркуляцію шовіністичної, імперської політики в суспільстві росії. Шовіністичної політики, що існувала до початку російсько-української війни у 2014 році, не була осмислена діяч(к)ами російського культурного сектору після 2014 року і не проблематизується ними досі в абсолютній більшості тих самих мистецьких робіт, зокрема в кіно, що під егідою підтримки критичних голосів були представлені на міжнародних майданчиках впродовж 2022–2023 років. Культурні менеджер(к)и, мисткині й митці — люди, відповідальні за формування сенсів і проблемних полів у суспільстві, у росії не проблематизують необхідність деконструювати імперський модус існування їхньої країни. Натомість продовжують шукати в путінській диктатурі виправдання свого соціокультурного колапсу.

Продовжувати надавати простір для критичних до путінського режиму представників/-ниць російського культурного сектору на міжнародних майданчиках означає мимоволі пророщувати в них впевненість, що путінська диктатура є єдиним коренем російсько-української війни. І, відповідно, суттєво редукувати відповідальність за війну.

Один із прикладів, показову ілюстрацію до наших тез, ви можете знайти в самому фільмі російського виробництва, включеному до вашої програми Envision Competition. У синопсисі творча команда фільму Mud стверджує, що війна в Україні триває лише з 2022 року: «It is October 2022, and the war in Ukraine has been underway for seven months». Це цинічна теза від представників/-ниць країни, яка розв’язала війну проти України у 2014 році, окупувавши Крим, розпочавши воєнні дії у східних областях, влаштувавши фільтраційні табори й катівні і вбивши сотні тисяч людей в Україні за ці майже дев’ять з половиною років. Це цинічна теза, що продовжує пропагандистські наративи кремля щодо України, про «не все так однозначно», про «захист російськомовного населення в Донецьку й Луганську», про «референдум у Криму». Ми віримо, що слова важать, а точність у формулюваннях — це першочергова відповідальність, яку не може зняти з діячів/-ок культури жодна диктатура.

Зрештою, продовжувати надавати простір для представників/-иць російського культурного сектору на міжнародних майданчиках означає нормалізувати нерівні умови, в яких живуть і працюють сьогодні кінематографіст(к)и в росії та в Україні. Лише за 2022–2023 роки українська кіноспільнота втратила десятки своїх колег. Кількість тих українських кінематографістів/-ок, які зараз долучилися до збройних сил України, важко підрахувати. Але й ми, Docudays UA, в команді маємо колег, які після повномасштабного вторгнення були змушені змінити кіно на зброю. Продовжувати створювати фільми для української кіноспільноти сьогодні — надзвичайно важкий процес через втрату спеціалістів/-ок, через постійне фізичне руйнування інфраструктури від бомбардувань. Збереження українського кіно та культурного сектору — критичне питання безпосереднього виживання України як країни в боротьбі з імперією, що прагне фізично й символічно знищити її незалежність і колонізувати. Ці умови навряд можна порівнювати з тими, в яких працюють нині російські кінематографіст(к)и. Тож ми бачимо етичну проблему в наданні представникам/-ицям російської культурної сфери (зокрема кінематографу) простору на міжнародних майданчиках, допоки російські війська не будуть виведені з усієї території України в міжнародно визнаних кордонах.

Українські працівники/-иці кіносфери, які загинули у 2022–2023 роках від російської війни проти України:

Віктор Онисько, режисер монтажу

Павло Лі, актор

Володимир Строкань, каскадер і актор

Олександр Суворов, постановник піротехнічних трюків

Антон Прасоленко, актор

Дмитро Кравець, режисер, письменник

Микита Калембет, викладач, сценарист, режисер

Олег Бобало, режисер

Євген Світличний, актор

Олексій Хільський, актор

Філіп Віннер, актор

Денис Бондарєв, актор-каскадер, постановник трюків, актор

Василь Довгань, художник-постановник, оператор-постановник

Андрій Тхорук, художник-постановник, відеодизайнер

Олег Зайцев, актор

Тимофій Бойко, художник-постановник

Володимир Чорний, художник-постановник, художник-декоратор

Андрій Максименко, режисер, сценарист

Максим Шварцман, оператор-постановник

Іван Шульга, звукорежисер

Костянтин Гнітецький, відеооператор

Роман Нежиборець, відеоінженер

Юрій Олійник, відеооператор

Олексій Юрченко, оператор

Сергій Силкін, відеотехнік

Дмитро Шиповський, оператор

Павло Тимошенко, оператор

Андрій Бойко, оператор

Олексій Ольховик, оператор

Іван Кузьмінський, музикознавець і телережисер

Ярослав Гаркавко, актор, телеведучий, комік

Роман Іваненко, актор, комік

Василь Яворський, телевізійний режисер

Роман Жук, фотограф, відеограф

Костянтин Кіц, оператор

Ілля Чернілевський, актор озвучування

Василь Довбня, актор, комік

Оксана Швець, акторка

Євген Осієвський, журналіст, культурний оглядач

Валерій Сенько, відеомонтажер КМКФ «Молодість»

Максим Остяк, музикант, перфомер, актор, герой фільму Reve ta Stohne on Tour (2016)

Список не є вичерпним і не йменує всіх жертв війни в кіноспільноті станом на сьогодні. 

Ми закликаємо вас переосмислити політику запрошення фільмів російського виробництва та авторства. І віримо, що знайдемо у вашій команді уважного співрозмовника/-цю щодо цього непростого питання. Адже IDFA вже продемонструвала своє лідерство в здатності реагувати на зміни світового порядку, під час яких ми всі живемо. 

Хочемо повторити тезу, яку ми вже озвучували минулого року. В умовах необхідності деконструкції імперської політики росії у східноєвропейському регіоні кінематографічні інтереси та розмаїття країн Східної Європи можуть бути найкраще збережені та відкриті з перспективи тих фестивальних менеджерів/-ок та кінокураторів/-ок, які мають безпосередній досвід роботи з кіноінституціями й фестивалями та є вихідцями з цих країн. 

Тож як минулого року, так і нині засвідчуємо свою готовність сприяти розширенню професійних зв’язків, зокрема з українськими кінокураторк(к)ами, які можуть надати експертні консультації щодо кінематографу країн Східної Європи з урахуванням необхідності деконструкції імперської політики росії у цьому регіоні.

З повагою та щирою надією на діалог,

Світлана Смаль, виконавча директорка ГО «Докудейз» і команда Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

Лист підписали:

Надія Парфан, режисерка, продюсерка, кураторка, засновниця онлайн-кінотеатру Такфлікс

Богдан Жук, програмер, КМКФ «Молодість», директор ЛҐБТКІА+ кінофестивалю SUNNY BUNNY, член EFA

Віктор Глонь, відбірник і програмний координатор КМКФ «Молодість»

Ольга Бірзул, кінокураторка, культурна менеджерка

Анастасія Верлінська, директорка міжнародного фестивалю анімації LINOLEUM

Алекс Малишенко, кіножурналіст, член Спілки кінокритиків України, програмер

Віка Лещенко, кінокураторка, культурна менеджерка

Альона Шилова, кінокритикиня, членкиня Спілки кінокритиків України 

Сергій Ксаверов, кінокритик, член FIPRESCI, ко-куратор «Київського тижня критики»

Альона Пензій, кінознавиця, кінокритикиня

Соня Вселюбська, кінокритикиня, членкиня Спілки Кінокритиків України

Олександра Калініченко, кінокритикиня, членкиня Спілки кінокритиків України, редакторка онлайн-кінотеатру Такфлікс

Олег Батурін, журналіст, член FIPRESCI

Алік Шпилюк, кінознавець, член FIPRESCI, член EFA

Наталя Серебрякова, кінокритикиня, членкиня FIPRESCI, Golden Globes Voter

Олена Коркодим, засновниця кіносайту «Документи», членкиня Спілки кінокритиків України

Катерина Сліпченко, журналістка, членкиня FIPRESCI

Дмитро Сидоренко, член Спілки кінокритиків України

Єлизавета Сушко, кіножурналістка, членкиня Спілки кінокритиків України, SMM-менеджерка фільму «Фото на памʼять»

Олег Чорний, режисер і медіахудожник, член НСКУ, Української Кіноакадемії та Спілки кінокритиків України

Ольга Сидорушкіна, кінокураторка, культурна менеджерка 

Лук’ян Галкін, кінознавець, продюсер

Юлія Сінькевич, продюсерка, співзасновниця Української кіноакадемії, голова Наглядової ради Українського інституту

Сергій Тримбач, кінокритик, член FIPRESCI

Антон Фролов, кінокритик, засновник фестивалю «Бардак»

Денис Буданов, кінознавець, член FIPRESCI, Спілки кінокритиків України, Української Кіноакадемії, програмний директор кінофестивалів Brukivka IFF і Kharkiv MeetDocs EUFF

Віталій Шереметьєв, продюсер, член Української Кіноакадемії, Спілки Кінематографістів України, Громадської Ради Держкіно України

Оксана Волошенюк, кінознавиця, членкиня FIPRESCI, Спілки кінокритиків України

Міла Новікова, кінокритикиня, членкиня FIPRESCI

Єлизавета Сміт, режисерка, продюсерка

Марина Степанська, режисерка

Тетяна Кононенко, режисерка

Фото: Docudays UA