Художниця-переселенка з Криму: Найскладніше було розмальовувати уламок від «Урагану»

Коробки від патронів, уламки ракет, залишки від «Градів» та «Ураганів»... Асортимент - наче в бойовому бліндажі. Насправді ці предмети війни знаходяться в майстерні мисткині Юлії Коваль. Художниці вони заміняють полотно. Що зображає майстриня на гільзах та уламках снарядів, як виникла ідея такого розпису та навіщо українці замовляють такі речі - дізнавалася KP.UA.

Мертвий метал розписує квітами

Тендітна жінка у синьому фартуху, на якому красуються всі кольори веселки з фарб, акуратно відчищає залишки пороху та бруду з гільзи від снаряду. Так художниця Юлія Коваль готує майбутнє «полотно» для своєї творчості.

- Гільзи чи інше попадають до мене брудними, у якійсь смолі або землі, вони ж з війни, а я вже на місці все відчищаю, знежирюю, ґрунтую, - розповідає KP.UA Юлія. – Робота займає до 7 днів, а то й довше, тому що мають добре висохнути окремі шари. Ескіз візерунка відмальовую на металі спеціальним олівцем. А після цього розфарбовую акриловими фарбами та покриваю лаком для довговічності. За час війни розписала багато таких речей. Наприклад, був і ручний гранатомет. Та найчастіше прикрашаю малюнками гільзи від снарядів.

Художниця родом із Ялти. І майже 10 років займається художнім розписом. У мирний час розмальовувала тарілки, підноси, полотна. Після окупації півострова переїхала у Тернопіль, а згодом до Києва. І, з невеликою перервою, продовжувала працювати над розписом речей, навіть планувала персональну виставку.

Війна одним порухом перекреслила ці плани. Але саме в той час художниця почала активно показувати частину своєї творчої роботи у соцмережах. Якось розписи Коваль побачили волонтери й запропонували їй прикрасити візерунками дві гільзи для благодійного аукціону: хлопці збирали гроші на безпілотники для танкової бригади. Робота вдалася, гільзи продали, збір на дрони закрили. А Юлія все частіше почала розписувати речі війни.

- Люди самі до мене звертаються, передають або надсилають гільзи та інше, - розказує майстриня. – Військові - небагатослівні, мало розповідають, звідки та чи інша річ. А я ніколи й не питаю. Знаю лише, що багато гільз з Бахмутського напрямку… Спочатку мені було дуже цікаво попрацювати з новим для мене матеріалом. Але, зізнаюся, емоційно все ж таки непросто. Останні 7 місяців я активно розписую такі речі і відчуваю, що видихаюся. Це мертвий метал.

Про візерунки та «Ураган»

У роботі з гільзами та іншим матеріалом Юлія використовує орнаменти «петриківки», але не в класичному стилі, а змінені під настрій та стиль самої художниці. Найбільше мисткиня полюбляє візерунки з квітами. Колір орнаменту може бути різним, а от фон завжди чорний. А інколи замовники самі пропонують той чи інший малюнок. Наприклад, для благодійного аукціону до Дня захисників та захисниць України Юлія на замовлення розмалювала гільзу в стилі традиційної Борщівської вишивки. І її продали на аукціоні за 150 тисяч гривень.

Мисткиня згадує, що найважче було працювати з уламком від снаряду «Ураган». Його привезли з Донеччини.

- Уламок був великим, приблизно півтора метра, надзвичайно важким і таким страшним, - згадує жінка. – Спочатку я довго не могла приступити до роботи, якесь тремтіння у душі було. Коли вже прийшло натхнення та розуміння роботи, не змогла зрушити шматок з місця, такий він був важкий. Тоді мені дуже допоміг мій чоловік. Він розвертав та розташовував уламок так, аби мені було зручно працювати.

Мисткиня розписала «Ураган» у червоно-чорних кольорах. І таким чином страшний шматок снаряду, який приносив розруху та смерть, став артоб’єктом із символічною назвою «Стійка кров»: саме стійкість та мужність «запечатана» у крові українця.

А гільзи від снарядів в умілих руках майстрині стають своєрідними декоративними вазами.

- Можна поставити сухоцвіти, колоски, і така ваза прикрасить дім, - каже Юлія Коваль. – Квіти продовжують квітнути навіть у гільзах від снарядів.

Замовляють у подарунок та на аукціони

До речі, про Юлині вази, тобто про гільзи. Хоч вони і не такі важкі, як уламки «Градів» чи «Ураганів» (всього до 8 кг) , але мають свою специфіку. Гільзи видовженої циліндричної форми, і це додає певної складності у розписі. Але, як зізнається сама художниця, її руки вже пристосувалися.

- Зараз я закінчила розписувати гільзи 105-го калібру і ось приступаю до розпису гільз 122-го калібру, - показує нове «полотно» Юлія. – І не полишаю розпис тарілок, старовинних скринь, стін. А гільзи та інші речі з війни – це така страшна наша реальність.

Роботи Юлії купують на благодійних аукціонах, демонструють на виставках, замовляють у подарунок, в тому числі і за кордон - в США, Польщу, Литву, Австралію. Часто до художниці звертаються військові, які хочуть мати на згадку таку розписану річ з війни.

- Я прагну, аби ці предмети, які я прикрасила орнаментами, нагадували всім про страшну та криваву війну в Україні, про жорстокість нашого так званого «сусіда», - підкреслює Юлія Коваль. - А ще таким чином хочу показати, що українці – незламна нація. Так, в нас стріляють, нас засипають «Градами» та «Ураганами», але ми живемо, даємо відсіч, а речі, які несуть смерть та горе, перетворюємо на щось красиве та символічне.