Пам'яті морського піхотинця Максима Несеверенка

Вінничанин Максим Несеверенко пішов захищати Батьківщину вже у перші дні російської навали. Перед цим устиг відвезти дружину Вероніку із дітьми до кордону з Польщею.

«Йти чи не йти захищати Україну – це питання у нас узагалі не обговорювалось. Просто так треба, і це було нормально. Він на початку повномасштабного вторгнення відвіз дружину і дітей на польський кордон. А 5 березня сказав мені: «Мамо, я йду». Увечері посидів зі своїми хлопцями, а вранці взяв сумку, ми з ним присіли на дорогу, і я йому сказала: «Максе, ти давай там, швидко розберися і повертайся», - розповідає мама загиблого героя пані Оксана.

Вона каже, що в юності її син відслужив у повітряно-десантних військах, дуже шанував елітні підрозділи. Тому й попросився в 35-ту бригаду морської піхоти імені Михайла Остроградського, був розвідником-навідником. Пані Оксана згадує, що Максим дуже поважав і пишався своїми бойовими побратимами. Про командира казав: «Я скрізь із ним пройду! А про медика - «Він і мертвого зробить живим!».

Вони також любили і шанували свого «Конга». Такий позивний у нього з'явився від ще дитячого «псевдо», яке супроводжувало його усе життя. Так називали спортивного кремезного хлопця, справжнього лідера друзі з мікрорайону, де він мешкав. Він навіть зробив собі таке татуювання на плечі.

Максим устиг повоювати на Миколаївщині, а потім звільняв Херсонщину. Його сестра Ірина розповідає, що усі рідні дуже чекали, коли він вийде на зв'язок. Він не розповідав подробиць свого фронтового життя. Переписуючись, ніколи не вдавався до банального «Як справи?». Писав, що любить, і з цього вони розуміли, що із ним усе гаразд.

«Я відчувала, що мій син воює відчайдушно. Казала йому: «Максе, я відчуваю в тобі азарт! Не треба цього, згадай шахи, ти ж у них з дитинства граєш. Ти ж завжди тактично усе прораховував!», - згадує пані Оксана.

Але материнське застереження вберегти морпіха не змогло. Останнє повідомленням від Максима надійшло сестрі удосвіта 7 жовтня 2022 року. Вона запитувала, коли він повернеться. Чоловік відповів, що не знає. Як виявилось, того дня був його останній вихід на завдання. Він пішов як командир групи. На жаль, військові потрапили у засідку, з якої вийшли лише троє хлопців. Решта троє, у тому числі й Максим, загинули.

Родина чоловіка до останнього не хотіла вірити, що таке горе може їх спіткати. Але Максима упізнали серед загиблих, і саме за татуюванням Конга…

«У мого сина дуже хороші побратими. Завдяки їм я знала, де він лежить. Але два тижні не могли його тіло забрати, бо це була сіра зона. Та вони мусили повернути «Конга», бо переживали за мене, хотіли, щоб ми його гідно поховали. І коли його забирали, орки навіть подумали, що це іде атака на Херсон», - розповідає мама Максима.

Військовий не дожив до свого 33-річчя якихось два тижні. 2 листопада 2022 року Максима Несеверенка поховали у Вінниці на Алеї Героїв. А 9 січня 2023 року Указом Президента України він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Під час захисту країни Максим також отримав відзнаки за заслуги – пояс морської піхоти та берет морського піхотинця.

Утім, на цьому історія Максима не закінчилась. Бо сумували за ним не лише його рідні, а й друзі, з якими він із самого дитинства мешкав у мікрорайоні, який колись називали Свердловським масивом. Тепер кажуть просто – Масив. "Конг" був його патріотом.

І повернувся у вигляді муралу на будинку, в якому він мешкав. Вінницький художник Олексанр Нікітюк зобразив у стінописі могутню горилу. На ній – блакитний берет десантника, яким так дорожив Максим. Біля ніг Конга – соняшники, які символізують бійців, що загинули, захищаючи Україну. І, водночас, як символ їх повернення, нового життя. А ще на муралі – нагорода, якої удостоїли Максима. І напис «Тримай стрій!»: це гасло було його життєвим кредо.

Також у переддень річниці загибелі Максима на стіні, де зображено мурал, з'явилась меморіальна дошка, присвячена йому. Аби й через роки люди розуміли, чому на будинку по вулиці Князів Коріатовичів зображено грізну тварину, ким вінницький «Конг» був і чим вони йому завдячують.

Кілька тижнів тому, 23 жовтня 2023 року, Масимові мало б виповнитись 34 роки. Цього дня його мама написала у соцмережі: «З Днем народження, сину! Ти став ангелом охоронцем для нашої родини. Не доживши 15 днів до тридцятитрьохріччя, прийняв бій один на один з ворогом  Але ти з дитинства був таким відчайдухом. Таким ти і залишаєшся в наших серцях,  - сміливим, сильним і гарним. Прожив життя ніколи не зраджуючи самому собі».

Вічна пам'ять Захисникові!

Фото з відкритих джерел