Рахункова палата. Як «васалу» Верховної Ради стати самодостатньою інституцією

Контроль поповнення і витрат із державного «гаманця» викликає неабияку увагу та інтерес не лише суспільства, а й державних інституцій. Одні сподіваються, що відшукаються кошти на реалізацію додаткових амбітних планів, інші — що не знайдуть, на що використано уже виділені кошти. Корупційні скандали, які вирують у нашій країні навколо розтрат державних коштів, породжують чимало сумнівів у міжнародної спільноти щодо подальшої фінансової підтримки України. Нарікання викликає не лише непрозорий механізм освоєння коштів, а й ефективність фінансового контролю загалом.

В Україні для забезпечення такого контролю існує чимало органів, однак основний нагляд за бюджетними коштами від імені парламенту здійснює Рахункова палата. В системі органів державної влади цей орган посідає особливо важливе місце і мав би бути реально ефективним. Але чомусь на сьогодні його сприймають лише як «васала» Верховної Ради України. Однак важливо визначити, де розпочинаються і де закінчуються повноваження та взаємовплив одного органу на інший і, головне — чи є ця взаємодія ефективною.

Чому Рахункова палата — малоефективна

На рівні конституційного права Рахункова палата є організацією, яка від імені Верховної Ради здійснює контроль за надходженням коштів до державного бюджету та їхнім використанням. Однак, незважаючи на голосне формулювання «від імені Верховної Ради України», ця інституція визначена Конституцією України як орган спеціальної конституційної компетенції, що в контексті загальних повноважень Верховної Ради України має обмежений і виключний характер. Вона є підзвітною Верховній Раді, але водночас під час виконання своїх функцій їй гарантовано Конституцією незалежність від будь-якого впливу або втручання чи то політичної партії, чи органу державної влади.

«Якщо парламент захоче втручатися в діяльність Рахункової палати і тиснути, тоді не буде незалежності Рахункової палати і не буде об'єктивного розгляду звітів, аналізів, не буде ефективної роботи Рахункової палати», — зазначає колишній голова Рахункової палати Валерій Пацкан.

Відтак, Рахункова палата є таким собі «бухгалтером» державного бюджету, який здійснює аудити ефективності та фінансові аудити, аналізує виконання закону про державний бюджет на поточний рік і приймає рішення щодо наявності або відсутності порушень використання бюджетних коштів. Загалом роботи для неї вистачає.

За 2022 рік Рахункова палата виявила недоліки при адмініструванні дохідної частини державного бюджету, порушення бюджетного законодавства, а також неефективне управління коштами та майном держбюджету на загальну суму 58,6 млрд грн, у 2021-му — на 179,9 млрд грн і на 26 млрд 258,4 млн грн — у 2020 році. Крім того, за 2022 рік за результатами зовнішнього фінансового контролю Рахункової палати правоохоронними органами розпочато 12 досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, у 2021-му — 27, а у 2020 році — 22.

Погодьтеся, суми чималенькі (для прикладу, на Фонд ліквідації наслідків агресії у бюджеті на 2023 рік було закладено 35,5 млрд грн). Однак важливим є те, що встановлені Рахунковою палатою порушення не були прямою підставою ані для повернення таких коштів до бюджету, ані для зміни державної політики для попередження подібних ситуацій. Чому так відбувається, точно сказати ніхто не може, завжди є багато причин, і в кожного своя правда.

«Зазвичай аудит — це те, що слід сприймати як позитивне явище, — зазначає заступник голови Представництва Європейського Союзу в Україні Ремі Дюфло. — Суть аудиту не в тому, щоб звинувачувати, а в тому, щоб допомагати. Ці зрушення потребують серйозного ментального зсуву від попередньої практики контролю та ревізії на державному рівні».

В Європі вважають, що низька ефективність Рахункової палати в Україні пов’язана з низькою якістю аудиторської роботи, браком уніфікованих і перевірених методологій і процесів відповідно до стандартів INTOSAI, зосередженням на ревізіях установ, а не на аудиті. Крім того, відзначається мінімальний вплив роботи цього органу через вимірювання продуктивності його діяльності кількістю проведених аудитів, а не наявним впливом аудиторських рекомендацій. Також європейські експерти наголошують на тому, що відсутні затверджений порядок моніторингу виконання аудиторських рекомендацій Рахункової палати та офіційні парламентські процедури для перевірки її звітів або виконання рекомендацій за результатами аудиту.

Варто визнати, що в усій цій критиці є раціональне зерно. Адже сама по собі Рахункова палата не наділена такими широкими повноваженнями, щоб вплинути на зміну державної політики. Парламент своєю чергою обмежується лише кадровими перестановками у відомстві та заслуховуванням звітів, доповідей та інформацій, наданих вищим органом аудиту. Така «взаємодія» між Рахунковою палатою та Верховною Радою України виглядає як суто формальний елемент комунікації без особливих наслідків і без вирішення реально важливих питань. Натомість здається, що найважливішим питанням для Верховної Ради України при взаємодії з Рахунковою палатою є призначення і звільнення голови та членів цього держоргану.

Хто рахує гроші: політичні ігри навколо призначень і звільнень голови та членів Рахункової палати

Рахункова палата є колегіальним органом, який складається з 13 членів, яких призначає на посади та звільняє з них Верховна Рада України. Чітко прописаний у законі механізм призначення голови та членів Рахункової палати на практиці супроводжується справжньою «політичною війною», особливо щодо очільника. Також нормативно визначено вичерпний перелік підстав, коли голова або інший член вищого органу аудиту до закінчення строку його повноважень звільняється з посади Верховною Радою. Здавалося б, іншого не дано. Але ж ні!

Швидкий і винахідливий спосіб позбутися посадових осіб, звільнення яких віднесено до повноважень Верховної Ради України, було знайдено з допомогою внесення змін до Закону «Про правовий режим воєнного стану». За цим законом таку посадову особу можна звільнити шляхом висловлення їй недовіри. Саме таку процедуру було застосовано і до голови Рахункової палати Валерія Пацкана. На його думку, це звільнення було суто політичним кроком, тому що очолюване ним відомство проводило «ряд аудитів, у тому числі Міноборони, та інших, які не подобались об'єктам контролю». Крім того, як зазначає Валерій Пацкан, таке рішення є прямим втручанням у діяльність Рахункової палати. Такий неконституційний і протиправний механізм суттєво зміщує акцент незалежності Рахункової палати як державного органу та викликає дедалі більше питань щодо реального впливу Верховної Ради на її діяльність.

І тут справа не в прізвищі екскерівника, який погодився прокоментувати ситуацію. Річ у принципі, який впливає на стабільність та ефективність інституції.

Новий законопроєкт проти нинішнього статусу Рахункової палати — як «мерседес» проти «жигулів»

Протягом усього свого функціонування Рахункова палата так чи інакше постійно перебувала в процесі реформування. На сьогодні з урахуванням зазначеного у Преамбулі Конституції України курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію, а також у рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з'явилися нові вимоги щодо здійснення реформ у сфері фінансового контролю. Європейське співтовариство має великі надії й очікування від перегляду підходу до організації та функціонування Рахункової палати в Україні.

На думку Валерія Пацкана, аби перезапустити діяльність Рахункової палати, необхідно змінити порядок затвердження бюджету цього органу (оскільки Мінфін є органом, який затверджує її бюджет і водночас є об'єктом контролю); вивести з державної служби аудиторів; посилити роль членів палати; включити місцеві бюджети до об'єктів перевірки; вивести інституцію з підзвітності парламенту (оскільки Верховна Рада є об'єктом контролю).

На сьогодні як панацею від усіх «болячок» фінансового контролю в Україні, у ВРУ зареєстровано новий проєкт закону про Рахункову палату. Основна ідея полягає в тому, щоб змінити законодавче регулювання діяльності цього відомства, зробивши його незалежним вищим аудиторським органом на основі міжнародних стандартів і принципів INTOSAI та найкращих світових практик.

Правильна ідея, але вона потребує внесення змін до Конституції України. Передбачається, що Рахункова палата здійснюватиме контроль не тільки за надходженням коштів до державного бюджету України та їхнім використанням, але й за надходженням і використанням усіх публічних коштів. Йдеться про аудит місцевих бюджетів, державних і комунальних підприємств, міжнародної фінансової, гуманітарної, технічної допомоги. Також Рахункова палата щорічно здійснюватиме фінансовий аудит Річного звіту про виконання державного бюджету України та готуватиме Аудиторський звіт за його результатами. Крім того, вона буде уповноважена перевіряти використання політичними партіями коштів, виділених із державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності.

Ініціатива нового законопроєкту має підтримку в Верховній Раді України та у міжнародних експертів. Радник Рахункової палати Польщі, експерт проекту EU4PAR Пьотр Кульпа зазначає, що цей проєкт є «умовним мерседесом порівняно із жигулями, на яких сьогодні їздить державний аудит України». Він пояснює це тим, що це перший в історії української державності проєкт, який враховує всі необхідні умови, щоб Рахункова палата України могла стати рівноцінним, повноправним партнером, який відповідав би своєму місцю в державі.

Від звичної підзвітності до ефективної взаємодії з парламентом

Новий законопроєкт чітко регламентує юридичний статус і відносини Рахункової палати з іншими органами державної влади. Особливо важливою є наявність чіткого способу впливу аудиторських звітів Рахункової палати на державну владу у цілому. Зокрема, на підставі їхнього аналізу комітети ВРУ можуть готувати пропозиції для вдосконалення законодавчих актів або передавати окремі питання з аудиторського звіту відомства на розгляд Верховної Ради. Тобто на цьому етапі з’являється реальний важіль впливу на державну політику. Крім того, усувається необхідність для Рахункової палати звітувати Мінфіну, що раніше підривало її незалежність.

У документі враховано попередній «кадрово-ротаційний» досвід і чітко унормовано процедуру призначення голови та членів Рахункової палати через конкурсний відбір. До речі, у проєкті прописаний також механізм «рейтингового списку» заміщення звільненого члена держоргану. Це ж скількох політичних суперечок можна уникнути…

Отже, новий законопроєкт визначає конкретні механізми не лише того, як працюватиме Рахункова палата, а й як вона взаємодіятиме з Верховною Радою. Перехід від «підзвітності» до «взаємодії» в її роботі виглядає досить логічним. На практиці це дасть змогу не лише виконати рекомендації на шляху до Європейського Союзу, але й налагодити ефективність роботи Рахункової палати як вищого незалежного органу аудиту, зокрема, через поширення її діяльності на всі публічні фінанси. Однак не слід забувати, що для прийняття цього проєкту та впровадження змін перш за все необхідно внести зміни до Конституції, чого в умовах дії воєнного стану зробити неможливо.