Війна Ізраїлю проти ХАМАС: проміжні висновки

Вже понад місяць іде війна Ізраїлю і ХАМАС. Час для проміжних висновків.

1. Ізраїль все-таки пішов на наземну операцію. Її цілі досі до кінця невідомі. Як мінімум, Ізраїль ліквідує базову інфраструктуру ХАМАС в місті Газа і північній частині анклаву. Як максимум - окупує весь сектор Гази, включаючи південні райони. До цього моменту бої мали обмежений характер. Зараз почнеться найважчий етап - входження ізраїльських військ у міську забудову.

2. Титанічні зусилля США щодо тиску на Ізраїль дали частковий результат. Ізраїль погодився розширити завезення в анклав гуманітарки і на гуманітарні паузи в чотири години кожен день. Як вони працюватимуть, всі дізнаються на практиці, але це вже мало кого цікавить, головне, що вдалося досягти компромісу. Ізраїль налаштований на ліквідацію ХАМАС, навіть при високій військовій і політичній ціні. США не налаштовані на таке, але вони на розтяжці між необхідністю підтримувати союзника і бажанням зберегти нормальні відносини з глобальним півднем.

Країни регіону видихнуть з полегшенням, якщо ХАМАС буде ліквідований

3. Абсолютно всім плювати на ХАМАС, що було ясно спочатку. Країни регіону видихнуть з полегшенням, якщо ХАМАС буде ліквідований/ослаблений. При цьому, вони спокійно використовують цю війну, щоб капіталізуватися на критиці Заходу та Ізраїлю, тим самим заробляючи очки на "арабській вулиці", і вимагаючи різних поступок від Заходу за те, що зберігають відносини з Ізраїлем і стримують своїх радикалів вдома. Навіть Іран використовує ХАМАС чисто як таран для ослаблення Ізраїлю і нарощування тиску на Захід з метою схилити його до переговорів.

4. Китай і Росія зайняли позицію, яка дозволяє розгортати потужну медійну кампанію проти Заходу, солідаризуватися з позицією Глобального півдня, а також консолідувати їх на своїй морально-ідеологічній платформі на противагу США. Це не конвертується автоматом в якісь практичні речі або вплив на місцях, але допомагає отримувати тактичну перевагу над США в боротьбі за "вулицю" Глобального півдня, підриваючи зусилля США і Європи по налагодженню з цими регіонами діалогу.

Європа виглядає розгубленою

5. Європа виглядає розгубленою на тлі того, що відбувається в Газі. По-перше, багато країн і багато різних поглядів і позицій, які складно узгодити. По-друге, у ЄС ніколи не було зрозумілої стратегії на ізраїльсько-палестинському напрямку, і зараз це відбивається на них негативно. По-третє, як і в Штатах, однозначна і беззастережна підтримка Ізраїлю вже не настільки сакральна, як була раніше на Заході, і не викликає автоматичного розуміння за замовчуванням у людей. По-четверте, великі діаспори мусульман необхідно брати до уваги, так як їхні голоси важливі для європейських політиків. У багатьох країнах мусульмани живуть вже кількома поколіннями, і навіть вибилися в політичні кола.

6. У Штатах ситуація в Ізраїлі створила як можливості, так і ризики. З одного боку, Вашингтон отримав шанс пов'язати Ізраїль, Тайвань і Україну в один пакет, тим самим посилюючи аргументацію ключового наративу, що просувається Байденом: коаліція демократій б'ється проти автократичної осі зла в особі Ірану, РФ і Китаю. З іншого боку, на рівні суспільства видно серйозний розрив у поглядах на палестинське питання. Крім того, починається боротьба за пріоритетність допомоги між прихильниками Ізраїлю, України, Тайваню і тими, хто взагалі вважає, що ресурси треба направляти на внутрішні справи, типу зміцнення кордону з Мексикою.

7. Розгром/ослаблення ХАМАС пов'язують із зобов'язанням Ізраїлю відновити переговори про мир з палестинцями. Це створює передумови для перерозподілу впливу на цьому треку між регіональними країнами. Всі захочуть брати участь в цьому процесі, і контролювати його, щоб зі старту отримати домінуючі позиції в новій державі Палестина, якщо дійде до її створення. Усі розуміють, що це дає точку входу в цей субрегіон і вплив на ізраїльську повістку. Тому буде боротьба за статус гарантів/посередників ізраїльсько-палестинського мирного процесу між традиційними гравцями Йорданією/Єгиптом і Туреччиною, Саудівською Аравією, ОАЕ, Катаром. На більш глобальному рівні Китай намагатиметься потіснити США в статусі посередника, позиціонуючи Вашингтон як явного союзника Ізраїлю. Іран буде намагатися включитися в процес в тому чи іншому форматі, щоб брати участь у врегулюванні палестинського питання в якості гравця, що в свою чергу стане важливим кроком в більш широкому процесі формування постамериканського статусу-кво на Близькому Сході.

Те, що відбувається в Ізраїлі створює для нас потенційні проблеми в діалозі з Глобальним півднем

8. У цій ситуації Україна поки ще в підвішеному стані. Спроба пов'язати нас з ізраїльським пакетом допомоги в США поки що не вдалася. Я думаю, що врешті-решт пакет допомоги буде прийнятий Конгресом, але нинішні торги за нього показують, що ситуація у Вашингтоні стає непередбачуваною і поляризованою, підв'язуючи нас до різних тем, на які ми часто не маємо впливу. Крім того, те, що відбувається в Ізраїлі, як мені здається, створює для нас потенційні проблеми в діалозі з Глобальним півднем. Навряд чи діалог накриється сам по собі. Все-таки країни не-західного світу не сильно цікавляться позицією саме України в цьому питанні, а більше орієнтуються на те, що говорять в США і Європі. Але наша підтримка Ізраїлю теоретично може бути використана деякими країнами як виправдання для відмови нам допомагати у війні проти РФ. Складно сказати, наскільки це буде критично для нас. Але такий ризик є.

Ілія Куса, аналітик-міжнародник, експерт з питань Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього"