"Звільнення" Залужного і вибори-2024: політичне паскудство під час війни

Після заяви Володимира Зеленського про недоцільність виборів найближчим часом, тема президентських перегонів поки закрита. Але чи надовго?

Найбільш паскудне, що сьогодні робиться, це коли в опитуваннях щодо президентських виборів кандидати називаються, щоб зіштовхнути їх між собою. Зокрема, йдеться про Зеленського і Залужного.

Нагадаю, торік російські спецслужби спеціально проводили цілеспрямовану інформаційно-психологічну спецоперацію на тему конфлікту між Зеленським і Залужним. Не вийшло. Не спрацювало, хоча деякі наші опозиційні політики це тоді підтримали. Зараз ситуація повторюється.

Так, можливо, в Офісі президента не дуже задоволені тим,  що стаття Залужного для видання The Economist викликала у когось з наших партнерів трошки емоційну реакцію: "Слухайте, у вас так погано". Адже, з точки зору піару і дипломатії, на зовнішній арені краще виступати єдиним голосом. Хоча не бачу ніяких великих проблем від статті з точки зору завдання якоїсь шкоди українським інтересам. Адже Залужний каже, що треба зробити, щоб вирватися з пастки позиційної війни.

Нашим партнерам треба було надати енергійніший, жорсткіший імпульс. Бо для того, щоб переломити ситуацію на фронті, нам потрібна і нова якість зовнішньої допомоги. З точки зору продовження боротьби з російським агресором в позиціях Зеленського і Залужного немає різниці. І ті, хто зараз намагаються протиставити їх, роблять шкоду державі і фактично виступають в ролі  корисних ідіотів Путіна. 

"Вкид" народного депутата від фракції "ЄС" Володимира Ар’єва про нібито звільнення Залужного - це була справжня провокація.

Не можна в умовах війни робити такі речі - деякі люди з команди Петра Порошенка вже перейшли будь-які "червоні лінії", адже, фактично, вони підіграють російській пропаганді… Такі "вкиди" робляться зумисно.

Звісно, між Зеленським і Залужним є  певні  ревнощі, певні тактичні розбіжності, бо в умовах війни це неминуче. Думаю, що дискусії є на засіданні Ставки верховного головнокомандувача і на зустрічах. Але і Зеленський, і Залужний уникають публічних суперечок. Не можна починати внутрішні конфлікти.

Крім того, треба розуміти, що в Офісі президента теж не дурні. Навіщо відправляти у відставку Залужного? Адже тоді він піде в політику. І саме він - єдиний можливий конкурент для Зеленського.

Не виключаю, що після закінчення війни Залужний може піти в політику, але зараз в нього інші завдання. А ті, хто зараз тягне його в політику, або вкидає цю тему в суспільство, діють не в інтересах країни.

Заява Зеленського про недоцільність проведення  президентських виборів в березні 2024 року, про "вкиди" на цю тему,  була дещо емоційною, але на його позицію вплинули кілька чинників.

Головний – він впливатиме й надалі – це стан війни. Якщо теперішня її інтенсивність зберігатиметься, то малоймовірно, що будуть проведені будь-які вибори. В таких умовах робити це недоречно і проблемно: не до внутрішніх змагань, коли йде кривава боротьба з ворогом.

Ще один чинник – громадська думка. Зараз більшість українців проти виборів під час війни.

Аргументом проти виборів найближчим часом стало те, що цю тему почали "качати" різні люди, зокрема, Олексій Арестович та представники партії "Європейська  солідарність".

Для політиків і тих, хто обслуговує їх виборчу кампанію, вибори - це бізнес. Тут багато зацікавлених людей. Наприклад, Арестович може хотіти виборів, бо йому треба засвітитися, крім того, можливо, вже є донори, які готові профінансувати його кампанію…

У партії "Європейська солідарність" інша проблема – вони виборів бояться. Адже, якби вибори відбулися найближчим часом, то Петро Порошенко програв би їх з дуже негарним результатом, а Зеленський міг би виграти навіть в першому турі. Тому опозиційні кандидати постійно "качають" тему виборів, щоб дискредитувати саму можливість їх проведення.

Що має статися, щоб вибори відбулися? На жаль, якщо війна затягнеться і буде не просто позиційною, а протягом 2-3 років буде війною малої інтенсивності (тобто без масштабних бойових дій, як  було раніше на Донбасі), то за цих умов є шанс провести вибори, щоб підтвердити і демократизм нашої держави, і легітимність оновленої влади. Може змінитись і громадська думка, коли українці хотітимуть оновлення влади. До проведення виборів можуть спонукати і поради союзників і це, можливо, може бути пов’язано з  виникненням необхідності розпочати мирні переговори (перед цим є сенс підтвердити, що на переговори йде влада, яка має мандат легітимності).

Річ у тім, що Конституція України чітко визначає, що повноваження Верховної Ради продовжуються до завершення дії воєнного стану. Після його завершення треба проводити парламентські вибори, після чого повноваження переходять новобраній ВР.

А от щодо повноважень президента України такої норми немає, і це дає простір для різних тлумачень.

Дехто протягує тезу, що повноваження президента закінчуються в кінці травня автоматично і, нібито, їх  має виконувати голова Верховної Ради. Але це не відповідає дійсності – ні в Конституції, ні в законах України немає норми про те, що повноваження президента автоматично переходять голові ВР.

На мій погляд, щоб розв’язати це питання, варто звернутися до Конституційного суду України. В умовах війни нам потрібне не політичне, а правове конституційне, світоглядне рішення.

Наразі крапка у темі виборів поставлена. Але питання про їх доцільність через певний час виникне знову.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"