Одного табору їм вже мало. В яких умовах живуть російські полонені

В Україні готують до відкриття новий табір для військовополонених. Бо що довше триває війна, то більше військових потраплять у полон. Як з нашого боку, так і боку країни-агресора.

Якщо звістки з російських таборів про умови, в яких утримуються українці, дуже невтішні, то наша держава зобов’язалася перед партнерами виконувати всі вимоги Женевської конвенції щодо організації полону.

Що це означає, цікавилася KP.UA.

Злочинцями не вважаються

Перше місце для утримання полонених в Україні було обладнане в травні 2022 року на базі виправної колонії у селі Заклад Стрийського району Львівської області. Установа отримала назву - табір “Захід-1”.

Слово “табір” є ключовим, оскільки Женевська конвенція розділяє систему виконання покарань та систему утримання полонених. З точки зору міжнародного права, людина, яка була затримана в зоні бойових дій у військовій формі, зі зброєю в руках, не є злочинцем. Вона - комбатант. Судити і карати комбатантів можна тільки тоді, коли слідством буде доведено, що вони скоїли воєнний злочин щодо мирного населення.

Забігаючи наперед, скажемо, що в “Заході-1” утримуються і засуджені за воєнні злочини громадяни Росії, і ті, які перебувають під слідством. Однак це робиться суто з тих міркувань, щоб убезпечити їх від самосуду з боку мешканців звичайних виправних колоній.

Загалом же табір – це місце, де полонених ізолюють до моменту обміну або до закінчення війни, коли буде вирішуватись їх подальша доля.

Біля кордону з Молдовою

Одна з вимог Женевської конвенції полягає в тому, що табір для полонених має розташовуватися у найбільш віддалених від бойових дій регіонах. З цих міркувань було вибрано Львівщину, під такі критерії підпадає і Могилів-Подільська виправна колонія № 114, що розташована в селі Сказинці неподалік від кордону з Молдовою.

Саме на неї вказав наш омбудсмен Дмитро Лубінець, коли говорив про відкриття другого табору. В липні цього року виправний заклад відвідували представники Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого ВР. Нова установа вже зареєстрована і носитиме назву “Захід-2”

- Колонія була діюча, перебуває у цілком пристойному матеріальному стані, - каже колишній керівник пенітенціарної служби Сергій Старенький. – Можливо, це також вплинуло на вибір місця облаштування табору.

На перепрофілювання колонії у табір Кабінет міністрів виділив близько 3,2 мільйона гривень.

- Як для такої великої і специфічної споруди, це не великі гроші, - каже Сергій Старенький. – За них можна зробити косметичний ремонт, можливо, модернізувати медкабінет, їдальню.

Рівень безпеки в Могилів-Подільскій колонії середній. Станом на липень тут перебувало 250 чоловіків з першою судимістю. У офіційних повідомленнях про їхню долю не йдеться, однак, очевидно, що в’язнів розведуть по інших діючих колоніях, яких в Україні залишилося не так багато. Бо зо два десятки зон до війни були законсервовані та підготовлені до продажу.

Правозахисники кажуть, що в діючих колоніях і без “новоселів” уже бракує місць, бо закони військового часу збільшили кількість вироків, пов’язаних з позбавленням волі.

- Це дуже добре, що Україна будує новий табір для полонених, нам потрібен обмінний фонд, щоб визволяти наших хлопців. Однак порушувати права українських засуджених через права полонених також неправильно, - вважає голова правління ГО “Захист в'язнів України” Олег Цвілий. – Мін’юст має розконсервувати хоча б Бучанську виправну колонію під Києвом, поки її ще не розтягли на залізо.

М’ясо, риба та салат

Рік тому заступниця міністра юстиції Олена Висоцька в інтерв’ю KP.UA розповіла, що військовополонених годують за нормами офіцерів ЗСУ – це також вимога Женевської конвенції.

В ЗМІ також були озвучені цифри, що на утримання одного полоненого, включаючи комунальні послуги та обслуговування, витрачається 10 000 гривень на місяць. Орієнтовно стільки ж призначається і на українського засудженого.

- Але полонені зараз в пріоритеті, якщо десь треба “утиснутися” у витратах, це відбувається за наш кошт, - розповіло джерело у службі виконання покарань.

Харчування в таборі триразове, кожен прийом їжі включає гарячі страви та м’ясні або рибні продукти. На обід до першого та другого має додаватись овочевий салат.

Крім власне Женевської конвенції, правила утримання полонених регулює спеціальна постанова Кабінету міністрів від 5 квітня 2022 року. Зокрема, там зазначено, що спілкуватися з полоненими мають зрозумілою їм мовою. Полонені мають право зберігати при собі нагороди, шеврони, відзнаки, які в них були під час захоплення в полон, та інші речі, які не становлять загрози життю.

Конвенція дозволяє залучати полонених до роботи у місцях утримання за умови гарантованої зарплати. З відкритих джерел відомо, що в “Заході-1” росіяни займаються поклейкою пакетів чи збіркою меблів, за що отримують 30–40 гривень на день.

Хто не хоче працювати – не працюватиме, покарання за відмову не передбачене.

Робочий день в таборі не може тривати більше 8 годин. Рівно стільки відводиться і на сон.

Мило і одяг теж за кошт України

Гроші мешканці табору можуть отоварювати у місцевому магазині. З сайтів про закупівлі можна дізнатися, що туди регулярно завозять ковбаски, копченості, шоколадки, цукерки, різновиди печива, солодку воду, сигарети, косметичні та санітарні засоби.

Крім того засобами особистої гігієни полонені забезпечуються коштом України так само, як одягом на всі сезони і взуттям.

- Переважна більшість українських ув’язнених ходять в тому, що привезли з дому чи отримали у посилках, - каже наш співрозмовник з пенітенціарної служби.

У “Заході-1” мешканці табору забезпечені IP-телефонією для зв’язку з рідними. Дзвінки записуються, але абоненти про це попереджені.

Військовополонені мають право на всі види медичних послуг, включаючи стоматологію, і організацію дозвілля. В “Заході-1” є кімната відпочинку з плазмовим телевізором, футбольне поле, шахи, бібліотека тощо.

Такі самі умови обіцяють створити і в новому таборі.

На функціонування “Захід-1” у 2022 році було витрачено 56 млн грн, за пів року 2023-го – 20,48 млн грн. Подібні установи знаходяться під пильним контролем міжнародних правозахисних організацій, місій ООН, Червоного Хреста.